Українські топ-менеджери - одні з наймолодших у світі. Ініціативні та ризикові, вони успішніше від старших колег розвивають бізнес, що з'явився в країні після розпаду Союзу, - пише Інна Прядко в №49 журналу Корреспондент від 14 грудня 2012 року.
У свої 33 роки Андрій Санін ось уже другий місяць обживається
в ролі керівника великого дніпропетровського холдингу, що об'єднує
машинобудування, сільське господарство та девелоперський бізнес.
До
цього молодий топ-менеджер встиг три роки попрацювати заступником генерального
директора цієї ж компанії. Успішною
кар'єра Саніна була ще на старті, коли в 1999 році, будучи третьокурсником
Народної української академії в рідному Харкові, він влаштувався головним
бухгалтером групи компаній, а потім змінив декілька позицій на посаді
фінансового директора.
Тепер
же Санін зазначає, що йому вперше доводиться управляти бізнесом, беручи до
уваги всі аспекти його розвитку - не тільки фінансові показники, але й
аргументи маркетологів, юристів та інших фахівців.
Середній вік управлінців вищої ланки в Україні - близько 30 років, а
гендиректорів - 38 років
"І
от коли поєднуєш всі ці фокуси, це і складає задоволення - приймати глобальні
рішення для бізнесів і активів", - ділиться Санін.
Тисячі
його ровесників сьогодні працюють на керуючих посадах в різних сферах бізнесу. За
даними фахівців рекрутингових компаній, середній вік управлінців вищої ланки в
Україні - близько 30 років, а гендиректорів - 38 років. Такий
віковий зріз робить український топ-менеджмент одним з наймолодших у світі.
Так,
середній вік гендиректорів 500 найбільших компаній США за версією журналу
Fortune складає 55 років. Стільки
ж і більшості тих, хто вступає на посаду гендиректора у Великобританії,
підрахували в дослідницькій компанії Spencer Stuart. В Австралії середній вік
топа - 53 роки.
Водночас,
в Китаї і Росії цей показник набагато ближчий до українського - 46 і 38 років
відповідно. У
більшості країн, що розвиваються, за останні десятиліття значно помінялися
економічні реалії, що і зумовило затребуваність управлінців нового покоління,
зазначають експерти.
"Переваги
молодих топ-менеджерів [в Україні] - у відсутності радянського багажу в
ментальності і стилі управління, в гнучкості, готовності вчитися, а також в
енергії і працездатності, - наголошує Ілона Шарова, директор HR-консалтингової
компанії Hudson. -
Крім того, вони відрізняються ініціативністю і здатністю брати на себе
відповідальність".
Вийшли роками
На
стіні в кабінеті Оксани Юкало, 41-річного фінансового директора GlobalLogic
Ukraine, найбільшої IT-компанії країни, висить девіз на кожен день: Єдиний
розумний спосіб навчити людей - це подавати їм приклад, слова знаменитого
фізика Альберта Ейнштейна. Приклад
самої Юкало виявився більш ніж переконливим: почавши кар'єру з роботи
перекладача, вже в 29 років вона зайняла свою першу керівну посаду - адміністративного
і фінансового директора в одній з консалтингових компаній.
Юкало,
в чиєму підпорядкуванні сьогодні працюють 40 осіб, розповідає, що завжди
вважала молодість перевагою керівника в першу чергу через здатність поглянути
на бізнес нестереотипно і готовність швидко приймати рішення. Її
поколінню довелося відточувати ці якості в українських реаліях.
Українській молоді багато в чому пощастило - їй практично не доводиться конкурувати за керівні посади з людьми, старшими за 45-50 років
"Якщо
ми говоримо про 35-40-річних, то це люди, які дорослішали у 1990-ті. У
них [є] почуття ризику, почуття відповідальності і відсутність боязні змін",
- оцінює Юкало переваги своїх ровесників, які опинилися сьогодні біля керма
безлічі компаній.
Однак
українській молоді багато в чому пощастило - їй практично не доводиться
конкурувати за керівні посади з людьми, старшими за 45-50 років, хоча
представники саме цієї вікової категорії займають майже всі високі посади за
кордоном. Справа
в тому, що людям старшого віку, які виросли в умовах радянської системи,
складно перебудуватися для отримання знань і навичок, необхідних у ринковій
економіці. Тому
професійний шлях, який, наприклад, у США в людини може зайняти 30 років, в
Україні триває всього сім-десять років.
