Конфлікт з Японією через мініатюрні острови підняв в Китаї хвилю націоналізму, призвів до погромів японських закладів у Піднебесній і поставив країни на межу збройного конфлікту, - пише Наталія Мечетна у № 37 журналу Корреспондент від 21 вересня 2012 року.
Бачиш японське – руйнуй японське! Під таким гаслом з
вересня 2012 року живуть тисячі китайців, які під час масових антияпонських
виступів на вулицях найбільших міст Піднебесної стали знищувати все, що нагадує їм про
Країну висхідного
сонця, - від автомобілів до вітрин магазинів, ресторанів та офісів компаній.
Приводом для народного гніву, який підтримує офіційний Пекін, стали нікчемні клаптики суші -
п'ять скелястих острівців у Східно-Китайському морі загальною площею 7 кв. км,
які є для двох ключових країн регіону спірною територією.
Рішення влади Японії націоналізувати три острови з п'яти і відповідний крок Китаю, що відправив туди свої бойові кораблі, змусили десятки тисяч китайців
згадати про почуття національної гідності.
Рішення влади
Японії націоналізувати три острови з п'яти і відповідний крок Китаю, що
відправив туди свої бойові кораблі, змусили десятки тисяч китайців згадати про
почуття національної гідності, а японські транснаціональні компанії Canon, Panasonic, Komatsu, Uniqlo, Mazda і Toyota - призупинити роботу своїх підприємств в Китаї. Крім
того, в Піднебесній почали закриватися
японські школи.
Подібні запобіжні заходи зовсім не зайві: китайське
суспільство обурене.
Опитування, проведене найбільшим новинним інтернет-порталом країни, показало: 86% його учасників висловилися за вирішення спору із сусідньою державою шляхом війни.
У справу змушені були втрутитися США - гарант
безпеки Японії, держави, яка згідно із
повоєнним договором зі Штатами не має власних
збройних сил. Шеф Пентагону Леон Панетта терміново прибув до Пекіна,
намагаючись на місці загасити конфлікт, потенційним учасником якого може стати
найбільша військова сила на планеті - більш ніж двохмільйонна армія КНР.
Старі
образи
Сьогодні бути японцем в Китаї небезпечно. За словами
українця Романа Хівренка,
який живе в Пекіні, уродженці Країни
висхідного сонця навіть побоюються виходити на вулиці. Не дивно: в ході
демонстрацій, що пройшли на початку вересня у великих китайських містах,
обурені натовпи громили японські магазини та ресторани.
Каталізатором масового невдоволення стали острови,
які японці називають Сенкаку, а китайці - Дяоюйдао. На ці скелі претендують
КНР, Тайвань та
Японія. До останньої вони відійшли в 1895 році, після китайсько-японської
війни.
Після
закінчення
Другої світової Японська імперія, яка капітулювала, втратила цей регіон, взятий під контроль
США. Але, йдучи звідси, американці, незважаючи на протести китайської сторони,
залишили Сенкаку Токіо. З того
часу архіпелаг перебував у приватній власності
громадян Японії та періодично ставав предметом локальних суперечок із КНР.
У ході демонстрацій, що пройшли на початку вересня у великих китайських містах, обурені натовпи громили японські магазини та ресторани.
Ситуація загострювалася кілька разів, особливо часто
це стало відбуватися після того, як в 1999 році на Сенкаку виявили багаті
запаси природного газу. Нинішній конфлікт визрівав ще з серпня 2012-го, коли
група японських активістів дісталася
уплав до спірних територій, закритих для відвідування пересічними громадянами
Країни висхідного сонця, і поставив там національний прапор.
Китай відповів появою в акваторії спірних територій військових
кораблів. У вересні влада Японії за $ 26 млн викупила три острови з п'яти у приватних осіб -
японської сім'ї Куріхара, -
щоб націоналізувати їх. КНР сприйняла цей крок як акт агресії та замах на свій суверенітет.
Піднебесна знову відправила військові кораблі до
островів, а потім туди ж з благословення влади потягнулися і риболовецькі судна
під червоним прапором. Назустріч цій
флотилії вийшли судна
японської берегової охорони. Врешті-решт
Пекін
і Токіо розгорнули найгостріший
конфлікт за всі післявоєнні десятиліття.
Для китайців острови - лише зовнішня оболонка конфлікту. Під
нею прихована багаторічна історія принижень та образ, яких завдали їм сусіди. Особливо кривавими стали
1930-і роки, коли Японська імперія частково окупувала Китай і розв'язала
політику геноциду щодо
місцевого населення. Яскравим його проявом стало захоплення японцями в 1937 році
Нанкіна - столиці тодішнього Китаю, за чим відбулася грандіозна різанина, в
якій загинули 200 тис. китайців.
Нинішній конфлікт визрівав ще з серпня 2012-го, коли група японських активістів дісталася уплав до спірних територій, закритих для відвідування пересічними громадянами Країни висхідного сонця, і поставила там національний прапор.
