Популярна в Грузії партія Михайла Саакашвілі йде на парламентські вибори з перемогою над корупцією, підйомом рівня життя і бездоганним бізнес-кліматом. Її слабкі ланки - авторитаризм президента і проблемна пенітенціарна система, пише Наталія Мечетна у №38 журналу Корреспондент від 28 вересня 2012 року.
Напередодні парламентських виборів Грузія
являє собою країну контрастів, і ця характеристика зовсім не жарт, що апелює до
старої радянської комедії. Тут старі радянські хрущовки сусідять з
найсучаснішими урядовими будівлями, які спроектували відомі західні
архітектори. Місцеві чиновники одягнені за європейською модою і вільно говорять
англійською, а люди, простіші за своїм виглядом та поведінкою, нагадують
звичайний для пострадянського простору типаж.
Так само контрастує повністю переможена в
грузинській поліції корупція, за яку країна удостоїлася великої кількості
похвал від європейського співтовариства, і шокуючі відео про тортури в Глданській
в'язниці.
Опозиція запевняє громадян, що впроваджені в державі інновації - лише фасад
системи Саакашвілі, за яким криються множинні факти порушень прав людини
Відеозаписи побиття ув'язнених спливли на світ
менше ніж за два тижні до парламентських виборів, призначених на 1 жовтня, і
стали серйозним ударом по правлячій партії Єдиний національний рух, лідером
якої є президент Михайло Саакашвілі. Якщо до скандалу з тортурами, за даними
опитування, проведеного експертами Національного демократичного інституту США
(NDI), за Єдиний національний рух готові були проголосувати 37% громадян, а за коаліцію
Грузинська мрія на чолі з мільярдером Бідзіною Іванішвілі - 12%, то тепер , на
думку експертів, правляча партія ризикує втратити від 10% до 15% голосів
виборців.
На тортурний скандал влада відреагувала
жорстко і швидко: два члени уряду - Хатуна Калмахелідзе, яка очолювала
міністерство у справах виконання покарань, і міністр МВС країни Бачо Ахалая
подали у відставку, взявши на себе відповідальність за подію. Потім міністром з
виконання покарань був призначений омбудсмен і правозахисник Георгій Тугуші, що
вважається жорстким критиком місцевої пенітенціарної системи.
Шокуючі кадри знущань над ув'язненими в
грузинській в'язниці
Однак ці заходи не охолодили закипілі
політичні пристрасті: опозиція запевняє громадян, що впроваджені в державі
інновації - лише фасад системи Саакашвілі, за яким криються множинні факти
порушень прав людини. Учасники мітингів, що проходять в Грузії, здавалося,
забули про великі перетворення, яких вдалося досягти команді влади. Перемога
над корупцією, залучення іноземних інвестицій, підтримка національного бізнесу,
оптимізація бюрократії та суттєве підвищення рівня життя - далеко не повний
перелік здобутків країни в останні роки. Суперники правлячої партії вміло
використовують скандальні відеокадри, щоб нагнітати передвиборну істерію,
стверджує в розмові з Корреспондентом грузинський політолог Бела Васадзе.
"Зараз вже з опозиції ніхто не говорить про програми, про те, що вони
будуть робити і з чим боротися, - відзначає аналітик. - Тепер вся риторика
зводиться до парадигми віника [на згаданих відео - ув'язнений, зґвалтований
віником]".
Прощай, СРСР
Кадри з Глданської в'язниці, що приголомшили
світ, свідчать про панування там жорстокості. На плівках, які поширили спочатку
грузинські, а потім світові ЗМІ, тюремники б'ють своїх жертв ногами і піддають
іншим звірствам.
Страшне відео вивело громадян Грузії на вулиці
- учасники акцій протесту, що тривають у великих містах, вимагають покарати
винних і припинити насильство над засудженими.
Представникам влади довелося шукати слова
виправдання. "На жаль, те, що ми не бачили цих проблем, - помилка", -
зазначила міністр економіки та сталого розвитку Грузії Віра Кобалія. Також вона
визнала, що вважає пенітенціарну систему Грузії слабкою ланкою.
Країну захлеснули емоції, і ефект масштабних реформ, проведених президентською
командою, відійшов на задній план, а на передній висунувся бізнесмен Іванішвілі
Скандал, за словами Васадзе, став справжньою
передвиборною зброєю в руках опозиції. Посилаючись на колег, він стверджує, що
рейтинг партії Саакашвілі опустився на 10-15%.
