Безкоштовні курси від найкращих вузів світу більше не захмарна мрія. Онлайн-освіта кидає виклик академічній і завойовує мільйонні аудиторії студентів по всій планеті, пише Інна Прядко у №4 журналу Корреспондент від 1 лютого 2013 року.
Звільняючись з роботи три роки тому, Салман Хан,
американець індійського походження, йшов ва-банк. Випускник Массачусетського
технологічного університету (MIT), одного з найпрестижніших вузів світу, він
проміняв солідну посаду аналітика в одному з хедж-фондів Бостона на зухвалу
мрію.
Хан вирішив перетворити на масштабний самостійний проект
свій канал на YouТube, де він кілька років поспіль викладав навчальні ролики
про все на світі – спочатку для своєї кузини, а потім для десятків, сотень і
тисяч користувачів по всьому світу.
Мало сказати, що він не помилився. Академія Хана на
YouTube сьогодні налічує майже 600 тис. постійних глядачів, а кількість
переглядів безкоштовних відеолекцій перевалила за 230 млн. Проект спонсорують
такі гранди, як Google, а також фонд Білла і Мелінди Гейтсів. А засновник
академії став світовою знаменитістю – він регулярно потрапляє на обкладинки
журналів і в списки найбільш успішних підприємців-новаторів.
Днями Хан отримав ще один вагомий аргумент на підтримку
свого проекту: в січні найбагатша людина планети, мексиканський мільярдер
Карлос Слім, заявив, що вкладе в онлайн-академію $ 300 млн. В обмін Слім
побажав, щоб до квітня іспанською мовою були перекладені близько 1 тис.
відеолекцій.
Ця історія не тільки успіх чергового стартапу, але й
втілення глобальних змін, що назріли в системі освіти, де онлайн-курси
завойовують все ширшу нішу.
Якщо ролики Хана – швидше аматорська, хоча й талановита спроба пояснити складне просто, то ядром онлайн-освіти є все ж спеціалізовані курси, пропоновані
провідними вузами світу
І якщо ролики Хана – швидше аматорська, хоча й талановита
спроба пояснити складне просто, то ядром онлайн-освіти є все ж спеціалізовані
курси, пропоновані провідними вузами світу.
Так, лише за останній рік оформилися три найбільших
проекти – Coursera (240 курсів від 33 найкращих вузів світу, включаючи Принстонський,
Стенфордський і Единбурзький університети, Каліфорнійський технологічний
інститут та Федеральну політехнічну школу в Лозанні), edX (MIT і Гарвардський
університет) та Udacity.
"Люди, які через сімейні, соціальні, економічні,
географічні причин не мали доступу до якісної вищої освіти, тепер можуть вчитися
в Стенфорді і Гарварді", – окреслює значення прориву Дафна Коллер,
професор Стенфорду і засновник платформи Coursera.
Корреспондент поспілкувався з Коллер у Давосі, де під час
проведення Всесвітнього економічного форуму український бізнесмен Віктор Пінчук
організував дискусію про благодійництво та онлайн-освіту, яку, незалежно від її
перспектив, учасники визнали справжньою революцією сучасності.
Ввімкнув, побачив, вивчив
Пол Джин Лі, молодий викладач-програміст з китайського
міста Сіаня, третього освітнього центру країни після Пекіна і Шанхая, захоплено
розповідає Корреспонденту про безкоштовний курс веб-дизайну Human-Computer
Interaction (Взаємодія людини і комп'ютера), який він нещодавно закінчив на
платформі Coursera.
Щоб отримати сертифікат від професора Стенфордського
університету, китаєць протягом двох місяців прослухав серію відеолекцій, вивчив
додаткові матеріали, виконав ряд домашніх завдань і, нарешті, фінальний проект.
І хоча, посміхається Лі, насичена програма коштувала йому
не однієї безсонної ночі, вона виявилася набагато ефективнішою за аналогічні
курси в його університеті і вже стала у нагоді в роботі – Лі також є директором
і засновником стартапу Joy Active Software, що займається розробкою інтерфейсів
сайтів і програм для малюків.
"Такі курси зараз дуже популярні у нас в Китаї, –
ділиться Лі. – Деякі студенти замість університетських занять залишаються в
гуртожитках і навчаються онлайн".
Астробіологія, введення в філософію, макроекономіка і квантова фізика – онлайн-платформи пропонують сотні курсів від найкращих вузів на будь-який смак і рівень підготовки
Астробіологія, введення в філософію, макроекономіка і
квантова фізика – онлайн-платформи пропонують сотні курсів від найкращих вузів
на будь-який смак і рівень підготовки.
У більшості з них є рекомендації про те, які базові
знання необхідні, чи можна отримати сертифікат про проходження курсу (як
правило, за бажанням і за окрему плату близько $ 30-100) і чого в підсумку
навчиться студент. А от якого він віку, національності, де перебуває фізично і
наскільки великим є його гаманець, значення не має.
Найкраще втілення цих базових принципів онлайн-освіти –
Хадіджа Ніазі з пакистанського Лахора, яка у десятирічному віці освоїла курс
Штучний інтелект від Себастьяна Труна, провідного розробника робототехніки,
професора Стенфордського університету і засновника освітньої онлайн-платформи
Udacity.
В 11 років, з відзнакою закінчивши курс фізики, Ніазі
стала наймолодшою його студенткою. Тепер їй вже виповнилося 12, і дівчинка,
яка блискуче володіє англійською мовою, освоює вже шосту програму, здолавши
такі непрості курси, як статистика і диференціальні рівняння.