"Образа й гнів залишилися в пам'яті китайських
громадян. Нелюбов [до японців] передається з покоління в покоління ", -
ділиться своїми спостереженнями про ставлення китайців до японців Юлія
Озерецковська,
українка, яка живе в Китаї більше трьох років.
Ненависть до країни самураїв і сакури стала частиною
національної культури Піднебесної. Навіть така дрібниця, як зйомка китайських
акторок у
ролях гейш у голлівудському фільмі Мемуари гейші ледь не викликала міжнародний
скандал, а сама кінострічка була заборонена до показу в Китаї.
Сьогодні, за словами Хівренка, в Піднебесній за активної підтримки
влади випускають безліч різних матеріалів, присвячених окупації. Зокрема, щорічно
виробляють десятки фільмів про героїзм китайських солдатів і підлість
японської армії, на яких виростають нові покоління.
Тепер в
образ з'явився канал, яким
прихована ворожнеча
нарешті прорвалася назовні.
Невигідна історія
Сьогодні серед населення Пекіна та інших міст, за
словами Хівренка,
популярні онлайн-листи,
що закликають бойкотувати японські товари. У цих "листах" йдеться: якщо їх одержувачі протягом
місяця не будуть купувати подібного роду товари, включаючи автомобілі та
електроніку, економіка "агресора" зазнає серйозного удару. Якщо ж бойкот триватиме півроку, то
Японія потерпатиме від економічної кризи. У цих словах є логіка: КНР є головним
ринком збуту для японських автоконцернів і виробників електроніки.
Японський бізнес вже зазнав збитків:наприклад, через погроми мережа супермаркетів Jusco в Китаї
тільки за 15-16 вересня втратила понад $ 30 млн.
На державному ж рівні влада КНР про бойкот не говорить. Зате активно брязкає зброєю, намагаючись залякати Японію потужними збройними силами та домогтися того, щоб Токіо не лише відмовився від своїх планів із націоналізації Сенкаку, але й визнав
китайську юрисдикцію над архіпелагом.
Поширюються онлайн-листи,що закликають бойкотувати японські товари. У цих "листах" йдеться: якщо їх одержувачі протягом місяця не будуть купувати подібного роду товари, включаючи автомобілі та електроніку, економіка "агресора"
зазнає серйозного удару
"Китай займається демонстрацією сили та морально тисне на іншу сторону", -
говорить Корреспонденту Андрій Островський, заступник директора Інституту
Далекого Сходу Російської академії наук.
Демонструвати Пекіну є що. Армія Піднебесної на
сьогодні найчисленніша в світі, вона налічує близько 2,3 млн
військовослужбовців. Та й військові витрати КНР вражають, складаючи близько $
143 млрд щорічно.
Останній показник у Японії в 2,5 рази нижчий, причому нормальної армії у країни немає:
програвши Другу світову, Токіо змушений був відмовитися від збройних сил,
залишивши собі так звані сили оборони, нездатні замінити собою повноцінні
військові сили.
Проблема в
тому, що американці, які змусили Японію відмовитися від армії та отримали виключне право розміщувати на
її території свої військові бази, при цьому гарантували захист острівної
держави від зовнішньої агресії.
"Оборона Японії лягає на Америку, принаймні
якщо Японії безпосередньо загрожує небезпека і здійснюється вторгнення на її
територію", - пояснює
Островський. Саме тому демонстрація сили, розпочата Пекіном, до збройного
конфлікту, на думку аналітиків, не призведе: Піднебесна не захоче через п'ять острівців розпочинати великомасштабну війну, до якої неминуче будуть задіяні США.
Китаю, як і Японії, взагалі невигідно загострювати протистояння. Причина - в
економічній площині: країни є найбільшими торговельними партнерами
Китаю, як і Японії, взагалі невигідно загострювати
протистояння. Причина криється в економічній площині - країни є найбільшими
торговельними партнерами: товарообіг між ними минулого року склав $ 345 млрд, збільшившись у
порівнянні з 2010-м на 14,3%.
"Японія - основний імпортер товарів до Китаю, тому втрачати економічні зв'язки украй невигідно
обом країнам", - стверджує Островський.
Крім того, китайсько-японські
спори дратують Сполучені Штати - гаранта
безпеки для Японії. Міністр оборони США Леон Панетта вперше за свою каденцію
прибув до
Піднебесної,
що свідчить про крайню стурбованість Штатів ускладненням японо-китайських
відносин. Раніше глава Пентагону закликав сторони до холоднокровності та пошуку вирішення конфлікту шляхом
переговорів.
Контрольована ненависть
Говорячи з Корреспондентом про те, чому Китай так
агресивно зустрів спроби Токіо націоналізувати спірні острови, звичайний
японський інженер Тосіро Сакамакі
сказав,
що "китайському уряду необхідний зовнішній ворог, щоб відволікти увагу людей від політичних проблем
у країні". Опитування експертів
показало, що житель японського міста Касіви, імовірно, має рацію.
