Корреспондент: Цінний видобуток. Україна зробила вагомий крок у бік енергонезалежності

Уряд і транснаціональний нафтогазовий гігант Shell заклали фундамент для енергетичної незалежності України від Газпрому. Москва і її прихильники проти, пише Олександр Пасховер у №4 журналу Корреспондент від 1 лютого 2013 року.

На робочому столі Грехема Тайлі, віце-президента компанії Шелл Україна, височить метровий картонний макет надр харківської землі. Різнобарвний "пиріг" складається з восьми шарів. Майже в самій його основі дорогий українському серцю, як називають його геологи, московський ярус. Тут, на глибині 4-5 км, зберігається енергетичне безсмертя України.

Однак коли 25 жовтня 2012 року Шелл почав бурити свердловину до московського ярусу, погляд Тайлі вже був спрямований на нові, більш апетитні об'єкти – так звані Юзівську та Олеську ділянки, розташовані в Харківській і Донецькій, а також Львівській й Івано-Франківській областях відповідно. Геологорозвідка лише на двох цих майданчиках уже тоді обіцяла Україні, за словами Тайлі, енергетичну незалежність.

І ось 24 січня нинішнього року транснаціональний гігант Royal Dutch Shell підписав з українським урядом угоду про розподіл продукції (УРП), видобуту у майбутньому на майданчику Юзівська. Новина миттєво стала подією планетарного масштабу. Британське видання The Financial Times охрестило проект вартістю понад $ 10 млрд "епохальною угодою", а експерти відразу заявили, що Україна володіє одним з найбільших родовищ сланцевого газу в Європі.

Тим часом в цій бочці меду вмістилося відразу три ложки дьогтю. Дві маленькі й одна велика.

Українські ЗМІ й опозиція підозрюють, що в угоді закладений економічний інтерес сім'ї Президента України

Перша – українські ЗМІ й опозиція підозрюють, що в угоді закладений економічний інтерес сім'ї Президента України, оскільки в проекті спільного підприємства з української сторони з'явилася маловідома громадськості компанія СПК-Геосервіс.

Друга – на думку опонентів проекту, видобуток глибинного газу за допомогою гідророзриву порід загрожує країні екологічною катастрофою.

Третю ложку гіркоти поклав у мед Газпром. Рівень роздратування російського газового монополіста досяг свого апогею в економічній та інформаційній атаці на Україну. Міністр закордонних справ України Леонід Кожара вважає, що невдоволення росіян нескладно зрозуміти.

"У підписанні цього договору [з Shell] велика частка геополітики, – розповідає Корреспонденту Кожара, – оскільки це буде один з наймасштабніших енергетичних проектів [в новітній історії держави]".

Бочка меду

У вересні 2011 року тоді ще прем'єр-міністр Росії Володимир Путін узяв участь у відкритті газотранспортної системи Північний потік. Призначення цієї труби – транзит газу до Європи в обхід України.

"У будь-якої транзитної країни завжди є спокуса покористуватися своїм транзитним становищем, – іронічно зауважив тоді про українську ГТС Путін. – Тепер цей ексклюзив зникає".

Ставка зроблена на видобуток власного палива. Мова йде про три джерела так званих нетрадиційних газів – сланцевого, щільних пісковиків і шахтного метану

І ось через півтора року Україна замахнулася на свою відповідь гегемону, а саме – намірилася зруйнувати монопольне становище Газпрому, компанії, яка контролює дві третини її внутрішнього ринку. Ставка зроблена на видобуток власного палива. Мова йде про три джерела так званих нетрадиційних газів – сланцевого, щільних пісковиків і шахтного метану.

У документі Енергетична стратегія України до 2030 року сказано, що сумарний потенціал цього ресурсу – понад 40 трлн кубометрів, що у вісім разів перевищує національні запаси традиційного газу.

