Корреспондент: У глибокому тилу. Хто переміг на мерських виборах на малій батьківщині Президента

На мерських виборах мала батьківщина Президента - Єнакієве - обирала між кандидатом від партії влади, комуністом і націоналістом-свободівцем. Перемогли "свої". Інші відправлені в глибокий нокаут, - пише Христина Бердинських у №50 журналу Корреспондент від 21 грудня 2012 року.

Вранці 16 грудня термометр у будинку Ганни Бондаренко, 73-річної мешканки Єнакієвого, показував -18°С. Це не зупинило бадьору пенсіонерку - землячка Президента Віктора Януковича все одно вийшла на вулицю і вирушила в одну з місцевих шкіл. Туди її вів громадянський обов'язок: в цей день у місті тривали дострокові вибори мера - попередній градоначальник помер.

У шкільному холі Бондаренко завмерла при вигляді довгих сходів, що ведуть до місця голосування. "Це ж знущання! - напівголосно заголосила пенсіонерка, почавши сходження щаблями. - Візьму і не прийду у 2015 році на вибори Президента і не проголосую за нашого Януковича".

Конкурентом Олійника крім комуніста Василя Лавриненка був представник ВО Свобода Ігор Славгородський

До 2015-го ще дожити треба, а сьогодні Бондаренко таки дісталася урн і віддала голос за ще одного "нашого" - місцевого хірурга Валерія Олійника, кандидата від Партії регіонів (ПР). У бюлетені пенсіонерка зазначила його прізвище без роздумів: Олійник десять років тому прооперував її сина.

Бондаренко і не здогадувалася, що за її голосуванням, як і за всією процедурою виборів у Єнакієвому, з цікавістю спостерігали за сотні кілометрів від замерзлого шахтарського міста - в Києві і навіть у Західній Україні. Справа в тому, що конкурентом Олійника крім комуніста Василя Лавриненка був представник ВО Свобода Ігор Славгородський.

У результаті вибори в Єнакієвому стали першою пробою сил українських націоналістів на "далекому сході" на місцевому рівні - прямо в лігві їхнього політичного ворога. І тому підтримати свого кандидата сюди прибув десант з трьох новообраних депутатів-свободівців - Ігор Мірошниченко, Юрій Сиротюк та Андрій Мохник.

Ця поїздка дала націоналістам багатий ґрунт для роздумів. Виявилося, що місцеві мешканці радо зустрічають представників правого флангу вітчизняної політики, бачать в них не ворогів, а лише зірок з телевізора. Але голосувати за них не готові абсолютно.

Вибори в Єнакієвому стали першою пробою сил українських націоналістів на "далекому сході" на місцевому рівні - прямо в лігві їхнього політичного ворога

У цілому єнакіївські вибори відбулися спокійно, і їх результат став очікуваним - перемога регіонала, який набрав безпрецедентні навіть за місцевими мірками 90,4% голосів. А як інакше, якщо ще за три місяці до голосування єнакієвець №1, Янукович, будучи з візитом на малій батьківщині, особисто підтримав Олійника.

"Знаєте, хто це такий, хлопці? - запитав тоді Президент під час зустрічі зі школярами. - Мер міста Єнакієвого. Ось тепер будете знати. Зрозуміло?"

Зрозуміли його не тільки хлопці, але й сам Олійник, який в той момент навіть не збирався балотуватися. Підставити Главу держави він не міг і тому пішов на вибори. І правильно зробив - з легкої президентської руки він тепер буде керувати містом.

"Навіть якщо ядерна бомба вибухне в Єнакієвому, там все одно всі будуть голосувати за Партію регіонів і їхніх кандидатів, а особливо за Януковича", - описує електоральні переваги малої батьківщини Президента Олексій Мацука, головред сайту Новини Донбасу.

Зустрічні почуття

У день голосування в Єнакієвому перехожі могли спостерігати незвичну для цих місць картину: вулицею йшла група людей, які спілкувалися між собою українською мовою. Це був десант з Києва - три нардепи-свободівці та особи, які супроводжуючі їх. Вони приїхали не стільки підтримати "свого" кандидата Славгородського, скільки переконатися, що вибори пройдуть чесно. З'явившись тут, націоналісти не очікували, що батьківщина Президента готова піднести їм невеликий, але приємний сюрприз. Сталося це маленьке "чудо", коли київські гості потрапили на виборчу дільницю №13, що розташована в музеї історії Єнакіївського металургійного заводу (ЄМЗ) - центрального підприємства міста.

