Корреспондент: Зроблено за кордоном. Через зарегульованість бізнесу Україна все більше потрапляє в залежність від імпорту

Частка імпорту на українських прилавках зростає із загрозливою швидкістю. Бізнесмени розводять руками: відкривати і розвивати виробництво в Україні сьогодні вирішуються тільки відчайдушні. Економічні показники починають тиснути на гривню сильніше, ніж навіть у 2008 році, пише Інна Прядко у №7 журналу Корреспондент від 22 лютого 2013 року.

В кінці січня на зустрічі з членами Ради підприємців прем'єр-міністр Микола Азаров раптом показово обурився гардеробом присутніх.

"У кожного з нас присутніх костюми імпортні, сорочки імпортні, краватки імпортні, взуття імпортне. Куди далі їхати? Приїхали вже, – заявив прем'єр. – Настав час вживати найрадикальніші заходи, які дозволять нам піднятися".

Щоправда, з ями імпортозалежності Україні доведеться не підніматися, а, скоріше, видряпуватися. За підсумками 2012 року, згідно з даними Держкомстату, країна витратила на закупівлю імпортних товарів на $ 15,8 млрд більше, ніж заробила на продажі за кордон власних.

Розрив між імпортом та експортом лише за рік зріс на 11,5% в порівнянні з минулим роком. Саме ж негативне торговельне сальдо досягло 9% ВВП, що вище, ніж
навіть показник кризового 2008-го (8% ВВП)

Розрив між імпортом та експортом лише за рік зріс на 11,5% в порівнянні з минулим роком. Саме ж негативне торговельне сальдо – різниця між вартістю ввезених і товарів, що експортуються – досягло 9% ВВП, що вище, ніж навіть показник кризового 2008-го (8% ВВП).

Тоді саме різке зростання негативного торгового сальдо зумовило обвал гривні, нагадує голова Комітету економістів України Андрій Новак, за оцінками якого реальний мінус сальдо за минулий рік досягає $ 17-20 млрд.

І хоча розростання діри в торговому балансі України багато в чому пояснюється енергозалежністю країни від Росії та несприятливою ситуацією на найбільш хлібних для України зовнішніх ринках – металургійному та хімічному, – експерти вказують і на стрімке зростання потоку закордонної споживчої продукції.

"Стосовно товарів споживання від 80% до 90% – чистий імпорт, тобто ми фінансуємо робочі місця за кордоном", – заявив у листопаді минулого року екс-міністр економіки Анатолій Кінах.

Так, у 2012-му Україна на чверть збільшила імпорт з Китаю, звідки ввозить величезний асортимент товарів, від обладнання до взуття та одягу, на 20,3% – з Білорусі (м'ясні продукти, пластмаса та полімери, гума); на 12,1 % – з Польщі (харчові продукти, папір, полімери).

Серед причин великої кількості імпорту на полицях магазинів експерти називають занепад більшості галузей промисловості, а також безпросвітність бізнес-середовища, в якому відкривати власне виробництво на порядок важче, ніж ввозити продукт на український ринок

Підприємці, економісти й експерти бізнес-асоціацій, з якими Корреспондент обговорив проблему, називають кілька причин великої кількості імпорту на полицях магазинів. Серед них – занепад більшості галузей промисловості, що змушує ввозити з-за кордону навіть складові для продукції, що випускається в Україні, а також безпросвітність бізнес-середовища, в якому відкривати власне виробництво на порядок важче, ніж ввозити продукт на український ринок.

"Країна, яка не випускає товари, звичайно ж, навряд чи зможе бути дуже багатою або мати населення, що процвітає", – наголошує на важливості назрілої проблеми Ганна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА).

Чужа сорочка ближче до тіла

Анастасія Кондрікова, комерційний директор і керівник проектів компанії Ideal & K, чудово знає, що таке імпортувати товари в Україну і виробляти їх на батьківщині. Її компанія – один з найбільших постачальників посуду та кухонного приладдя, включаючи китайську порцеляну, чеське скло Bohemia та французький посуд Luminarc.

Щоб швидше реагувати на потреби ринку, Ideal & K відкрив у Погребищі Вінницької області ще й власне виробництво: з Китаю привозять порцелянову масу, а обпалюють, декорують і формують сервізи вже в Україні.

"Ми викупили виробничі площі колишнього хімкомбінату і повністю їх переобладнали", – розповідає Кондрікова. За її словами, підприємство розмістили подалі від київського офісу, оскільки в регіонах на порядок менше бюрократичних бар'єрів.

Однак на Вінниччині новий роботодавець зіткнувся з дефіцитом умілих рук. До того ж, ділиться Кондрікова, кошти на розвиток доводиться по крихтах викроювати з основного бізнесу – імпорту, що не дозволяє різко підвищити конкурентоспроможність продукції.

Кондрікова зітхає, порівнюючи непідйомні ставки українських кредитів – близько 20% – з китайськими реаліями

Кондрікова зітхає, порівнюючи непідйомні ставки українських кредитів – близько 20% – з китайськими реаліями. "Там дають на розвиток бізнесу кредит під 2-4%. Це ж небо і земля! – змальовує вона паралельну реальність. – Взяв кредит, відкрив завод, і все – прорахував рентабельність, відбив, віддав".

