Корреспондент: Бізнес за ґратами. Західні тюрми перетворюються на потужні індустріальні структури

Західні в'язниці перетворюються на потужний індустріальний комплекс з мільярдними оборотами, де розміщують свої замовлення відомі світові бренди, пише Катерина Іванова у №46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року.

Бритоголовий парубок в наколках на тлі колючого дроту, зек-картяр в камері, дівчина, що лежить на білій кахельній підлозі тюремного душа. Такі картинки з’являються перед входом в інтернет-магазин модного одягу естонського бренду Heavy Eco.

Це не тільки дотепний маркетинговий хід: всі речі, представлені тут, – футболки, нижня білизна, сумки, гаманці – виробляють справжнісінькі в'язні. З кожної речі, проданої онлайн або через звичайні магазини у Великобританії, Данії, Фінляндії, Бельгії та Нідерландах, засуджені отримують відсоток.

За останні десять років західна пенітенціарна система перетворилася на потужний індустріальний комплекс з мільярдними оборотами, власними торговими виставками, веб-сайтами, інтернет-каталогами та рекламними кампаніями.

До прикладу, за оцінками експертів, з початку нинішнього століття сукупний дохід в'язниць у США збільшився з $ 260 млн до більш ніж $ 5 млрд на рік.

В американських і західноєвропейських в'язницях в різний час розміщували свої замовлення всесвітньо відомі бренди. Щоправда, великі корпорації воліють не афішувати свою співпрацю із зонами, побоюючись звинувачень з боку
правозахисників

За даними західних ЗМІ, в американських і західноєвропейських в'язницях в різний час розміщували свої замовлення всесвітньо відомі бренди Dell Computers, Microsoft, Planet Hollywood, Victoria's Secret, Honda і багато інших. Щоправда, великі корпорації воліють не афішувати свою співпрацю із зонами, побоюючись звинувачень з боку правозахисників.

Так, активісти британської громадської організації Campaign Against Prison Slavery називають роботу у в'язницях новою формою рабства. "Середня тижнева заробітна плата ув’язненого у Великобританії складає вісім фунтів [стерлінгів], що в рази менше, ніж в середньому британська дитина отримує на тиждень на кишенькові витрати", – йдеться в заяві організації на її сайті.

У різних країнах арештантам платять по-різному, залежно від тієї роботи, яку вони виконують, але ці суми майже завжди в рази нижчі мінімального середнього доходу по країні. Ув'язнені готові працювати за копійки: це допомагає не тільки вбити час, але часом і скоротити термін – за хорошу дисципліну, в тому числі і трудову, вони отримують право на дострокове звільнення.

Тим часом західна тюремна індустрія стала однією з галузей, що швидко зростають, завдяки системі, що дозволяє укладати договори з приватними компаніями і робити виробництво за ґратами не менш ефективним, ніж на волі.

Розміщуючи свої потужності у в’язницях, бізнес вбиває відразу двох зайців – демонструє соціальну відповідальність,працевлаштовуючи зеків і тим самим адаптуючи їх до майбутнього життя на волі, й отримує дешеву робочу силу

За словами експертів, розміщуючи свої потужності у в’язницях, бізнес вбиває відразу двох зайців – демонструє соціальну відповідальність, працевлаштовуючи зеків і тим самим адаптуючи їх до майбутнього життя на волі, й отримує дешеву робочу силу.

Якщо раніше ув’язненим доручали лише роботу, що не вимагає особливої ​​кваліфікації, то останнім часом фахівцям у робах надходять і значно більш складні замовлення. Компанії почали навіть вкладати гроші в професійну підготовку ув'язнених, необхідну для виконання тих чи інших завдань.

"Ми даємо простим арештантам зі Східної Європи шанс зробити щось хороше і реабілітуватися, – резюмує Томас Плант, директор Heavy Eco, яка співпрацює з в'язницями у Східній Європі, переважно Росії. – Це довгий і складний шлях, але він дає їм надію".

Зроблено за ґратами

Бізнес Хедлі Елліота, засновника і директора компанії Summit Media, що займається інтернет-маркетингом, у прямому розумінні слова виріс за ґратами. Він починався 12 років тому з невеликої кімнатки з двома столами прямо на території першої приватної британської в'язниці – HMP Wolds.

Пізніше у компанії з'явився повноцінний офіс, де працює 25 осіб. Всі вони – відібрані з маси засуджених фахівці, здатні виконувати різні завдання у сфері інтернет-маркетингу, в тому числі і достатньо складні, наприклад створення рекламних роликів. За словами Елліота, підготовкою зеків до потрібного професійного рівня займаються вільні співробітники компанії.

