Корреспондент: Газпром-2. Російська державна компанія перетворилася на одного з лідерів у видобутку нафти

З придбанням ТНК-ВР російська державна компанія Роснефть перетворилася на світового лідера у видобутку чорного золота – нафтовий аналог потужного Газпрому, також підконтрольний президентові Володимиру Путіну, пише Олександр Голубов у №43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року.

"Гарна велика угода", – заявив російський президент Володимир Путін, вислухавши доповідь глави державного підприємства Роснефть Ігоря Сечина про купівлю конкурента – компанії ТНК-ВР.

Його задоволення не є дивним: тепер у держвласності перебуває контрольний пакет акцій гіганта, що видобуває найбільший обсяг нафти серед публічних компаній світу – 4,6 млн барелів щодня.

Випереджає росіян лише Saudi Aramco, яка на 100% контролюється урядом Саудівської Аравії і видобуває майже вдвічі більше нафти щодоби.

ТНК-ВР, половина якої належала британській нафтогазовій корпорації BP, а інша половина – консорціуму AAR, є власністю російських олігархів Віктора Вексельберга, Михайла Фрідмана і Леонарда Блаватника, коштувала платникам податків солідні $ 45 млрд.

Крім грошей, британське підприємство отримало акції Роснефти в обмін на частину своєї частки в ТНК-ВР. Це зробило BP другим за значимістю акціонером російської нафтогазової компанії після держави.

Багатомільярдна угода перетворила Роснефть на нафтовій аналог
Газпрому. Її президент Сечин тепер контролює 40% національного
видобутку чорного золота

Таким чином, багатомільярдна угода перетворила Роснефть на нафтовій аналог Газпрому. Її президент Сечин тепер контролює 40% національного видобутку чорного золота. Втім, незважаючи на своє монопольне становище на російському ринку, для решти світу компанія навряд чи стане нафтовим зашморгом.

"Роснефть не гратиме для Європи роль нового Газпрому", – запевняє Йозеф Ауер, спеціаліст з енергетики аналітичного центру Deutsche Bank.

Колишній віце-прем'єр Сечин заявив про свої амбіції ще в той момент, коли у 2007 році Роснефти відійшла велика частина ЮКОСа, що належав тоді олігархові, а тепер російському політв'язню номер один Михайлу Ходорковському. У 2008-му в своєму інтерв'ю британській газеті The Sunday Times опальний олігарх назвав Сечина "колишнім офіцером КДБ", звинувативши його в організації кримінальних справ проти себе.

У грудні минулого року колишній віце-прем'єр забезпечив провладній Единой России перемогу на парламентських виборах з результатом, значно вищим за прогнози. І тепер успішна угода підтвердила: його справи пішли вгору. Звичайно, цю гру однозначно виграв глава Роснефти, каже про зростання ролі Сечина експерт з РФ берлінського фонду Наука і політика Ханс Хеннінг Шредер.

Крім ЮКОСа, ще два підприємства з четвірки найбільших приватних нафтових компаній країни стали власністю держави за останні роки – Сибнефть у 2005 році і тепер ТНК-ВР. Таким чином, під контролем уряду опинилися майже всі головні нафтогазові підприємства Росії

Крім ЮКОСа, ще два підприємства з четвірки найбільших приватних нафтових компаній країни стали власністю держави за останні роки – Сибнефть у 2005 році і тепер ТНК-ВР. Таким чином, під контролем уряду опинилися майже всі головні нафтогазові підприємства Росії.

Багато хто в такому завзятті Кремля консолідувати під своїм крилом привабливі підприємства вбачає політичні мотиви.

"Цю угоду варто розглядати як черговий крок до отримання Володимиром Путіним повного контролю над усіма значущими активами країни", – стверджує у розмові з Корреспондентом російський політолог Андрій Піонтковський.

Шлюб з розрахунку

Незважаючи на досить специфічні умови ведення бізнесу в Росії, ТНК-ВР було вкрай успішним підприємством для британських акціонерів. Вклавши у 2003 році $ 8 млрд, вони заробили $ 19 млрд тільки на дивідендах.

Не дивно, що продаж ТНК-ВР тривали час був табуйованою темою для британців. Проте останнім часом постійні конфлікти між BP і російськими олігархами призвели до того, що безліч амбіційних планів першого зазнали краху.

