Великий комбінатор і опальний олігарх Борис Березовський залишив після себе борги, таємниці і славу ключового гравця пострадянського простору 1990-х, пише Інна Прядко у №12 журналу Корреспондент від 29 березня 2013 року.
Ненадійний, непереконливий, який маніпулює правдою в
особистих цілях – такі невтішні епітети на свою адресу російський олігарх Борис
Березовський почув у серпні 2012 року від британської судді Елізабет Глостер,
яка вирішила не на його користь результат чотирирічної судової тяганини з іншим
російським олігархом – Романом Абрамовичем.
Провал процесу, влаштованого самим же Березовським,
коштував йому $ 56 млн судових витрат і залишків статусу одного з
найвпливовіших представників колишнього СРСР.
Через сім місяців, 23 березня 2013 року, 67-річного
Березовського знайшли мертвим в його будинку в лондонському передмісті Аскот.
Це житло, оцінюване в $ 7,5 млн, було, по суті, останнім об'єктом у розпорядженні
бізнесмена, який ще у 2008-му входив до Топ-30 найбагатших людей Росії зі
статком близько $ 1,3 млрд.
Інше майно Березовського, включаючи маєток на Лазурному
березі у Франції ($ 250-380 млн) й острів у Майамі ($ 100 млн), було закладено
через величезні борги або заарештовано судами.
Повернути Березовському втрачену увагу всього світу зміг лише його загадковий відхід з життя, пояснюючи причину якого, британське слідство схиляється до
версії повішення без ознак насильства
Повернути Березовському втрачену увагу всього світу зміг
лише його загадковий відхід з життя, пояснюючи причину якого, британське
слідство схиляється до версії повішення без ознак насильства – де-факто
самогубства.
Російські та світові ЗМІ наввипередки згадують титули,
які зробили знаменитою цю людину: великий комбінатор, створювач королів,
хрещений батько Кремля, кремлівський Распутін, Доктор Зло, ляльковод. Однак
незаперечним є лише факт впливовості Березовського на хід новітньої історії
Росії та весь пострадянський світ, якому він на гребені успіху, в горезвісні
1990-ті роки, зумів нав'язати свої правила гри.
"Жодна людина не втілювала ризики і можливості
пострадянської Росії так наочно, як Борис Березовський", – зазначила в
редакційній статті про нього британська газета The Times.
Березовський став одним з перших російських капіталістів, які наживали великі гроші за допомогою синтезу бізнесу і політики
Березовський став одним з перших російських капіталістів,
які наживали великі гроші за допомогою синтезу бізнесу і політики. Він приклав
руку до президентства Бориса Єльцина, приходу до влади Володимира Путіна і
задав канони пострадянського маніпуляторного телебачення.
Його ім'я раз у раз спливало поруч з гучними вбивства
останніх 20 років, у тому числі гендиректора ОРТ Владислава Лістьєва та
головного редактора російського Forbes Пола Хлєбнікова. За іронією долі, цьому
виданню Березовський дав останнє інтерв'ю, в якому нібито зізнався, що втратив
сенс життя і мріє лише про повернення в Росію.
Втім, люди, які близько його знали, не впізнають Березовського
в розтиражованому ЗМІ образі олігарха, ураженого клінічною депресією. У версію
про самогубство не вірить і телеведучий Євген Кисельов, який востаннє розмовляв
з бізнесменом по телефону кілька місяців тому.
"Це була людина, яка не думала про життя в
категоріях перемог і поразок, – каже Кисельов Корреспонденту. – Йому завжди
здавалося, що якщо десь щось йому не вдалося, перемога настане наступного дня
або через день, через рік".
Дозорець
У 1984 році Березовський, який саме захистив докторську з
технічної кібернетики і теорії інформації, опублікував монографію Завдання
найкращого вибору. З таким завданням він віртуозно справлявся багато років.
"Ми стали багатими, оскільки швидше за інших зрозуміли,
що почалися нові часи", – визнав одного разу олігарх.
У російські політику і бізнес він привніс безліч власних ноу-хау,заручником яких у підсумку і став
Цей виходець із сім'ї інженерів став законодавцем "нових
часів". У російські політику і бізнес він привніс безліч власних ноу-хау,
заручником яких у підсумку і став, упевнений політолог Євген Мінченко, глава
російського Міжнародного інституту політичної експертизи.
"Перше [ноу-хау] – що людина з ідеєю ефективніша,
ніж людина з ресурсом, – формулює Корреспонденту ідею Березовського експерт. –
Він дійсно продавав ідеї, у нього це виходило досить ефективно, він ними
фонтанував".
Так, своє багаторічне наукове співробітництво з АвтоВАЗом
Березовський у розпал перебудови перетворив на прибуткову справу. Створений ним
у кінці 1980-х кооператив ЛогоВАЗ перепродував відкликані з-за кордону ВАЗи,
імпортував автомобілі Mercedes-Benz і на десятиліття став для Березовського
фундаментом його бізнес-імперії, яка включала інтереси в банківській,
енергетичній галузях і медіасфері.
Головний принцип розширення цієї імперії – управління
активами через контроль над менеджментом, а не над акціонерним капіталом, – ще
одне новаторство Березовського, наголошує Мінченко.