Країну захлеснули емоції, і ефект масштабних
реформ, проведених президентською командою, відійшов на задній план, а на
передній висунувся бізнесмен Іванішвілі - чоловік заможний, що тривалий час жив
у Росії і зумів сколотити на її території капітал у $6,4 млрд, що дорівнює половині
ВВП його батьківщини ($14 млрд). Раніше він спонсорував проекти влади щодо
розвитку Грузії, проте минулого року вирішив сам увійти у владу, пообіцявши
виборцям суспільство соціального благоденства.
Напередодні парламентських виборів партія
Іванішвілі роздає співгромадянам холодильники і машини, а в подальшому обіцяє
значно підвищити пенсії і зарплати. Його план простий: гроші, що виділяються
владою з бюджету на інновації, будуть використані для розширення соціального
пакета.
"Саакашвілі витрачає бюджетні гроші на
створення фасаду держави, а ми в першу чергу будемо вирішувати соціальні
питання", - заявив Корреспонденту один з лідерів політичної коаліції
Грузинська мрія, Зураб Абашидзе. Те, що соратника Іванішвілі світові ЗМІ
називають не інакше як проросійським кандидатом, Абашидзе вважає пропагандою
Саакашвілі. За його словами, саме Грузинська мрія зможе більш ефективно
налагодити діалог з європейськими структурами і прискорити процес євроінтеграції
країни і її вступ в НАТО.
Також опозиціонер звинувачує президента в
авторитарних замашках: приміром, він прийняв рішення про перенесення парламенту
в Кутаїсі, не поцікавившись, чи подобається це співгромадянам.
Звільнити в один день всіх працівників МВС,після чого в країні місяць була
відсутня поліція, як це зробив Саакашвілі,зважиться не кожен
Про жорстку політичну волю Саакашвілі і його
команди говорять багато співрозмовників Корреспондента. Наприклад, звільнити в
один день всіх працівників МВС, після чого в країні місяць була відсутня
поліція, як це зробив Саакашвілі, зважиться не кожен. Але тепер, коли місця в
поліцейських відділках зайняли нові люди, що пройшли спеціальний відбір, а
повальне хабарництво і корупція у внутрішніх органах знищені, 87% населення
позитивно оцінюють роботу поліції.
Георгій Канделакі, депутат від правлячої
партії Національний рух, згадує недавнє минуле держави: з 1991 до 1994 року
через громадянські війни і злиття злочинного світу з владою ВВП Грузії впав на
70%. У 2003-му середня пенсія становила 28 ларі ($17) і практично не
виплачувалася.
"Відтоді наш бюджет зріс у 12 разів,
пенсія - 150 ларі ($90), заборгованості немає вже багато років", - каже
Канделакі. За останні півтора року в країні було побудовано 100 нових лікарень,
а всі пенсіонери вже отримали якісне медичне страхування, оперує фактами
Канделакі. Якщо в 2004 році кількість застрахованих налічувала 40 тис., то в
2012-му їх стало вже 2 млн (населення Грузії - 4,5 млн осіб). План на наступні
півтора-два роки - застрахувати все населення.
"Назвіть мені іншу державу, яка стільки
зробила б за останні посткризові роки?" - ставить риторичне запитання
Канделакі.
Грузинська кухня
Будинок юстиції в Батумі більше схожий на
держустанови США або провідних європейських країн, ніж на юридичне відомство
держави, яка лише два десятиліття тому попрощалась з СРСР. Величезний офіс в
форматі open space ("відкритий простір" - англ.), нові комп'ютери,
сучасні і демократичні меблі, куточок для дітей з іграшками і мультфільмами,
безкоштовний інтернет та привітний персонал.
Тут можна оформити паспорт, право власності на
нерухоме майно або відкрити свій бізнес. Процес закриття приватного
підприємства займає не більше трьох днів, а середнє очікування клієнта -
близько 45 секунд. У Грузії в батумського Будинку юстиції ще 11
"клонів", і в кожному з них в одному вікні об'єднані більше 300
державних сервісів.
За день батумський Будинок юстиції готовий
обслужити близько 3.500 громадян, розповідає менеджер установи Тамара Самсонія.
Його відвідувачі позбавлені довгих черг і бюрократичних митарств, зазначає
вона.