Так, прямі переговори з Роснефтью щодо розвідки арктичних родовищ наштовхувалися на опір власників AAR. Згідно з наявними домовленостями BP всі операції на нафтогазовому ринку РФ мала здійснювати саме через російську компанію, акції якої їй належали.

Відчути на собі всі принади ведення бізнесу з російськими партнерами встиг нинішній глава BP Боб Дадлі, який очолював ТНК-ВР у 2008 році. Тоді йому довелося тікати з Росії, а два менеджери компанії були арештовані через конфлікт з консорціумом Блаватника, Вексельберга і Фрідмана.

Але найважливіша причина, що змусила, на думку оглядачів, британську компанію піти на продаж своєї частки, пов'язана не тільки з проблемними партнерами.

"Для BP головний плюс цієї угоди – мільярди готівкових грошей, необхідні їй для відшкодування збитку від розливу нафти в Мексиканській затоці", – стверджує президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександр Тодійчук.

Західна преса неодноразово писала про те, що американський суд вже в найближчий час може зобов'язати компанію виплатити понад $ 20 млрд компенсації для усунення екологічних і соціальних наслідків аварії на буровій платформі Deepwater Horizon.

Продаж частки в ТНК-ВР, таким чином, істотно поправив фінансове становище BP напередодні майже неминучих втрат. В обмін на 50% акцій корпорації британці отримали $ 17,1 млрд грошима і 12,8% акцій Роснефти. Однак, незважаючи на потребу в живих грошах, BP витратила ще $ 4,8 млрд на те, щоб довести свою частку в російській державній компанії до 19,7%.

Тепер, отримавши 1/5 акцій Роснефти й, імовірно, два з дев'яти місць у раді директорів, BP зможе розраховувати не тільки на значні дивіденди, але і на можливість реалізувати спільні плани, перешкодою яким раніше виступали олігархи з AAR

І тепер, отримавши 1/5 акцій Роснефти й, імовірно, два з дев'яти місць у раді директорів, BP зможе розраховувати не тільки на значні дивіденди, але і на можливість реалізувати спільні плани, перешкодою яким раніше виступали олігархи з AAR.

Внаслідок придбання ТНК-ВР оновився й інший рейтинг – найбагатшою людиною Росії став Вексельберг: згідно з даними рейтингу мільярдерів Bloomberg Billionaires Index, продаж його частки в AAR дозволив підприємцю збільшити свій статок до $ 18 млрд.

Цікаво, що сума, виручена AAR, майже на $ 1,5 млрд перевищує відкупні, отримані ВР, – олігархи отримали значну винагороду за вихід з гри.

Райдужні перспективи малює росіянам і Сечин. Він стверджує, що синергія двох компаній не тільки допоможе отримати 5% світового обсягу видобутку нафти, але й поліпшить фінансові показники на 60-70%.

Розробка нових родовищ, що належать ТНК-ВР, з використанням інфраструктури російського нафтового концерну може дозволити "без додаткових витрат видати на ринки збуту близько 6 млн т нафти", прогнозує Сечин.

"До того ж поява в портфелі акціонерів Роснефти авторитетної ВР дозволить "прикрасити" російську компанію в очах інвесторів", – стверджує Тодійчук.

"Старі родовища починають вичерпуватися. І Росія також починає цікавитися видобутком вуглеводнів на шельфі, – каже експерт. – Саме для цього росіянам і потрібні інвестиції, залучити які може британський менеджмент і технології, які стануть доступні Роснефти завдяки партнерству з BP".

Путінські кубушки

Оптимізм британських акціонерів щодо своїх планів освоєння російських нафтових багатств може бути дещо передчасним.

"Ми всі добре пам'ятаємо сумний досвід [нідерландсько-британської нафтогазової компанії] Royal Dutch Shell, яка прийшла на російський ринок з дуже масштабними проектами, але зазнала невдачі", – нагадує Тодійчук.

"Британцям буде дуже складно співпрацювати зі своїми російськими партнерами, враховуючи практику тіньових схем й інші "особливості "менеджменту по-російськи", – продовжує експерт.