Не дивно, що імпортним шляхом ідуть більшість гравців ринку: за оцінками Кондрікової, кераміка і порцеляна сьогодні на 90% привізні.

Аналогічної планки досягла і легка промисловість, одна з найбільш імпортозалежних галузей України. За роки незалежності обсяг випуску продукції легпрому скоротився у 12 разів, нагадує Новак. У його рідній Коломиї Івано-Франківської області з чотирьох підприємств галузі, що працювали в радянський час, частково задіяне лише одне – щіткова фабрика.

"На території швейної фабрики зараз дискотека, у ткацькій – нічний клуб і магазин, а взуттєвої немає зовсім, там житлова забудова", – розповідає Новак.

Тільки за останній рік, за даними Української асоціації підприємств легпрому, обсяг імпорту одягу зріс на 45-50%, у той час як експорт скоротився приблизно на таку ж позицію – 30-40%

Міцно зайнятими виявилися не тільки площі, що звільнилися, але й частки ринку. Тільки за останній рік, за даними Української асоціації підприємств легпрому, обсяг імпорту одягу зріс на 45-50%, у той час як експорт скоротився приблизно на таку ж позицію – 30-40%. Основний потік одягу і взуття в Україну йде з Китаю та Туреччини, причому нерідко це ввезений під виглядом гуманітарної допомоги секонд-хенд.

Однак навіть не "сірий" імпорт є найбільшим головним болем українських виробників, наполягає Олександр Барсук, директор текстильного концерну Ярослав. Його підприємство працює із середини 1990-х і виробляє більше 200 видів продукції – від постільної білизни до трикотажу та пледів.

"Найбільш страшним і гнітючим [фактором] сьогодні є тиск держави в таких його огидних проявах, як митниця і податкова, – наголошує бізнесмен. – За допомогою цих двох монстрів потихеньку знищується промисловість України".

Концерн Барсука, чиї виробництва розташовані в чотирьох містах країни, імпортує з-за кордону і сировину, й обладнання. При цьому, за його словами, кожну поставку митниця зустрічає "як ворожу вилазку з боку підприємців". Так, розповідає він, будь-яка помилка – наприклад, в коді тканини – інтерпретується як спроба контрабанди, а не помітити огріхи пропонується за окрему плату.

З часткою білої заздрості бізнесмен згадує свого покупця з Литви: нещодавно він розмитнив машину з українським вантажем за 15 хвилин у п'ятничний вечір.

Україна разюче програє в простоті бізнес-процесів навіть найближчому зарубіжжю

Україна разюче програє в простоті бізнес-процесів навіть найближчому зарубіжжю, підтверджує Ігор Гуменний, засновник компанії UBC Group. Він виробляє в Україні і експортує на всі континенти охолоджувачі для напоїв, займаючи близько 15% світового ринку.

Підприємець, який будує новий ресторан в латвійській столиці Ризі, був вражений простотою місцевої дозвільної системи. Замість битви за узгодження проекту він автоматично отримав поштою всі необхідні дозволи.

"В Україні, щоб щось побудувати, потрібно зібрати купу погоджень – одна сесія [місцевої ради] на землю, друга ще на щось", – порівнює Гуменний.

Ці нарікання підприємців найкраще відображає 137-ма позиція України у рейтингу Світового банку за легкістю ведення бізнесу. Окремі її складові можуть надовго відбити охоту відкривати тут виробництво. До прикладу, за простотою отримання дозволів на будівництво Україна займає 185-те місце з 187, за реєстрацією власності – 149-те, за оподаткуванням – 145-те.

Дерев'янко підкріплює ці показники індексом інвестиційної привабливості України, за яким ЄБА, опитуючи директорів провідних компаній, оцінює настрої бізнесу в країні. До кінця 2012-го цей індекс опустився до найнижчого показника за весь період спостережень, з осені 2008 року, – 2,14 з п'яти можливих балів.

Некомфортне для національних виробників бізнес-середовище є особливо згубним для тих сегментів ринку, де в України слабкі сировинні позиції

Некомфортне для національних виробників бізнес-середовище є особливо згубним для тих сегментів ринку, де в України слабкі сировинні позиції. Так, після зупинення в минулому році Жидачівського целюлозно-паперового комбінату в країні не залишилося великих виробників газетного паперу, розповідає Віталій Торбенко, директор компанії Наш папір.

Торбенко постачає в Україну офсетний, газетний та інші види паперу – переважно з Росії і Фінляндії, лісові масиви яких набагато перевершують українські. А ідеї домашнього випуску паперу з альтернативної сировини, за його словами, поки що розбиваються об побут.

"На моїй пам'яті були деякі проекти, вже майже готові – до прикладу, комбінату з використанням соломи, – згадує підприємець. – Інвестори з китайської сторони хотіли зайти, але, мабуть, не було гарантій держінститутів".