Будинок юстиції в Батумі більше схожий на держустанови США або провідних
європейських країн, ніж на юридичне відомство держави, яка лише два десятиліття
тому попрощалася з СРСР
Ще одна масштабна реформа, проведена тепер
владою, - децентралізація органів влади. Конституційний суд країни вже переїхав
у Батумі. А перше засідання обраного народом 1 жовтня парламенту відбудеться не
в Тбілісі, як раніше, а в Кутаїсі. Нова будівля парламенту спроектована і
оформлена відомим іспанським архітектором Альберто Домінго Кабо, прихильником
новацій і напівпрозорих стін.
Однак основна мета перенесення ключових
органів влади зі столиці - не прагнення до прекрасного, а розвиток
інфраструктури і створення робочих місць в інших містах. Так, у Кутаїсі вже
створена вільна індустріальна зона, що припускає податкові пільги та комфортні
умови для ведення бізнесу. "Люди бачать, що в Кутаїсі з'являються
можливості, і залишаються в місті", - розповідає представник місцевої
влади Давид Мегрелішвілі.
Серед великих проектів - будівництво з нуля
міста Лазіки, покликаного стати найбільшим портом на Чорному морі, який
забезпечить найкоротший шлях вантажів з Китаю до Європи. Уже вирішено, що для
полегшення життя іноземного бізнесу на території міста для комерційних
транзакцій буде діяти британське право.
"Ні порт Іллічівська, ні Одеси, ні
Трабзона, ні Очамчири, жоден інший з наших портів не має такої глибини", -
каже про Лазіку Саакашвілі.
Сам він на дух не переносить все радянське і
має чимало симпатиків серед співгромадян. "Грузини нарешті побачили інше
життя! - вигукує немолодий житель Тбілісі Омарі Маглаквалідзе. - Неймовірно,
але в Кутаїсі - колишній злодійській столиці країни - тепер засідатиме
парламент".
Ще одна масштабна реформа, проведена тепер владою, - децентралізація органів
влади
Одним зі своїх головних досягнень грузинська
влада вважає те, що їй вдалося зламати необмежений вплив кримінальних
авторитетів у країні. "Раніше злодії в законі тероризували і залякували
населення, збираючи данину і призначаючи міністрів", - згадує Маглаквалідзе
минуле десятирічної давності. Тоді, за його словами, прості люди боялися
виходити на вулицю з настанням темряви.
"Тепер наші злодії в законі сидять або в
тюрмі, або в Москві", - відзначає Канделакі. Він припускає, що якщо до
влади прийде Іванішвілі, злодії в законі можуть повернутися. Побоюватися цього,
за словами парламентарія, варто: є факти, які свідчать про те, що соратниками
Іванішвілі є люди, колись пов'язані з Асланом Абашидзе, колишнім керівником
Аджарії, оголошеним Саакашвілі злочинцем, що отримав притулок у Росії.
У цілому проведені владою реформи працюють на
перспективу і не завжди дають блискавичні результати. До того ж частина
населення не дуже добре розуміє, як використовувати надані командою Саакашвілі
можливості.
Наприклад, продавщиця газет в центрі Тбілісі
зізналася Корреспонденту, що буде на виборах підтримувати опозицію. Від
масштабних проектів влади, так само як і від запаморочливих будівель, їй толку
мало. Вона живе на $4 на день і сподівається, що Іванішвілі із заявленою ним
обширною соціальною програмою зробить її трохи багатшою.
Туманне майбутнє
Поки політики обмінюються взаємними
звинуваченнями, в Тбілісі мало не щодня проходять демонстрації проти тортур
ув'язнених. Таких збігів не буває, коментує Кобалія появу ролика про тортури
саме перед виборами. Вже відомо, що відео було знято за кілька місяців до його
публічної демонстрації, також влада має відомості про отримання конкретних
грошових сум працівниками тюрми за зйомку цих кадрів.
Тим не менш, оприлюднений ролик істотно
похитнула рейтинг Саакашвілі і зробив підсумок виборів непередбачуваним:
експерти висловлюють припущення, що через емоції, що захлеснули країну, партія
Іванішвілі тепер може стати вагомою частиною парламенту.
На думку Васадзе, зараз у Грузії йде війна
компроматів: зокрема деякі з представників влади вже заявили про те, що окремі
кадри тортур у в'язниці були постановочними.
"Головне, щоб був продовжений курс
команди реформаторів, що поставила собі за мету зробити з Грузії європейську
країну", - підбиває підсумок аналітик.
***
Цей матеріал опубліковано в №38 журналу Корреспондент від 28
вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі
заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,
опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.