При цьому ув’язнені в Summit Media отримують за британськими мірками копійки – від десяти до 35 фунтів на тиждень, не рахуючи бонусів за хорошу роботу. Для порівняння: мінімальна зарплата в Британії становить близько 250 фунтів на тиждень.

Але й на цю роботу може претендувати далеко не кожен арештант. Через її специфіку, яка передбачає хоч і обмежене, але користування інтернетом і телефоном, компанія не розглядає кандидатури засуджених за сексуальні злочини, шахраїв або телефонних терористів.

До того ж у Summit Media діють суворі правила: за користування електронною поштою та телефоном з неробочою метою і відвідування заборонених сайтів йде негайне звільнення. За весь час роботи тут позбулися своїх місць 20 співробітників.

За бажання за колючим дротом можна організувати будь-який бізнес. Тюремна індустрія США випускає монтажні інструменти та побутову техніку, навушники та
мікрофони, авіаційне і медичне обладнання, а також офісні меблі

За бажання за колючим дротом можна організувати будь-який бізнес, стверджує Саймон Ньюбері, директор зі стратегічного партнерства компанії G4S, в управлінні якої перебуває шість приватних в'язниць Британії.

Наприклад, тюремна індустрія США випускає монтажні інструменти та побутову техніку, навушники та мікрофони, авіаційне і медичне обладнання, а також офісні меблі. В'язні займаються навіть дресируванням собак-поводирів для сліпих.

Девід Норберн, директор компанії NorPro, що займається виробництвом меблів та виробів з металу, відкрив цех у британській в'язниці Altcourse, одній з підопічних G4S.

"Результати роботи ув'язнених відмінні. Якість, надійність поставок, розуміння нових технологій – перший клас!" – тішиться він.

Крім того, компанія Норберна отримала ще один істотний бонус – NorPro повернула свій бізнес в Британію з Індії, де вона певний час працювала на аутсорсингу.

Сьогодні кожен ув'язнений, який працює на NorPro, за 40-годинний тиждень отримує 28 фунтів. 20% заробітку відкладається на особистий рахунок, з якого не можна зняти гроші до звільнення з в'язниці, і один фунт йде на добродійність на користь жертв злочинів. Решта витрачається на утримання засудженого. Подібна система розподілу доходу діє в більшості західних в'язниць.

Дешева робоча сила не виключає високої якості виробленого товару. Так, у Німеччині та за її межами набуває популярності німецька марка простого, але добротного одягу та взуття Haeftling, які ув'язнені виробляють вручну

Дешева робоча сила не виключає високої якості виробленого товару. Так, у Німеччині та за її межами набуває популярності німецька марка простого, але добротного одягу та взуття Haeftling, які ув'язнені виробляють вручну.

Ціни на цей штучний товар відповідають цінам на аналогічні фірмові речі. Так, чоловічу сорочку від Haeftling можна придбати за 29 євро, кросівки – за 25, костюм – за 80 і шкіряну сумку – за 250 євро.

Сьогодні одяг, а також аксесуари та парфюмерія цього бренду виробляється у 12 пенітенціарних установах країни – зокрема, у Бранденбурзі, Саксонії-Ангальт і Баварії. Нещодавно бутік Haeftling відкрився в Берліні, і керівники компанії планують зробити те саме в Італії, Швеції, Бельгії та США.

"Запорука успіху нашого товару – чесність, абсолютна достовірність всієї історії, – з гордістю каже Штефан Боле, засновник компанії. – Кросівки і сорочки пошиті дійсно тут, у в'язниці, справжнісінькими злочинцями".

Шиють одяг і в українських колоніях. Щоправда, виготовленому там спецодягу і шкільній формі далеко до брендових, і магазини, що торгують різними товарами відповідного походження, тут поки що рідкість.

Найбільш ходовий товар вітчизняного в'язничного виробництва, як правило, заснованого адміністраціями самих зон, – меблі,будматеріали та контейнери для сміття

Найбільш ходовий товар вітчизняного в'язничного виробництва, як правило, заснованого адміністраціями самих зон, – меблі, будматеріали та контейнери для сміття. Є й екзотика – дитячі санки, віники, сувеніри.

Доходи підприємства суворого режиму, що складають у середньому 1-2 млн грн. на рік, йдуть на його розвиток, оплату комунальних послуг та зарплату засудженим, яка в середньому коливається від 400 до 1.200 грн на місяць.