І навіть якщо плани з розвитку компанії натраплять на проблеми корупції та неефективності менеджменту, акціонери ще тривалий час залишатимуться у виграші, стверджує Шредер.

"Прибуток, що отримується ТНК-ВР, поки що настільки великий, що може зробити ведення бізнесу привабливим навіть у таких умовах", – каже аналітик.

На відміну від Газпрому, який із самого початку став монополістом у видобутку природного газу, нафтовий сектор Росії був приватизований. Ще десять років тому чотири найбільших нафтових компаній країни перебували в приватних руках.

За цей час зростання видобутку блакитного палива Газпромом не тільки застигло, але й почало зменшуватися – тільки в цьому році падіння склало 3,6%. А ось обсяг видобутку нафти лише збільшувався – темпи доходили до зростання на 50% протягом кількох років.

Фактично можна спостерігати, як націоналізація підприємств гальмує розвиток навіть таких прибуткових галузей,як видобуток вуглеводнів

Активне втручання держави потроху скоригувало картину: за перші вісім місяців 2012-го було видобуто на 1% більше нафти, ніж за аналогічний період 2011-го. Однак на найближчі три роки мінекономрозвитку прогнозує зниження обсягів видобутку на 0,8%. Фактично можна спостерігати, як націоналізація підприємств гальмує розвиток навіть таких прибуткових галузей, як видобуток вуглеводнів.

Цю картину доповнюють тривожні дані, які свідчать про відтік капіталу з Росії, що почався у вересні 2010 року. У 2011-му він склав уже $ 85 млрд, що дорівнює 4,5% ВВП. Найцікавіше, що це відбувається на тлі високих цін на нафту, збалансованого бюджету і 4%-го зростання ВВП. Інвестори тікають з країни, в якій держава підбирає під себе найбільші напрями бізнесу.

Сильно по репутації Росії б'є доповідь Путін і Газпром, опублікована у 2008 році російськими опозиціонерами Борисом Нємцовим і Володимиром Міловим. У доповіді стверджується, що в результаті афер, пов'язаних з виведенням активів з Газпрому, компанія позбулася контролю над активами загальною вартістю понад $ 60 млрд. При цьому політики впевнені: їхніми власниками стали близькі друзі російського президента.

Деякі експерти очікують, що така схема повториться і з компанією Сечина.

"Немає майже ніяких сумнівів в тому, що під час планованої приватизації Роснефти її власниками стануть ті самі чиновники, які зараз сприяли, щоб вона стала державною, – вважає Піонтковський. – Таким чином, компанія перетвориться на черговий "гаманець Путіна", як це раніше сталося з такими активами, як Газпром, Millhouse, Gunvor і Сургутнефтегаз".

Ймовірність того, що Роснефть стане новим інструментом в геополітичних іграх Путіна, невелика, переконані експерти

Водночас імовірність того, що Роснефть стане новим інструментом в геополітичних іграх Путіна, невелика, переконані експерти.

"Ринок нафти влаштований зовсім по-іншому в порівнянні з ринком природного газу. На ньому представлена величезна кількість країн, крім Росії", – нагадує Ауер.

Навіть на тих ринках, де Москва є головним постачальником нафти, це не спрацює, продовжує німецький аналітик. "Німеччині, наприклад, не становитиме труднощів переорієнтуватися на інших постачальників, у разі якщо Роснефть спробує підняти ціни", – каже він.

В України поки також немає приводів для занепокоєння, вважає Тодійчук. На його думку, український ринок нафтопродуктів зараз достатньо диверсифікований, і лише його 15% припадає на Росію. Однак експерт вважає, що саме тому Москва спробує закріпитися на ньому, в тому числі за допомогою політичних важелів.

"Тому під час зустрічей [Президента України Віктора] Януковича з російським візаві питання нафти вже скоро обговорюватиметься не менш запекло, ніж газове", – прогнозує Тодійчук.

Нафтові королі

Об'єднавшись з ТНК-ВР, Роснефть стане найбільшим нафтовидобувальником серед публічних компаній

Дані FactSet

Після завершенніяоб'єднання з ТНК-ВР Роснефть увійде в десятку найбільших компаній світу за ринковою капіталізацією

Дані S&P Capital IQ

***

Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.