У великій залі, де розташувалася дільниця, червоні комуністичні транспаранти із зображенням Володимира Леніна сусідили з жовто-блакитними шторами на кабінках для голосування. Але свободівців здивувало навіть не це, а реакція людей на їх появу.

У Свободи практично не було шансів на цих виборах

"Це ж мій улюбленець Мірошниченко!" - вигукнула секретар комісії Ольга Кравченко при вигляді депутата і екс-телеведучого спортивних програм і кинулася з ним фотографуватися. "Він любить футбол, і я теж люблю", - пояснила спалах радості вона.

Й інші члени комісії на появу свободівців відреагували добродушно і по черзі побігли з ними фотографуватися.

На цьому приємні моменти для правих радикалів закінчилися. Суворе донецьке місто, показавши на мить посмішку, знову спохмурніло і проголосувало так, як сказав Президент: дев'ять з десяти осіб, які прийшли на вибори, підтримали регіонального кандидата. Славгородський зібрав урожай всього лише із 450 бюлетенів - тобто приблизно одного зі 100 виборців.

У Свободи практично не було шансів на цих виборах. І йдеться навіть не про ідеологічні розбіжності: Славгородський з містом мало пов'язаний - сам він з Горлівки і, за словами тамтешніх журналістів, слабо розбирається в місцевих проблемах.

Втім, навіть якби кандидат-націоналіст був місцевим, йому мало що світило. Адже тут майже всі - задоволені й незадоволені життям - віддані Президенту. І навіть головний опонент Олійника, Лавриненко, будучи не в силах приховати свою повагу до Януковича, назвав на його честь кота - Федорич, по батькові Глави держави.

Від імені та за дорученням влади

Для міста Янукович якщо не цар, то бог, людина, з чиєї легкої руки Єнакієве гарнішає на очах.

Тільки в минулому році за гроші держбюджету - 18 млн грн - тут відремонтували дороги. Ще 28,5 млн державних коштів пішло на реконструкцію школи, в якій навчався Президент. Тепер це історичне місце зветься ліцеєм інформаційних технологій. Також в цьому році в центральній частині міста продовжили утеплювати будинки, відкрили світломузичний фонтан та відремонтували будинок культури. Крім того, влітку Єнакієве отримало субвенцію з держбюджету у розмірі 103,4 млн грн. на розвиток житлово-комунальної сфери.

Для міста Янукович якщо не цар, то бог, людина, з чиєї легкої руки Єнакієве гарнішає на очах

Я [лідера ВО Свобода Олега] Тягнибока не розумію: він тільки говорити вміє. А Янукович багато для нас зробив. Це видно", - говорить Олена Калмачкова, зустрінута Корреспондентом місцева мешканка, яка проголосувала на мерських виборах за представника ПР. Калмачкова не сумнівається, що, віддавши голос за схваленого Януковичем кандидата, вона зробила правильний вибір.

Особливих сумнівів у результаті голосування, судячи з усього, не було і у самого Олійника. На виборчу дільницю в свою рідну школу №38 у день виборів майбутній мер прийшов у відмінному настрої. "Я з ранку сходив до церкви і помолився", - розповів він.

Цікаво, що до лав ПР ця людина потрапила недавно - на початку року. До того Олійник працював головлікарем центральної єнакіївської міськлікарні №7, а згодом став начальником відділу охорони здоров'я Антрацитівської міськради Луганщини. Яким чином медик завоював довіру Януковича, сам він не говорить.

"Це було не так давно. Подробиці нашого знайомства я розкривати не буду. Якщо потрібно, Президент їх сам розкриє", - скупо говорить Олійник Корреспонденту.

Він дав мені зрозуміти, що потрібно добре працювати і, якщо партія схвалить, погоджуватися йти на вибори. Що я в принципі і зробив

Той факт, що Янукович ще за три місяці до виборів оголосив нового знайомого мером, колишній лікар пояснює просто. "Він дав мені зрозуміти, що потрібно добре працювати і, якщо партія схвалить, погоджуватися йти на вибори. Що я в принципі і зробив", - розповідає він. До речі, новий мер Єнакієвого сподівається, що робота чиновника все ж дозволить йому продовжувати медичну практику.