Не конкурент імпортерам Україна поки що і на рибному ринку, констатує Олексій Рокицький, провідний спеціаліст компанії Рікон, що входить в п'ятірку найбільших постачальників риби в країну. Після розвалу СРСР країна позбулася звичних постачань радянських риболовецьких флотів, розгубила власний і, за словами Рокицького, сьогодні забезпечує себе рибою приблизно на 15%.

Водночас присутність риби в національному меню 45-мільйонної країни і зростання культури її споживання, включаючи популярність суші, робить Україну привабливою ціллю для імпортерів – в першу чергу Норвегії та Ісландії. При цьому ринку є куди зростати: фізіологічно обґрунтована потреба України в рибі складає близько 1 млн т на рік замість нинішніх 600 тис. т.

Ще одним фактором, що підживлює імпорт навіть у парадоксальних для країни секторах, є низька купівельна спроможність населення

Ще одним фактором, що підживлює імпорт навіть у парадоксальних для країни секторах, є низька купівельна спроможність населення.

Так, в минулому році Україна закупила у 2,8 разу більше ввізної свинини (переважно з Бразилії, Німеччини та Польщі), а також у 2,6 разу наростила імпорт іноземної птиці і субпродуктів з неї (США, Німеччина, Польща). Хоча загалом аграрії і харчопром залишаються одними з локомотивів торгового балансу країни – позитивне сальдо цих галузей перевищує $ 10 млрд.

Повернення "ніжок Буша" на вітчизняні прилавки Олександр Ярославський, заступник голови Аграрної конфедерації України, пояснює бідністю населення.

"Експортуємо високосортне дороге м'ясо, імпортуємо – низькосортне дешеве", – нагадує Ярославський. Так, середньозважена ціна закордонної свинини у 2012 році склала $ 2,2 за 1 кг, а експорту – $ 4,6, порівнює експерт.

Нечисті води

Оцінюючи найбільш ймовірні наслідки зростання залежності України від імпорту, економісти пророкують країні неминучу девальвацію гривні. Адже нестача валюти має бути компенсована інвестиціями, відсутність яких вже стала для держави притчею во язицех, новими закордонними запозиченнями або золотовалютними резервами країни.

Оцінюючи найбільш ймовірні наслідки зростання залежності України від імпорту, економісти пророкують країні неминучу девальвацію гривні

Ослаблення нацвалюти збільшить ціни на імпортні товари і на якийсь період зробить більш затребуваним національний продукт. Однак це лише короткострокова міра, яка не усуне ключові причини слабкості національного бізнесу, переконані фахівці. Навряд чи допоможе економіці й анонсована Кабміном програма імпортозаміщення, якщо вона обмежиться традиційним введенням мит на низку закордонних товарів або квотами на експорт вітчизняних.

Ще жодній країні не вдалося ефективно вирішити проблему надлишку імпорту адміністративними заходами, нагадує Дерев'янко. "Точніше, стримати імпорт в короткій перспективі можна, але розвинути виробництво не вийде, – пояснює виконавчий директор ЄБА. – Інвестор, як риба, пливе в більш чисті води, і капітал буде перетікати в більш спокійні гавані".

Крім того, штучні бар'єри для імпорту ставлять внутрішній бізнес в тепличні умови, а отже, робить його ще більш неконкурентоспроможним на зовнішніх ринках, наголошує Дерев'янко.

Згоден з нею і Барсук, який визнає, що готовий конкурувати з імпортерами навіть за держзакупівлі, якщо в країні буде усунуте поле для корупції.

Підприємець: Державні гарантії прозорості й одні правила для всіх – бізнесу більше нічого не потрібно

"Державні гарантії прозорості й одні правила для всіх – бізнесу більше нічого не потрібно", – резюмує настрої підприємців Торбенко.

У прес-службі Мінекономрозвитку Корреспондент запевнили, що Кабмін також вважає захист прав власності і справедливість судових рішень ключовими проблемами бізнес-середовища.

Між тим, нагадує Гуменний, що ознайомився з досвідом багатьох ринків світу, глобалізація як ніколи стерла грані між національним й імпортним виробництвом.

Підприємець наводить як приклад свою співпрацю з датською компанією Carlsberg. В її швейцарському офісі представники UBC Group домовляються про постачання вироблених в Україні охолоджувачів в країни Балтії, Азербайджан, Казахстан і навіть в саму Україну, на завод Славутич, що належить Carlsberg.

"Межі бізнесу розмиваються, а роль країни – лише середовище, де може розміститися й ефективно працювати конкретне виробництво", – розмірковує Гуменний.

Чужими руками

Бразильське м'ясо, китайський одяг і російський папір. Імпортні товари міцно ввійшли в українську повсякденність

Дані Держкомстату України

Вирили яму

З негативним сальдо торгового балансу Україна живе вже вісім років, однак сьогодні його обсяг як ніколи близький до кризових показників 2008 року

Дані Держкомстату України

***

Цей матеріал опубліковано в №7 журналу Корреспондент від 22 лютого 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.