Цього обсягу цілком достатньо, щоб, за підрахунками американської консалтингової компанії IHS CERA, до 2025 року щорічно видобувати 25 млрд кубометрів нетрадиційного газу. Тобто в сумі з традиційними джерелами цей обсяг покриває 90% внутрішніх потреб ринку замість сьогоднішніх 35%. А до 2035 року, за даними тих самих експертів, цілком реально досягти щорічного видобутку газу в обсязі 70 млрд кубів. У такому випадку за внутрішнього споживання, як це відбувається сьогодні, близько 57 млрд куб. м Україна перетворюється з імпортера на експортера блакитного палива.

За право розвідувати і видобувати ці ресурси борються світові гіганти. Ще у травні 2012 року дві найбільш апетитні ділянки, Олеську і Юзівську, було віддано Chevron і Shell

За право розвідувати і видобувати ці ресурси борються світові гіганти. Ще в травні 2012 року дві найбільш апетитні ділянки, Олеську (6,3 тис. кв. км) і Юзівську (7,9 тис. кв. км), було віддано Chevron і Shell.

У кінці січня на Давоському форумі у Швейцарії з останнім був підписаний договір про розподіл продукції, відповідно до якого вже на первинному етапі Shell зобов'язується інвестувати в українську геологорозвідку щонайменше $ 200 млн. І це не рахуючи $ 400 млн у вигляді бонусу за право працювати на так званій потенційно газоносній Дніпровсько-Донецькій западині.

"У разі успіху, тобто якщо ми підтвердимо газовий потенціал, ми розгорнемо повномасштабну розробку, і тоді інвестиції будуть вимірюватися мільярдами доларів", – каже Тайлі. Буріння свердловин тут має розпочатися в поточному році, а на Олеській ділянці – у 2014-му, якщо найближчим часом буде підписано УРП і з Chevron.

Партнером голландсько-британської корпорації Shell, як і американської Chevron, виступають держпідприємства Надра-Юзівська і Надра-Олеська відповідно. У СП Shell і Надра-Юзівська входять у рівних частках, 50 на 50. Однак поки не будуть відбиті вкладення інвесторів у розвідку та видобуток, буде діяти положення 70 на 30.

Згідно з цим положенням, 70% доходів від видобутку піде на покриття витрат інвесторів з обох сторін. Частка, що залишилася, ділитиметься на трьох – державна скарбниця України, Shell і Надра-Юзівська, в якій, у свою чергу, 90% належать держкомпанії Надра України і 10% – Геосервісу.

Іншими словами, поки інвестори не повернуть свої вкладення, держава Україна отримуватиме трохи більше 20% доходу підприємства. Термін дії цього положення залежить від обсягу інвестицій та часу, необхідного на те, щоб повернути ці вкладення.

Найбільшою несподіванкою цього підприємства стала маловідома, нечисленна і з невеликим прибутком СПК-Геосервіс. У держкомпаніях Надра-Юзівська і Надра-Олеська вона отримала по 10%-й частці.

- Чому в цей проект була залучена компанія Геосервіс, яким є її завдання? – запитує Корреспондент у Юрія Бойка, віце-прем'єр-міністра України, в недавньому минулому – міністра енергетики та вугільної промисловості.

- Яка компанія? – перепитує чиновник.

- Геосервіс, – уточнює Корреспондент.

- Куди залучена? Де? – здивувався Бойко. – Я не можу відповісти. Я повинен подивитися документи.

Перша ложка дьогтю

Офіс СПК-Геосервісу розмістився у просторій квартирі на восьмому поверсі нового житлового комплексу в центрі Києва. На зустріч Корреспонденту вийшли відразу три співвласники компанії – директор з наукової роботи Сергій Стовба, головний геолог Ігор Попадюк і його заступник Оксана Хрящевська. Ніхто з них не схожий на мільярдера, але всі мріють, що років через 15-20 якщо не вони, так їхні діти стануть хоча б мільйонерами.

