У Києві відкривається унікальна експозиція - 100 картин європейських художників VI-XVIII століть, складових золотого фонду музеїв України. Багато з них публіка побачить уперше - заради виставки музеї відкрили свої сховища, - пише Ірина Ілюшина в № 38 журналу Корреспондент від 28 вересня 2012
У 1970-му році на
екрани СРСР вийшов гостросюжетний детектив Повернення святого Луки, що
розповідає про викрадення з радянського музею знаменитої картини голландського
живописця Франса Халса Євангеліст Лука. Але ніхто з широкої публіки тоді не
знав, що в основу сюжету фільму лягла реальна історія, яка сталася п'ятьма
роками раніше в Московському державному музеї образотворчих мистецтв ім.
Олександра Пушкіна (ДМІМ ім. Пушкіна).
Тоді на відкритті
виставки західноєвропейського живопису з музеїв союзних республік міністр
культури СРСР Катерина Фурцева заявила: "У Радянському Союзі, на відміну
від Заходу, музеї не грабують". І буквально через кілька тижнів було
скоєно пограбування - викрадена та сама картина, яка до цього входила в
постійну експозицію Одеського музею західного і східного мистецтва.
З 27 вересня до 11листопада найкращі твори старих майстрів з колекцій вітчизняних музеїв представлені в столичному Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
У кіно злочин скоює
небезпечний рецидивіст, а в реальному житті полотно вкрав молодий реставратор.
Це сталося в понеділок, коли відвідувачів не було, працювали тільки фахівці та
пильність була знижена, пояснюють працівники музею.
Реставратор півроку
зберігав полотно у будинку, потім його спіймали при спробі продати його
іноземцю, який виявився співробітником КДБ. Злодій на десять років сів у
в'язницю, а Луку відпросили на реставрацію. Картину відновлювали кілька років -
грабіжник по-варварськи, тупим ножем вирізав полотно з рами. Потім святого
повернули назад в Одесу, в рідний музей.
Але в липні 2012
року твір Халса знову постав перед очима московської публіки - на виставці,
названій за фільмом: Повернення святого Луки. Західноєвропейський живопис
VI-XVIII століть з музеїв України. До неї увійшли 100 шедеврів з дев'яти
музеїв, прискіпливо відібраних російськими та українськими фахівцями.
І ті, й інші
вважають виставку, яка вийшла, унікальною. "Виставка дуже велика, представляє
різні школи, найвидатніші твори, показує
унікальність українських [музейних] колекцій", - розповідає про масштаб і
значення заходу російський куратор Вадим Садков, співробітник відділу старих
майстрів ДМІМ ім. Пушкіна.
Україна завжди належала до Європи, що ця виставка зайвий раз і доводить
А директор
московського музею Ірина Антонова додає, що Повернення святого Луки не тільки
знайомить глядачів із шедеврами західноєвропейського живопису із зібрань
українських музеїв, але і відновлює втрачені за останній час зв'язки між
музейним співтовариством двох країн.
Тепер експозицію
можна побачити і в Києві. З 27 вересня до 11 листопада найкращі твори старих
майстрів з колекцій вітчизняних музеїв представлені в столичному Музеї мистецтв
імені Богдана та Варвари Ханенків на виставці під назвою Європейський вимір.
Назва, за словами
куратора виставки Олени Живкової, яка є завідувачем відділу
західноєвропейського мистецтва музею Ханенків, покликана підкреслити
європейську історію країни. "Україна завжди належала до Європи, що ця
виставка зайвий раз і доводить", - говорить Живкова.
Картини зі складною
долею
Як стверджують
фахівці, вперше за всю історію незалежної України - а можливо, і взагалі вперше
- в рамках однієї експозиції зібрано таку кількість творів західноєвропейського
живопису, кожен з яких може називатися шедевром, а також має власну історію й
особливу долю.
Настільки особливу,
що між собою мистецтвознавці та музейні працівники охрестили цю виставку
Картини складної долі. Так, крім Євангеліста Луки, викрасти намагалися і
полотно під назвою Концерт пензля ще одного знаменитого голландця, Хендріка Янса
Тербрюггена.
Вперше за всю історію незалежної України - а можливо, і взагалі вперше - в рамках однієї експозиції зібрано таку кількість творів західноєвропейського живопису
Концерт вкрали з
музею в Чернігові у 1997 році разом з десятьма іншими роботами, але його
врятували розміри - картина не помістилася в багажник, і злодії її просто викинули.
А повернув скарб місцевий рибалка, який знайшов картину дорогою на ранкову
ловлю. Як згадує Ірина Ральченко, директор Чернігівського обласного художнього
музею ім. Григорія Галагана, чоловік прийшов у музей, постукав і каже:
"Може, це ваше загубилося?".
На виставці чимало
робіт художників зі світовим ім'ям - голландців Халса і Пітера Рубенса,
італійця Бернардо Строцці, іспанця Франсиско де Сурбарана та інших. Причому
багато з представлених картин, незважаючи на свою високу художню цінність,
невідомі широкому глядачеві не тільки в Росії, але і в Україні: заради цієї
виставки багато музеїв подіставали роботи зі схованок.
А найстаріші та
одні з найбільш цінних експонатів - дві візантійські ікони VI століття. Вони
написані в техніці енкаусти, тобто воскового живопису, в якій барвник
змішується з теплим воском. У світі всього кілька подібних творів, частина
зберігається в монастирі Святої Катерини на Синайському півострові (Єгипет) і
ніколи не залишає його стін, а п'ять ікон зберігаються в київському музеї
Ханенків.