Зокрема,
молоді керівники найбільш затребувані в сфері послуг, консалтингу, IT-секторі
та середньому бізнесі в цілому, зазначає Олена Грищук, директор рекрутингової
компанії Форсаж. Ближчі
до 40-річної планки, за її спостереженнями, - топи в компаніях банківського,
фінансового та інвестиційного секторів.
Найбільш
вікові управлінці - люди 50 років і старше - працюють в тих галузях, які
склалися в Україні історично. Як
правило, це виробничий сектор - машинобудування, металургія, видобувна та
харчова промисловості.
Молоді керівники найбільш затребувані в сфері послуг, консалтингу, IT-секторі та
середньому бізнесі в цілому
При
цьому нове покоління керівників може сподіватися на непогані зарплати нарівні
зі старшими колегами. У
великих компаніях дохід гендиректорів сьогодні складає близько $5-10 тис. на
місяць, а управлінці рівня фінансових чи маркетингових директорів отримують
близько $3-7 тис.
Проте,
зазначають експерти, довіра до керівників-початківців пов'язана з цілою низкою
ризиків для компанії. За
словами Шарової, це в першу чергу незрілість, недостатній життєвий досвід і
максималізм, здатні привести бізнес або до швидкого успіху, або до краху.
До
того ж занадто стрімке зростання кар'єри породжує зайві амбіції - людина
втрачає здатність критично оцінювати свої недоліки і вчинки.
Згадуючи
власні "шишки", Санін зазначає, що найскладніше для молодого
топ-менеджера - вирости з фахівця, який самостійно контролює підзвітну йому сферу,
в управлінця, котрий грамотно делегує завдання та повноваження.
Ще
один підводний камінь - недовіра до кваліфікації молодого управлінця. Санін
зіткнувся з цим, коли в 26 років прийшов на підприємство, де працювали 2 тис. осіб,
а вік більшості керівників перевищував 50 років.
"Досить
складно було утвердитися в їхніх очах і зі своєї позиції фіндиректора давати
якісь доручення і рекомендації", - визнає Санін.
Найскладніше для молодого топ-менеджера - вирости з фахівця, який самостійно контролює підзвітну йому сферу, в управлінця, котрий грамотно делегує завдання
та повноваження
Але
якщо молодий менеджер успішно долає ці труднощі, то цілком може дати фору
старшим колегам і вивести бізнес на новий рівень, вважають експерти. Так,
за словами Андрія Кривокоритова, директора рекрутингової компанії Brain Source
International, молоді керівники більш відкриті до використання в роботі нових
технологій і формул успіху.
Наприклад,
36-річній Олені Піскун, операційному директору компанії Лантманнен АКСА, що
виробляє сухі сніданки, за кілька років на своїй посаді вдалося вирішити
найбільшу проблему підприємства, недопоставки продукції замовникам, і збільшити
обсяг виробництва з 300 до 600 т на місяць. Для
цього не довелося кардинально оновлювати обладнання, а персонал навіть скоротили.
Піскун
впоралася із завданням завдяки навчанню менеджерів середньої ланки, в тому
числі за кордоном, а також перегляду виробничих процесів і більш грамотній
розстановці людей.
Брак
досвіду не завадив досягти успіху в бізнесі і 38-річному Валерію Куцому,
гендиректору аутсорсингової IT-компанії Міратех, куди він прийшов 25-річним
інженером-розробником, а вже в 33 став її першою особою.
"Мій
вік був перешкодою в першу чергу для тих, хто сумнівався, що я можу виконати
поставлені завдання", - вважає Куций.
Побічна сторона такої продуктивності - небувало раннє, до 40 років, професійне вигорання, яке наздоганяє молодих управлінців
Ці
слова не порожній звук: за роки керівництва компанією, де працюють близько 600 осіб,
обсяг продажів щорічно зростав у середньому на 30%, а в 2012 році валовий дохід
Міратех перевищить 100 млн грн. Крім
того, в 2010 і 2011 роках Держкомстат двічі називав компанію лідером галузі в
Україні.
Правда,
побічна сторона такої продуктивності - небувало раннє, до 40 років, професійне
вигорання, яке наздоганяє молодих управлінців.
"Серед
клієнтів із цим синдромом з'явилися керівники всіх мастей, - констатує психолог
Алевтина Шевченко. -
Причина й у тому, що про успішність у нас говорять часто, а про екологічність
цієї боротьби за успішність - рідше".
Вік економіки
Середній
вік топ-менеджменту багато в чому відбиває ступінь розвитку бізнесу в країні,
вважає Алекс Брайсон, дослідник ринків праці з британського Національного
інституту економіки і соціальних досліджень.