У найгучніший енергетичний проект компаньйони потрапили завдяки тендеру, що відбувся в лютому 2012-го. У ньому взяли участь Оберон-Вугілля і Природні ресурси (обидві компанії належать дніпропетровському мільярдеру Віктору Пінчуку), а також ТНК-ВР Розвідка та Видобуток Україна (за якою стоять російські капіталісти Михайло Фрідман, Віктор Вексельберг, Герман Ханн, Олексій Кузьмічов, Петро Авен, Леонард Блаватник і британська BP). Усі конкуренти запросили половину від української державної частки в СП, тоді як Геосервіс задовольнився 10% і переміг.

- Ми тендер виграли абсолютно прозоро. Якщо ви виходили на сайт геологічної служби, там вся історія описана, – захищає свої позиції Стовба.

- Якби ви сказали, що виграли конкурс у Швеції або Данії, – питань немає. Але українська дійсність змушує сумніватися в прозорості, – продовжує Корреспондент. – Як так сталося, що відносно невелика компанія виграла у гігантів, які не знають, що таке дефіцит коштів?

- У них [конкурентів] є кошти, але немає досвіду роботи зі сланцем, – запевняє Стовба. – Ми взяли на себе зобов'язання щодо забезпечення повного фінансування проекту з української сторони. А гроші на міжнародному ринку можна і залучити. У нас вже деякі банки в чергу шикуються.

Річний прибуток Геосервісу, компанії, зареєстрованої у 2008 році, трохи вище 600 тис. грн. Говорячи про обороти фірми, Стовба сказав: "Великі. З року в рік вони зростають". Цифру оборотів він теж назвав, але дуже просив не публікувати її в пресі. Втім, ті числівники, які Стовба дозволив собі озвучити, можуть вразити хіба що власника невеликого супермаркету. Тим не менше в команди Геосервісу, в якій за п'ять років зібралося близько 20 співробітників, великі плани на світле майбутнє.

Попадюк як приклад наводить Chesapeake Energy, засновану у США в 1989 році, в якій було лише десять співробітників і $ 50 тис. статутного капіталу. У 1993-му вона залучила кошти на фондовій біржі, відкрила родовища і влітку 2012-го частину своїх активів продала інвестфонду Global Infrastructure Partners за $ 4 млрд.

"Ми це говоримо не тому, що збираємося продати компанію, а до того, що маленькі компанії можуть успішно рости на ринку", – резюмує геолог.

Всі підозри у зв'язках з родиною Президента України засновники таємничої фірми відкидають як нісенітницю

Всі підозри у зв'язках з родиною Президента України засновники таємничої фірми відкидають як нісенітницю. "Вже повірте, нас Shell перевіряв не так, як журналісти, – розвиває думку Стовба. – Перевіряли по повній програмі".

У Shell Корреспонденту підтвердили, що провели due diligence свого майбутнього партнера. "Я не буду вдаватися в деталі цієї експертизи, але я можу вас запевнити: ми б не підписали договір, якщо б мали сумніви в здатності нашого партнера вести діяльність у відповідності з нашими вимогами ведення бізнесу", – зазначає Тайлі.

Друга ложка дьогтю

Як тільки Віктор Медведчук, колишній голова Адміністрації Президента і товариш Путіна, чує словосполучення "сланцевий газ", він відразу вивалюється в інформаційний простір, щоб відрадити земляків від ідеї видобувати цей вид палива. Його відеозвернення висить на порталі YouTube, а письмовий маніфест вивішений на особистому блозі сайту korrespondent.net.

Його побоювання поділяють безліч екологів й експертів. Вони і сформували унікальну єдність протилежностей в українському парламенті. Права партія Свобода і ліві, КПУ, створюють посильний опір видобутку нетрадиційного газу в Україні. І тих і інших лякає технологія гідророзриву порід.

