Сергій Власенко, народний депутат і головний захисник засудженої на сім років екс-прем'єра Юлії Тимошенко, розповів про її звільнення, власний арешт і небажання українців відстоювати свої права. 45-річний юрист відповів на запитання читачів сайту Корреспондент.net. Матеріал розміщено у №4 журналу Корреспондент від 1 лютого 2013 року.
- Чому все-таки країни ЄС і США так неактивно реагують на
те, що відбувається переродження України з повним знищенням державності і
народних інтересів?
Сергій Філіпов, Одеса
- Вони досить активно реагують на події в Україні. Але
існують певні процедури, яких розвинуті демократії не можуть не дотримуватися.
Подивіться – Україна за три роки, "завдяки" [Президенту
Віктору] Януковичу, пройшла той шлях, який Білорусь пройшла за 15. Я хочу
поставити зустрічне запитання: а чому українські громадяни так неактивно
реагують? Що ще повинна зробити ця влада, щоб люди почали реагувати?
- Що реально дасть Юлії Тимошенко рішення Європейського
суду з прав людини (ЄСПЛ)? Формально це ж не є приводом для того, щоб випустити
її з в'язниці. З юридичної точки зору, які ви бачите механізми її звільнення?
Ганна Вішпор, Київ
- Ви не зовсім праві. Існує ряд прецедентних рішень ЄСПЛ, у
відповідності з якими заявника звільняли за рішенням суду. Наприклад, справа
"Фатуллаєв проти Азербайджану", коли суд постановив негайно звільнити заявника
[головного редактора газети, засудженого на 8,5 років після статей з критикою
уряду]. Існує рішення ЄСПЛ у справі "Волков проти України", коли суд постановив
відновити незаконно звільненого суддю Верховного Суду на посаді.
В Україні справедливого суду для Тимошенко, як і для
десятків тисяч інших немає, тому ми бачимо можливості для її звільнення тільки
через рішення міжнародних судів. Чисто теоретично механізм може бути який
завгодно, у тому числі всередині країни. Для цього потрібна тільки воля
Януковича вирішити проблему, яку він створив. Не Тимошенко себе посадила у
в'язницю – Янукович показав пальцем на свого головного політичного опонента.
Він може знайти мільйон способів. Але у нього одне бажання – щоб вона сиділа.
- Що особисто ви зробили, чого домоглися, будучи депутатом
України? І ще одне запитання: як там Юлія Володимирівна, тільки по-чесному?
Сергій Курилович, Харків
- Я був співавтором одного з найбільш жорстких законів,
пов'язаних з боротьбою з корупцією. Він вводив декларування доходів і видатків
чиновників, поняття конфлікту інтересів. Я пишаюся тим, що я був одним з авторів
цих норм. На жаль, чиновницьке лобі зробило все, щоб парламент відтягував їхнє
введення, а потім просто скасував.
Що стосується другого питання, якщо ми говоримо про
фізичний стан Тимошенко, то, на жаль, він залишає бажати кращого. Якщо про
бойовий настрій – то він на висоті.
- Хотіли б ви залишити велику політику і знову стати
простим адвокатом, без тягаря відомої і впізнаваної особистості?
Надія Белоцька, Київ
- На жаль, юридична професія в Україні померла. Юристи не
потрібні в судах, оскільки суддя не виносить законних рішень. Не потрібні в
прокуратурі, оскільки прокурори під диктовку пишуть абракадабру, яку називають
обвинувальними висновками.
Я б хотів жити в нормальній країні, де вирок дійсно стає
результатом змагання захисту й обвинувачення. Тоді я подумав би про те, щоб
повернутися в професію. Але поки це якась блакитна мрія.
Влада не бажає реформувати судову систему і робить все,
щоб загнати професію в ті рамки, які їй потрібні. У Конституційному суді – це
вершина системи – практично не залишилося професіоналів-конституціоналістів.
Тому що він потрібен не для винесення справедливих рішень, а для виконання
наказів влади.
- Чому ви не виїдете з країни, якщо вам загрожує арешт?
Не боїтеся піти за Тимошенко? І чи не вважаєте, що і їй свого часу краще було вчинити
так само?
Інна Островська, Миколаїв
- Я вважаю рішення Юлії Володимирівни дуже мужнім. Я не
готовий говорити, правильне воно чи ні. Це було її рішення в рамках її
розуміння сенсу життя.
Я знаю, що стосовно мене фальсифікуються матеріали
кримінальних справ, порушується закон про статус народного депутата тим, що
мені не дозволяють виїжджати за кордон. Я розумію, у якій країні живу. Переді
мною є приклад Тимошенко. Я розумію, що [заступник генпрокурора Ренат] Кузьмін
бризкає слиною, вимагаючи фальсифікувати підстави для мого арешту. Розумію, що
може статися завтра. Чому я не поїхав? Це мій вибір.
- Як ви думаєте, чи не було стратегічною помилкою (як
стверджують деякі регіонали) використовувати політичні аргументи в судовому
процесі щодо газових контрактів проти Тимошенко замість спокійного юридичного
аргументування?
Віталій Маркович, Львів
- Ніколи захист Тимошенко не ставив на чільне місце
політичні аргументи. Це міф, який влада намагається вкинути через ЗМІ,
контрольовані оточенням Януковича. Справа в тому, що ніхто і ніколи не збирався
чути наші аргументи.
Неодноразово захист Тимошенко говорив, що в матеріалах
[газової] справи відсутній оригінал підписаних нею директив, а
лежить документ з факсимільним відбитком замість підпису. І тут таки лежить
експертиза про те, що це не факсимільний відтиск, а справжній підпис Тимошенко.
Про які політичні аргументи ми говоримо, якщо у нас сфальсифікований основний
документ у справі? Уряд Тимошенко [21 січня 2008 року] на засіданні затвердив всі
ті дії, які вона виконала [під час підписання газової угоди з Росією]. А суд
про це навіть не згадав у вироку, сказавши, що Тимошенко не отримала згоди
Кабміну на свої дії.
- На які рішучі кроки ви і ваша команда готові піти, щоб
скинути нинішній авторитарний режим та звільнити незаконно засуджених лідерів
опозиції?
Павло Стратій, Вінниця
- Між опозицією і громадянським суспільством штучно
вбивається клин. На які б дії не були готові піти 100 або 180 депутатів [від
опозиції], це ситуацію не змінить. Потрібно говорити про те, на що готове
суспільство. Як тільки ми зрозуміємо, на що воно готове, ми отримаємо відповідь
на запитання, що робитиме наша команда.
Я, звичайно, виступаю за активні дії опозиції. Іноді
потрібно і заблокувати трибуну, іноді потрібно заблокувати і главу ВР, постійно
проводити зустрічі з виборцями, доносити правду.
Але я хочу запитати: а чому українці не виходять боротися
за свої права? Чому під час зміни пенсійного віку у Франції на мітинги вийшли 2
млн осіб, а в Україні ніхто? Опозиція блокувала це рішення, наскільки могла.
Чому на податковий майдан вийшли 15-20 тис. підприємців, а не сотні тисяч?
Я повторюся: що ще має зробити ця влада, щоб люди почали
боротися? Не за нас. Не за абстрактні гасла. За себе. За свої права.
***
Цей матеріал опубліковано в №4 журналу Корреспондент від 1 лютого 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.