Так,
на Заході культура підприємництва зі зрозумілими правилами гри функціонує вже
десятиліттями, і в ній легко можуть застосувати свій досвід люди 50 років і
старше.
"На
"дорослих" управлінських ринках [західних країн] у великих компаніях
ви, швидше за все, побачите, що на високі посади претендують найбільш
досвідчені [тобто в основному вікові] і кваліфіковані керівники", -
зазначає Брайсон.
Виросло покоління молоді, яка прийшла не з якихось радянських підприємств, а після інститутів у комерційні структури, будувала там свою кар'єру і ось зараз зросла до рівня топів
В
Україні ж за минулі 20 років сформувалася нова економічна реальність, заснована
на комерції, де простіше обжитися молодим освіченим фахівцям, які володіють
іноземними мовами. Водночас,
люди 50 років і старше, які звикли працювати в умовах радянської планової економіки,
сьогодні мають менше шансів досягти успіху на керівних посадах і, як правило,
відкидаються ринком праці.
"Виросло
покоління молоді, яка прийшла не з якихось радянських підприємств, а після
інститутів у комерційні структури, будувала там свою кар'єру і ось зараз зросла
до рівня топів", - говорить Грищук.
Потреба
в молодих управлінцях підштовхнула і природне зростання економіки в Україні, що
пояснює молодість керівників також у таких країнах, як Бразилія, Китай і Росія,
зазначає Кривокоритов.
"Щоб
отримати вигоду від цього зростання, компанії інвестують гроші в людей
амбіційних, готових йти на ризик, працювати понаднормово. Ці
якості більш властиві молодим і завзятим керівникам", - визначає експерт
одну з причин формування цілого прошарку 30-40-річних топ-менеджерів в
державах, що розвиваються.
Допомагає
реалізуватися молоді і відносно менший масштаб українського бізнесу, зауважує
Куций, адже середній розмір більшості українських компаній значно менший, ніж
за кордоном.
Щоб отримати вигоду від цього зростання, компанії інвестують гроші в людей амбіційних, готових йти на ризик, працювати понаднормово. Ці якості більш
властиві молодим і завзятим керівникам
Тим
часом велика кількість молодих управлінців позначається на особливостях вітчизняного
ділового клімату і стилю. Так,
в Україні розвинені культура досягнення та орієнтація на результат, а сучасне
бізнес-середовище більш агресивне і динамічне, ніж у деяких країнах Заходу, що
наближає державу до Бразилії і Китаю, вважає Шарова.
Недарма
багатьох українських топ-менеджерів, які працюють в міжнародних компаніях,
запрошують на аналогічні посади в головні офіси за кордон, продовжує думку
Грищук.
"Вони
ініціативні і наївні в хорошому сенсі слова, тобто готові привносити ідеї, -
зазначає експерт. -
Дух інновацій тут [в Україні] достатньо сильний, що не завжди присутній у
західній парадигмі".
З
іншого боку, цей дух поки не занадто відчутний у колись найпотужнішому секторі
української економіки - промисловому виробництві. Тут
влада як і раніше утримує більш досвідчене, але і консервативне старше
покоління. Адже
після розпаду СРСР і зупинки підприємств молодь неохоче йшла в цю сферу, що досі
гальмує її оновлення.
Втім,
фахівці вважають, що навіть якщо кадровий склад в даних галузях і оновиться, то
в цілому у країні в найближчі роки вікова планка топ-менеджменту зросте.
Нинішня ніша управлінців практично заповнена, пояснюють вони, а нового економічного стрибка - а значить, і кадрового голоду - в Україні не
передбачається
Нинішня
ніша управлінців практично заповнена, пояснюють вони, а нового економічного
стрибка - а значить, і кадрового голоду - в Україні не передбачається, адже
сьогоднішні темпи розвитку української економіки і обсяг інвестицій значно
нижчі, ніж у тих же країнах Азії або Південної Америки.
Тим
часом хвиля молодих керівників, які так рано досягли вершин кар'єрних сходів,
буде покращувати якість бізнесу, адже вони продовжують розвиватися як
особистості, нагадують фахівці.
"У
першій половині життя людина йде кількісними [досягненнями]: важливо більше
заробляти, красивіше називатися, - зазначає Юкало. -
Потім починається пріоритизація в сторону якості, тому що не повинно бути
соромно за те, що ти робиш. А
для цього потрібно розвиватися".
***
Цей
матеріал опубліковано в №49 журналу Корреспондент від 14 грудня 2012 року. Передрук
публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З
правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті
Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.