Цей музей, який
виступив головним організатором виставки, іноді називають українською
Третьяковкою або київським Ермітажем: там зберігається безліч мальовничих шедеврів,
і деяким з них позаздрив би будь-який європейський музей. Але й провінційним
вітчизняним храмам мистецтва є чим похизуватися, запевняють фахівці.
На виставці чимало робіт художників зі світовим ім'ям-голландців Халса і Пітера Рубенса, італійця Бернардо Строцці, іспанця Франсиско де Сурбарана та інших
Той же Халс
намалював всіх чотирьох євангелістів, і для експертів вони однаково цінні.
Зображення святих Іоанна та Марка зберігаються у приватних колекціях в Європі,
а Святий Лука і Святий Матвій - в одеському музеї.
З Чернігова, крім
Концерту, привезли роботу німця Генріха Готліба Хойзера - портрет Василя
Дарагана, племінника гетьмана Кирила Розумовського. Мистецтвознавці запевняють,
що це єдиний західноєвропейський художник, який тонко відчував козацький колорит.
Крім згаданих
музеїв Києва, Одеси і Чернігова, свої твори надали Донецький обласний художній
музей, Житомирський обласний краєзнавчий музей, Львівська національна галерея
мистецтв, Полтавський художній музей ім. Миколи Ярошенка, Севастопольський художній
музей ім. Михайла Крошицького, Харківський художній музей.
Сюрпризи та
сенсації
Оскільки подібної
виставки ніколи не проводилося ні в Росії, ні в самій Україні, до підготовки
підійшли ґрунтовно. Російські експерти спільно з вітчизняними організували десант
найбільшими музеями України. І в процесі експертизи і відбору полотен зробили
багато відкриттів.
Більшість творів
були відреставровані, отримали нові рами або оновлені старі, а близько 30
картин невідомих художників здобули нарешті авторство. Це, наприклад, Пастушок,
який грає з кішкою і мишкою, що виявився роботою італійського художника Томмазо
Саліні, і Дама в кімнаті після повернення з церкви пензля данця Карела
Слабберта.
А деякі картини й
зовсім отримали повну історію - ім'я автора, хто або що там зображено, ім'я
замовника. Так сталося з портретом невідомого хлопчика роботи невідомого
художника, який виявився більш ніж відомим французом, чиї роботи представлені в
Луврі. Зокрема, багато хто бачив його культове полотно Три грації.
Більшість творів були відреставровані, отримали нові рами або оновлені старі, а близько 30 картин невідоми художників отримали нарешті авторство
"Це Жан-Батіст
Реньо, блискучий живописець з оточення Наполеона Бонапарта. На замовлення
Миколи Рєпніна-Волконського, героя Аустерліца, а пізніше - генерал-губернатора
Чернігівської та Полтавської губерній він зобразив його сина Василя Рєпніна,
майбутнього приятеля Тараса Шевченка та одного з перших слухачів гоголівських
Мертвих душ ", - захоплено розповідає історію полотна Живкова.
А Натюрморт із вбитою
птицею (Мисливські трофеї), як виявилося, написаний не в XVII столітті, а
значно раніше. До того ж ніяк не могли визначити ім'я його автора, і сенсація
відбулася прямо перед відправкою до Москви - Садков розшифрував підпис
голландця Крістофера ван Хейла. Тепер це єдина робота художника у всьому СНД.
Утім, були й
неприємні сюрпризи. Той же Садков, відповідаючи на численні скарги відвідувачів
московської виставки, що не побачили на ній знаменитого Портрету інфанти пензля
Дієго Веласкеса з музею Ханенків, зазначив, що це робота не знаменитого
іспанця, а його менш знаменитого земляка Хуана Батиста дель Масо, учня і зятя
Веласкеса.
Немає на виставці й
Поцілунку Іуди Мікеланджело да Караваджо з Одеського музею - він перебуває на
реставрації після повернення на батьківщину з рук викрадачів. Хоча, на думку
російських експертів, це полотно належить пензлю невідомого послідовника
Караваджо, а не великого італійця.
А деякі картини й зовсім отримали повну історію - ім'я автора, хто або що там зображено, ім'я замовника.
Так це чи ні, з'ясовуватиме
офіційна експертиза. Українські фахівці поки що ніяк не коментують це питання.
"Ми із задоволенням будемо розповідати про Веласкеса і Караваджо, але це
окрема розмова, і вона занадто серйозна, щоб ось так, мимохідь, про них
говорити", - пообіцяла Корреспонденту Живкова.
А поки що директор
музею Ханенків Віра Виноградова планує знайомити не тільки Росію, але й Європу із
шедеврами, які зберігаються у вітчизняних музеях, - адже по той бік кордонів
колекції вітчизняних музеїв майже не відомі. Пов'язано це, зокрема, з тим, що
за часів СРСР рекламувалися за кордоном в основному великі російські музеї на
кшталт Ермітажу (Санкт-Петербург) і ДМІМ ім. Пушкіна.
На думку експертів,
західних поціновувачів прекрасного, напевно, зацікавлять колекції вітчизняних
музеїв, які формувалися завдяки тісним зв'язкам із Європою. Наприклад, безліч
картин були написані європейськими художниками на замовлення українців -
козацької знаті і заможних магнатів, за народженням або за службою пов'язаних з
Європою.
"Ці картини -
безцінний скарб, який належить світовій скарбниці класичного мистецтва і в той
же час є частиною культурного багатства України. Це посилює нашу європейську
культурну ідентичність ", - говорить Живкова.
***
Цей матеріал
опубліковано в № 38 журналу Корреспондент від 28 вересня 2012 року. Передрук
публікацій журналу Корреспондент повному
обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,
опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.