Корреспондент. Точка зору. Як завершити революцію

Глибинні зміни, які розпочалися в Україні дев'ять років тому, принесуть реальні результати, лише коли в суспільстві дозріє запит на демократичні цінності. Його можна і потрібно створювати, пише Орися Луцевич, аналітик Chatham House, стипендіат Фонду Роберта Боша (2012), у колонці, опублікованій у №5 журналу Корреспондент від 8 лютого 2013 року.

Як завершити революцію? Це питання виникло у мене в минулому році на зустрічі з відомим дослідником повалення недемократичних режимів Джином Шарпом. Його книга Від тиранії до демократії була посібником для багатьох громадянських лідерів напередодні кольорових революцій в Грузії і Україні. На моє запитання, як завершити демократичну революцію, Шарп відповів: "Я допомагаю суспільствам звільнитися від тиранії, а як закріпити цю перемогу і завершити революцію – доведеться думати і писати вам самим". Я сприйняла цю пораду буквально і почала своє дослідження в рамках стажування в Chatham House, британському інституті міжнародних відносин.

У рецепті завершення демократичної революції багато складових. Але я зосередилася на суспільстві, точніше, на громадянському суспільстві, оскільки, за поширеною на Заході думкою, саме йому зобов'язані своїми перемогами мирні кольорові революції.

Чому ж це громадянське суспільство допустило погіршення стану тих самих прав і свобод в Україні, які воно відстоювало на Майдані? Чому громадяни не мають впливу на політику і хто сьогодні є ворогом громадянського суспільства?

Моє дослідження показало, що Україна, Грузія і Молдова перебувають на початковому етапі формування громадянського суспільства. У цих країнах домінують інтереси тих, хто контролює значні ресурси (фінансові або адміністративні), більшість суспільно важливих рішень приймаються за зачиненими дверима, правила гри для більшості визначаються вузьким колом наближених осіб, в громадському просторі часто звучить нетолерантна риторика, а громадяни залишаються розрізненими і перебувають на узбіччі більшості процесів.

Незважаючи на зростання числа зареєстрованих неурядових організацій (НУО) та значну допомогу західних донорів, жителі цих країн практично не формують незалежні громадянські об'єднання. В Україні менше 5%, а в Грузії та Молдові – близько 4% населення є членами НУО (в порівнянні з 25%, наприклад, у Великобританії).

За останні 20 років у громадянському секторі сформувалася НУО-кратія – система, у якій професійні менеджери неурядових організацій намагаються впливати на політику через доступ до владних еліт і західних донорів, не маючи відповідної громадської підтримки

За останні 20 років у громадянському секторі сформувалася НУО-кратія – система, у якій професійні менеджери неурядових організацій намагаються впливати на політику через доступ до владних еліт і західних донорів, не маючи відповідної громадської підтримки. У всіх трьох країнах більшість громадянських лідерів, опитаних в рамках цього дослідження, вважають, що їхнє головне завдання – впливати на формування політики. Водночас побудова суспільної довіри та формування запиту на демократичні цінності серед громадян набагато менш популярні серед керівників НУО.

Західні донори, намагаючись формувати інститути громадянського суспільства і будувати відкрите суспільство на пострадянському просторі, бачать це суспільство крізь вузьку призму НУО та часто випускають з уваги проблеми якості суспільного простору і якості самого суспільства.

Щороку виділяються значні фінансові ресурси на покращення професійного рівня продемократичних НУО та посилення їхнього впливу на політику. Якщо підсумувати річну допомогу, яку виділяє Американське агентство міжнародного розвитку (USAID) та міжнародний фонд Відродження, то в середньому на одну продемократичну НУО припадає $ 200 тис. (в Україні таких організацій близько 200). Ці розрахунки умовні, але дають зрозуміти приблизний обсяг грошей, які інвестуються в цей сектор. Безсумнівно, частина цього фінансування є неймовірно цінною для України, адже вона дозволяє правозахисним групам відстоювати права громадян перед свавіллям влади або боротися з цензурою в пресі. Але якщо значна частина населення не формує ядро ​​громадянського сектору в Україні, вона просто стає споживачем демократичної технічної допомоги, а не носієм демократичних змін. Це означає, що більша частина суспільства залишається осторонь спроб західних донорів та НУО трансформувати Україну. Ця дистанція між громадянами та НУО – один з головних ворогів громадянського суспільства.

Серед самих українців поширені якості, які підживлюють ворога активного громадянина зсередини. Очікування благ від держави, толерантність до корупції, пошук "неофіційних" каналів вирішення особистих проблем, ксенофобія

Безсумнівно, серед самих українців поширені якості, які підживлюють ворога активного громадянина зсередини. Очікування благ від держави, толерантність до корупції, пошук "неофіційних" каналів вирішення особистих проблем, ксенофобія. Нерозуміння того, що демократія це не тільки право вибирати еліту, але також і щоденна громадянська відповідальність і необхідність відстоювати свої основні свободи і права – свободу слова, зборів і совісті, права власності, верховенство права. Розчарування частини українського суспільства в самій цінності демократії – дуже небезпечна і руйнівна тенденція. За даними PEW Research, за останні 20 років підтримка громадянами багатопартійної системи зменшилася на 37%.

Серед інших ворогів громадянського суспільства – брак у владних еліт політичної волі для залучення громадян до публічних консультацій та використання громадських рад в обговоренні вже прийнятих рішень. Громадський простір, в якому можна почути думку незалежних груп, занадто вузький через прояви цензури, політизованості медіа, особливо телебачення, і брак майданчиків для вільної і відкритої дискусії з приводу проблем, що хвилюють суспільство.

Щоб завершити революцію, громадяни, і перш за все середній клас, мають усвідомити, що демократія неможлива без здатності мислити критично й активно діяти

Щоб завершити революцію, громадяни, і перш за все середній клас, мають усвідомити, що демократія неможлива без здатності мислити критично й активно діяти. Революція повинна відбутися в головах громадян – вони повинні усвідомити, що "демократія може допомогти зберегти права і свободи, але демократія не може їх створити, якщо самі громадяни про це не подбають". Ці слова Карла Поппера, відомого філософа та дослідника громадянського суспільства, повертають нас від НУО-кратії до демократії і покладають відповідальність за суспільство, в якому ми будемо жити завтра, на кожного з нас.

***