"Уявіть, що в підземні пласти почнуть закачувати хімічні реактиви, – наводить жах на читачів ні правий ні лівий Медведчук. – Це є необхідною складовою технології видобутку газу. Ви уявляєте собі масштаби катастрофи?"

Тайлі на фобії відповідає простим прикладом: технологія гідророзриву
використовується в галузі вже близько 60 років більш ніж в 1 млн свердловин, в тому числі і в Україні

Але Тайлі на такі фобії відповідає простим прикладом: технологія гідророзриву використовується в галузі вже близько 60 років більш ніж в 1 млн свердловин, в тому числі і в Україні. "Якщо ми знаємо, що будемо розгортати проект на найближчі 50 років, то ми із самого початку хочемо бути добрими сусідами", – каже топ-менеджер Shell.

Такий видобуток ведеться не тільки у США, а й у Великобританії, Німеччині і ПАР. Ці країни розконсервували свої проекти з видобутку сланцевого газу, а в листопаді 2012-го Європарламент дозволив геологорозвідку і видобуток нетрадиційних газів у всіх країнах ЄС. Поки що опирається лише Франція. На думку експертів, з якими розмовляв Корреспондент, французький демарш слід пояснювати сильним лобі виробників атомної енергії.

"На жаль, в Європі декілька таких проектів наштовхнулися на опір громадськості, –каже Бойко. – А все тому, що люди просто не знають, що це таке".

Третя ложка дьогтю

Найбільшим агітатором проти розробки в Україні родовищ нетрадиційного газу виступила Москва. Увесь інформаційний простір вибухнув повідомленням про насування лиха на сусідів-українців. Михайло Делягін, директор російського Інституту проблем глобалізації, ще рік тому агітував за сланцевий газ, але тепер він категорично проти, про що повідомив світові в повідомленні через YouTube.

Найбільшим агітатором проти розробки в Україні родовищ нетрадиційного газу виступила Москва. Увесь інформаційний простір вибухнув повідомленням про насування лиха на сусідів-українців

"Собівартість видобутку сланцевого газу – $ 100 за 1 тис. кубів. Так, свята правда, – каже він. – Тільки якщо ви порахуєте супутній збиток, то менше ніж в $ 200 ви не втиснетеся".

Віталій Мурашкін, експерт асоціації відновлюваної енергетики Альтернатива, парирує цей контрвипад. З розвитком технологій видобутку сланцевого газу його собівартість знижуватиметься, вважає він, наводячи як приклад США, де за 15 років цей показник зменшився на 85%, а частка в загальному видобутку зросла на третину. Але навіть завищена собівартість, про яку казав Делягін, удвічі нижча, ніж ціна газпромівського палива, що вічно зростає.

З інформаційної хвилею на Україну накотилася й економічна хвиля обурення російських партнерів. За недобір газу у 2012 році згідно з контрактом Газпром висунув Нафтогазу штрафні санкції на $ 7 млрд.

По-перше, це непідйомна сума, здатна довести до банкрутства будь-яку компанію, і вже тим більше таку кволу, як Нафтогаз. По-друге, якщо врахувати той обсяг, який російська компанія ставить Україні як недобір, вийде, що Газпром оцінює свій газ в $ 1 тис. за 1 тис. куб. м замість $ 430.

"Юристи вивчають, і ми дамо належну юридичну відповідь", – прокоментував ситуацію Едуард Ставицький, міністр енергетики та вугільної промисловості України.

Його попередник Бойко обіцяє не зійти з обраного шляху і поставити заслін будь-яким зазіханням на плани України щодо тотального скорочення імпорту енергоносіїв.

"Ми вже скоротили і вже видобуваємо більше власного газу і в тому числі сланцевий газ, – резюмує Бойко. – Для того щоб максимально добути, потрібно, по-перше, завести сюди західні технології, друге – треба дуже чітко пояснити людям, що це безпечно. Цим ми зараз і займаємося".

***

Цей матеріал опубліковано в №4 журналу Корреспондент від 1 лютого 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.