У
жовтні цього року, як кажуть аналітики, відбудеться XVIII з'їзд компартії КНР -
єдиної політсили в
державі. На ньому Ху Цзіньтао, генсек ЦК партії і керівник КНР останні десять
років, повинен буде передати владу наступникові, що може призвести до зміни
всієї правлячої в країні партійної еліти. Тому серед китайських комуністів
розгорнулася безпрецедентна боротьба за владу між представниками старої гвардії
та молодими
функціонерами, які прагнуть
влади. Відлунням
цієї підкилимної конкурентної
"війни" і став нинішній сплеск антияпонських настроїв.
Серед китайських комуністів розгорнулася безпрецедентна боротьба за владу між представниками старої гвардії та молодими функціонерами, які прагнуть влади. Відлунням цієї підкилимної конкурентної "війни" і став нинішній сплеск антияпонських настроїв
"У Китаї суперечки [з Японією] генерують підйом
націоналізму, що зараз на руку уряду. Це і змушує Пекін займати жорстку позицію
в переговорах, яка в свою чергу погіршує його стосунки із сусідами ", - зазначає у розмові з Корреспондентом Джон
Сіоршарі, професор Мічиганського університету, що займається вивченням
Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Націоналізм допомагає консолідувати китайський
народ, що вигідно старій
компартійній
еліті, яка на цій
хвилі сподівається зберегти контроль над державною машиною. Тому навіть
антияпонські демонстрації в Піднебесній, за повідомленнями очевидців, проходять
організовано і під контролем сил безпеки. Озерецковська згадує, як після акції протесту біля
японського посольства в Пекіні місцева поліція навіть подякувала всім учасникам
за патріотичний ентузіазм.
Усе
це переконує Островського, що влада Китаю продовжить розгортати тему "агресивних
дій Японії" до з'їзду компартії. А далі конфлікт знову перейде в неактивну
фазу.
Острови розбрату
Територіальні суперечки за острови і прибережні
території між Японією і Китаєм тривають
вже більше 100 років
1894-1895 - відмовившись від двовікової політики
самоізоляції, Японія розпочала
територіальну експансію. Нетривала китайсько-японська війна завершилася
поразкою Піднебесної і підписанням Сімоносекського договору, згідно з яким Корея
отримувала незалежність від Китаю, а острови Тайвань і Пенху відійшли Японії. Тоді ж
остання отримала острови Сенкаку
1899-1901 - на півночі Китаю розгорнулося масштабне
народне повстання, основною метою якого було вигнання іноземних колоніалістів.
Японія була серед країн, які брали участь у придушенні народного невдоволення і
змусили Китай підписати Заключний протокол - чергову невигідну для Піднебесної угоду, яка закріпила територіальні
відчуження попередніх років
1914 - вступивши в Першу світову війну на боці
Антанти, Японія вдерлася до
Шаньдунського
півострова- німецьку колонію в Китаї. Від
інтервенції Японія отримала значно менше, ніж розраховувала, тим не менш змогла
домогтися
заборони для Китаю відчужувати та здавати в оренду гавані, бухти та острови уздовж узбережжя Маньчжурії
1931-1932 - Японія вторглася на територію Маньчжурії
та створила підконтрольну
держава Маньчжоу-го, яка проіснувала до 19 серпня 1945 року, коли в ході
спецоперації армія СРСР зайняла його територію
1937-1945 - тривале напруження у відносинах між
Китаєм і Японією переросло в
тривалу війну між двома країнами, загострену Другою світовою війною 1939-45
рр.. Підсумок збройного протистояння - капітуляція Країни висхідного сонця і,
як наслідок, передача Китаю Тайваню, Маньчжурії та Пескадорських островів. Острови Сенкаку разом з Окінавою
опинилися під юрисдикцією США
1972 - після багаторічної ворожнечі Японія і Китай
відновили дипломатичні відносини, а Штати повернули Японії спірні острови
Сенкаку та
Окінаву. У 1970-х же роках виявилося, що острови не тільки є важливими пунктами для
контролю морських шляхів і зручними базами для риболовлі, але також мають поклади нафти та газу.
1996 - нове загострення у сповільненій суперечці за острови Сенкаку наступило
після того, як японці встановили на одному із островів маяк, а китайські активісти у
відповідь на цей жест почали здійснювати регулярні спроби підпливти до островів
2012 - уряд Японії домовився з приватними власниками
(японськими підданими) про викуп трьох з п'яти островів архіпелагу -
Уоцурідзіми, Кітакодзіми і Мінамікодзіми - за $ 26,1 млн. Китай розцінив цей
вчинок як замах на свій національний суверенітет
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента.
***
Цей матеріал опубліковано в № 37 журналу
Корреспондент від 21 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу
Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів
журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна
ознайомитися тут.