У Давосі, який став першим пунктом її поїздки за межі
Азії, Ніазі і її брату-однолітку, з яким вона наввипередки освоює курси,
аплодував не тільки Трун, але й інші vip-гості, в тому числі Білл Гейтс і
засновник Вікіпедії Джиммі Вейлз. До слова, дочка останнього, ровесниця Ніазі,
взагалі надає перевагу домашньому інтернет-навчанню перед шкільними заняттями.
Стрімкий успіх онлайн-освіти невипадковий й обумовлений
дозрілим на нього попитом, наголошують експерти.
Рафаель Райф, ректор MIT й один з тих, хто стояв біля
витоків онлайн-курсів цього університету, в розмові з Корреспондентом зазначає,
що нинішня популярність таких програм не стала для нього сюрпризом.
Райф нагадує, що з того часу, як 11 років тому MIT почав
викладати в Мережу перші лекції – швидше пасивно-інформаційні, а не навчальні
матеріали, – близько 100 млн осіб скористалися шансом їх прослухати.
За десятиліття MIT поділився матеріалами понад 2 тис.
курсів, а з 2012 року веде спільно з Гарвардом проект онлайн-навчання edX.
"Ми знали, що світ хоче вчитися", – каже Райф.
Ця потреба стала особливо актуальною лише зараз через цілий ряд факторів. Серед них – стрімке поширення високошвидкісного інтернету в країнах, що розвиваються, де якість навчання, як правило, поступається європейській та американській
Ця потреба стала особливо актуальною лише зараз через цілий
ряд факторів, зауважують фахівці. Серед них – стрімке поширення
високошвидкісного інтернету в країнах, що розвиваються, де якість навчання, як
правило, поступається європейській та американській.
Крім того, сучасний ритм життя підняв в ціні можливість
постійно оновлювати свої знання, що не завжди гарантує академічна освіта. Та й
сама вона переживає кризу, вважає Пітер Тіль, засновник фонду Founders Fund й
один з найбільш прозорливих інвесторів сучасності.
Саме Тіль стояв біля витоків таких компаній, як PayPal і
LinkedIn, а також став першим великим інвестором Facebook, вклавши в нього $
500 тис. і згодом заробивши на продажі акцій соцмережі близько $ 1 млрд.
Сьогодні, на думку Тіля, індустрія вищої освіти старого
зразка являє собою чергову мильну бульбашку, де якість не виправдовує витрат.
Так, вартість диплома у США з 1980-х років зросла в середньому на 400%,
багаторазово випереджаючи темпи інфляції, обурюється він.
А багато знань, отриманих в аудиторіях, не можна
застосувати, погоджується з ним Гейтс.
"Є величезний потенціал для новацій [в освіті], –
вважає Тіль. – При цьому потрібно врахувати недоліки системи, яка працює все
гірше і гірше".
Навчальні тривоги
Онлайн-курси в їхньому нинішньому форматі – лише
передвісники по-справжньому кардинальних змін в освіті, вважає Ларрі Саммерс,
відомий американський економіст і в минулому – ректор Гарварду.
Для подальшого завоювання аудиторії інтернет-академії мають
вирішити кілька назрілих проблем, констатують експерти. Гейтс навіть пообіцяв
швидке забуття більшості цих проектів, якщо вони не зроблять крок вперед.
Серед таких проблем, наприклад, – необхідність
контролювати чесність онлайн-користувачів. Вже зараз ряд університетів видають
сертифікати лише студентам, які здають підсумковий іспит в спеціальному центрі
тестування.
Ще одне відкрите питання – модель фінансування освітніх
платформ. Найбільші з них відкрилися лише недавно і поки що існують на гроші
філантропів, інвестиції великих корпорацій або самих же університетів.
Втім, переконана Коллер, з часом такі проекти повинні
будуть знайти власні шляхи заробітку. Так, уже зараз її Coursera намагається
продавати роботодавцям контакти своїх найкращих студентів. А Трун бачить
перспективу у фінансуванні онлайн-освіти з боку промисловості, зацікавленої у
кваліфікованих кадрах.
Першопрохідці сфери одностайні лише в тому, що доступ до такого навчання має бути безкоштовним
Першопрохідці сфери одностайні лише в тому, що доступ до
такого навчання має бути безкоштовним. Тому частина витрат неминуче залишиться
за філантропами, вважає Пінчук, який уже заявив про намір вкласти кошти в
переклад онлайн-курсів на російську та українську мови, а також, можливо, в
розвиток таких проектів на глобальному рівні.
Тим часом викликає суперечки і психологічна готовність
мільйонів студентів до самомотивації – обов'язкової умови ефективної
онлайн-освіти, наявністю якої може похвалитися менша частина учнів.
Крім того, дистанційні студенти позбавлені можливості
офлайн-спілкування з колегами та викладачами, в той час як саме соціальне
середовище часто становить головну цінність масових активностей, включаючи
освіту, наголошують фахівці. Адже люди платять за футбольний матч на
галасливому тісному стадіоні, а не за його перегляд в затишній домашній
обстановці, іронічно порівнює Саммерс.
Тому навряд чи варто чекати повного заміщення академічних
вузів їхніми онлайн-побратимами, підбиває підсумок Райф. Однак, за його
словами, всі університети будуть змушені адаптуватися до впровадження таких
проектів.
"Потреба людей в освіті довжиною в життя і попит з
боку студентів, що не мають доступу до академічних курсів, – ось головні
стимули [розвитку онлайн-освіти]", – прогнозує ректор MIT.
***
Цей матеріал опубліковано в №4 журналу Корреспондент від 1 лютого 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.