Нове рабство

Незважаючи на успіхи ведення бізнесу у в’язницях, західні правозахисники все частіше піднімають питання про етичність використання в ньому ув'язнених, називаючи це новою формою рабства.

Їхня праця купується за копійки, і при цьому в тюрмах, на відміну від виробничих компаній, не може бути й мови про права найманих працівників, страйки, профспілкову діяльність, відпустки та лікарняні, аргументують правозахисники.

Нещодавно британська газета The Guardian опублікувала статтю про те, як ув’язнених одній з тюрем в Уельсі підрядили працювати телефоністами в центрі обслуговування клієнтів компанії Becoming Green, яка встановлює на дахах будинків сонячні батареї. Зеки працювали лише за 40 пенсів на годину, притому що мінімальна заробітна плата в Британії за цей час становить шість фунтів.

Дешева робоча сила – клондайк для будь-якого підприємця. До того ж у звичайному житті співробітник може захворіти або у нього з'являться проблеми в сім'ї. У
в'язниці подібний форс-мажор майже відсутній

Дешева робоча сила – клондайк для будь-якого підприємця. До того ж у звичайному житті співробітник може захворіти або у нього з'являться проблеми в сім'ї. У в'язниці подібний форс-мажор майже відсутній. Медичне обслуговування тут покриває держава, а оплачуваної відпустки у зеків взагалі немає.

Водночас прихильники праці в неволі наполягають на тому, що в тюремний бізнес закладена обопільна вигода. Адже новоспечені співробітники у смугастій формі за час ув'язнення абсолютно безкоштовно розвивають наявні й отримують нові навички, які пізніше дозволять їм швидше адаптуватися на волі.

"Мені багато [засуджених] казали, що це найкраще, що могло з ними трапитися [у в'язниці]", – зазначає Елліот.

Він нагадує, що прийнятих на роботу людей їхня компанія навчає з нуля і проходить чимало часу, перш ніж вони набудуть необхідних навичок і почнуть приносити компанії прибуток.

Summit Media не залишає напризволяще тих, хто вже відбув свій термін, допомагаючи колишнім зекам знайти роботу

Крім того, Summit Media не залишає напризволяще тих, хто вже відбув свій термін, допомагаючи колишнім зекам знайти роботу. Так, Роберт Баркер, відсидівши за крадіжку зі зломом п'ять років і звільнившись, поступив на службу до відділу маркетингу в одному з підрозділів підприємства Елліота.

Хоча згідно з конвенцією Міжнародної організації праці робота в тюрмі не є обов'язковою умовою, охочих зайняти свої руки і голову, причому з повною віддачею, серед арештантів хоч відбавляй.

Праця для них це не тільки гроші, на які дехто навіть примудряється утримувати свої сім'ї на волі, але й спосіб скоротати тюремні роки, а також змінити своє ставлення до життя.

За оцінками британських експертів, майже кожен другий засуджений в країні повторно скоює злочин протягом року з моменту звільнення. Елліот демонструє, як можна змінити цю статистику. Із 250 ув'язнених, які працювали свого часу в нього, тільки двоє знову повернулися за ґрати.

Сьогодні в країнах Європи працю в'язнів все частіше використовують і поза тюремними стінами. Компанії створюють робочі місця для тих, хто, на думку суду, може періодично виходити за межі колючого дроту

Сьогодні в країнах Європи працю в'язнів все частіше використовують і поза тюремними стінами. Компанії створюють робочі місця для тих, хто, на думку суду, може періодично виходити за межі колючого дроту.

У 2012 році в Південному Уельсі благодійна організація The Clink відкрила один з найбільш незвичайних ресторанів у світі, де всі офіціанти – мешканці розташованої по сусідству в'язниці.

Персонал ресторану – 30 засуджених категорії D, тобто ті, хто не становить особливої ​​небезпеки для суспільства. Після денної зміни з підносом у руках офіціанти повертаються в свої камери.

Незвичайний також інтер'єр цього закладу, повністю, починаючи з меблів і закінчуючи декоративними елементами, створений руками британських зеків.

Досвід роботи в ресторані, впевнені фахівці, допоможе знизити ризик рецидивів і розвине в ув'язнених навички, які знадобляться їм у "мирному" житті. Тим більше що керівництво закладу обіцяє після закінчення терміну надати їм роботу в сфері громадського харчування.

 "Тюрми мають бути місцем не тільки покарання, але й реабілітації, в'язні повинні мати можливість змінити своє життя. Якщо вони працюють, у них менше шансів взятися за старе", – підсумовує Джеремі Райт, міністр у справах в'язниць Великобританії.

***

Цей матеріал опубліковано в № 46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.