На умовах анонімності місцеві мешканці говорять, що Олійника пролобіювала місцева бізнес-еліта. Про те, що за новим мером стоять солідні за єнакіївським мірками гроші, свідчить той факт, що під час виборів його прес-служба організовувала недешеві заходи. Наприклад, привезла в місто групу донецьких журналістів і після роботи влаштувала для них щедрий банкет у ресторані.

А ось пускати пил в очі населенню Олійнику не було сенсу - його і так знають тут як хорошого лікаря. І таке минуле дуже допомогло кандидату-регіоналу: навіть при невисокій явці - майже 44% - за нього проголосували трохи більше як 90% виборців.

На закиди деяких опонентів у тому, що явку штучно завищили на догоду Олійнику, Ірина Стрельникова, керівник апарату місцевого осередку ПР, коротко кинула: "Чим краще людина живе, тим менше її цікавлять вибори".

Єнакіївський характер

За словами Лавриненка, Єнакіївський електорат в принципі мало цікавиться суспільними проблемами. Наприклад, в місті десятиліттями існує проблема з повітрям - коптить ЄМЗ, кожну зиму справно покриваючи сніг сірим і чорним пилом, але городян це не турбує.

Комуніст, згадуючи, як у Маріуполі тисячі людей нещодавно вийшли на вулиці, протестуючи проти поганої екології, розповідає: він теж хотів організувати в Єнакієвому схожий суспільний протест. Роздав 3 тис. листівок із закликом вийти на вулиці і в результаті отримав гідний "відгук": на мітинг прийшли 80 осіб.

"Виходить, тільки 80 осіб в Єнакієвому дихають пилом, а решта - чистим приморським повітрям", - іронізує комуніст.

За спостереженнями Корреспондента, для єнакієвців характерний консерватизм поглядів. Приклад - 26-річний робітник коксохімічного заводу Роман Ткачук. Він скаржиться, що молоді тут живеться невесело. З вибором робочих місць негусто: ЄМЗ, коксохім, низка більш дрібних підприємств, шахта або ринок. Скупий і вибір місць для відпочинку - або вдома перед комп'ютером, або в барі. Ще є нічний клуб - виник на місці кінотеатру. Але Ткачук все одно голосує за ПР і Олійника.

Оскільки альтернативних місць для роботи, крім заводів і шахти немає - малий бізнес у місті практично не розвинений, мешканці бояться зайвий раз перечити владі

І так само роблять більшість його земляків - недоліки бачать, але міняти нічого не хочуть. У підсумку у Єнакієвому, що задихається від викидів і безнадії, - справжній рай для партії влади: у ПР тут офіційно перебувають 11,5% населення, тобто 15 тис. осіб. Друга за популярністю місцева політсила, КПУ, зібрала під свої прапори в 50 разів менше людей.

Є і ще одна причина відданості мешканців Єнакієвого партії влади, про яку вони говорять тільки на умовах анонімності. Більшість городян працюють на підприємствах, пов'язаних з регіоналами, і не хочуть підтримувати опонентів ПР, щоб не втратити роботу. Так, головний місцевий завод - ЄМЗ - входить до групи Метінвест мільярдера Ріната Ахметова. Цей же бізнесмен, у недавньому минулому – нардеп-регіонал, володіє половиною акцій коксохіму. А оскільки альтернативних місць для роботи, крім заводів і шахти немає - малий бізнес у місті практично не розвинений, мешканці бояться зайвий раз перечити владі.

І все ж зовнішній світ намагається проникнути в цей регіональний анклав, щоб змінити ставлення місцевих до подій. Так, свободівці, навіть програвши вибори, не засмутилися і тепер збираються відкрити в Єнакієвому партійний осередок. Мають намір працювати тут тихою сапою.

За словами Лавриненка, у Свободи завдяки її радикальній риториці повинен бути потенціал в регіоні. "Мені іноді теж хочеться вчинити, як Свобода, - вийти до виборців і сказати: бий, пролетаре, в буржуйські морди", - зізнається комуніст. Що його стримує, господар Федорича не говорить.

***

Цей матеріал опубліковано в №50 журналу Корреспондент від 21 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.