Саме так у 1995 році бізнесмен почав завоювання
Аерофлоту, домігшись призначення комерційним директором компанії свого давнього
соратника Самата Жабоєва. Через 12 років російський суд заочно засудив
Березовського до шести років в'язниці за розкрадання $ 50 млн з рахунків
авіагіганта через підконтрольну йому компанію, хоча факт володіння Березовським
акціями Аерофлоту так і залишився під питанням.
Згодом цей принцип зіграв з Березовським злий жарт,
визнають експерти. Приміром, незадокументований контроль над його спільними
капіталами з Бадрі Патаркацишвілі, давнім керуючим партнером олігарха, повис на
волосині після раптової смерті грузинського бізнесмена у 2004 році. Це дало
поштовх багаторічній судовій тяганині з родиною Патаркацишвілі, від якої
Березовський відмовився лише в минулому році, програвши позов до Абрамовича.
Вагомість фігури Березовського, ще у 1994 році доведена фактом замаху на бізнесмена, полягала навіть не в масштабах бізнесу, а в умінні використовувати його ресурс для політичного впливу
Втім, вагомість фігури Березовського, ще у 1994 році
доведена фактом замаху на бізнесмена, полягала навіть не в масштабах бізнесу, а
в умінні використовувати його ресурс для політичного впливу. З притаманним йому
гумором олігарх пояснював, чому обрав саме цей шлях.
"Політиком в Росії може бути тільки росіянин, –
казав Березовський, єврей за національністю. – У неросіянина в Росії в політиці
залишаються тільки дві можливі функції – або сірий кардинал, або
гаманець".
Сам він зміг сісти на обидва стільці. Перепусткою у
велику політику для Березовського став тісний зв'язок із сім'єю першого
президента РФ Єльцина – згідно з поширеною версією, на початку 1990-х їх
познайомив Валентин Юмашев, головний редактор російського журналу Огонек. І
незабаром його вже називали "фінансовим менеджером сім'ї президента".
У 1996 році він спонсорував переобрання Єльцина на другий термін.
А через три роки саме Березовський, згідно з думкою
експертів, російських політиків і за власними визнанням олігарха, став одним з
ініціаторів передачі влади Володимиру Путіну.
Березовський зробив свої медіа зброєю в лобістській боротьбі, переконавшись, що контроль над ЗМІ приносить гроші і владу
Зокрема, він стояв біля витоків пропутінського блоку Единство,
предка партії Единая Россия, який посів друге місце на виборах до Держдуми 1999
року. Успіх проекту був тісно пов'язаний зі ще одним найважливішим інструментом
епохи Березовського. За словами Мінченка, він зробив свої медіа зброєю в
лобістській боротьбі, переконавшись, що контроль над ЗМІ приносить гроші і
владу.
До кінця 1990-х Березовський став найбільшим
медіамагнатом у СНД, зосередивши в своїх руках створений за його участю ОРТ,
телеканал ТВ-6, видавничий дім Коммерсант, безліч газет і журналів,
радіостанцію Наше радио. Канони чорного телепіару, уособленням якого став
телеведучий Сергій Доренко, – родом з цієї епохи.
І хоча ступінь впливу Березовського і його ЗМІ на
операцію Наступник досі викликає суперечки, прихід Путіна до влади, без
сумніву, став поворотним моментом у житті олігарха.
Експерт: Він просував Путіна, думаючи, що той маріонетка. А насправді Путін дуже вміло використовував Березовського, а коли той став уже не потрібен, він його просто викинув
"Він просував Путіна, думаючи, що той маріонетка, –
каже Корреспонденту російський політолог Павло Салін. – А насправді Путін дуже
вміло використовував Березовського, а коли той став уже не потрібен, він його
просто викинув".
Тоді недавні козирі Березовського в один момент
перетворилися на баласт, а звичний шантаж медіаресурсом став неможливим:
телеканали у нього відібрали.
З 2000 року, ставши відкритим опонентом Путіна, олігарх
вже не жив у Росії, а у 2003-му отримав у Великобританії статус політичного
біженця.
Вино, жінки та пісні
Протистояння Путіна і Березовського, яким були наповнені
всі 12 років еміграції магната, британська The Independent назвала "сваркою
століття". На батьківщині бізнесменові заочно дали 13-річний термін за
розкрадання 140 млн руб. у ЛогоВАЗу й АвтоВАЗу і відразу почали приписувати всі
антиурядові заходи, включаючи акцію групи Pussy Riots.
Березовський із захватом розігрував багатоходові комбінації, непрямою метою яких був тиск на Росію, хоча де-факто на хід подій у країні він майже не впливав
У відповідь Березовський із захватом розігрував
багатоходові комбінації, непрямою метою яких був тиск на Росію, хоча де-факто
на хід подій у країні він майже не впливав, вважає Салін.
Тоді Березовському стали приписувати фінансування
помаранчевої революції в Україні, причетність до революції в Киргизстані,
спроби використати як плацдарм для боротьби з Путіним Грузію і з тією самою
метою зблизити Білорусь із Заходом. Бездіяльне життя було для нього
неприйнятним, запевняють ті, хто знав Березовського особисто.
За комбінаторським талантом олігарха з подивом
спостерігала Британія. "Це було схоже на шпигунський роман, – розповідає
60-річна викладачка з Лондона Джені Бурке. – Здавалося, він [Березовський]
завжди підтримував будь-якого росіянина, хто виступав проти Путіна, особливо
після смерті [екс-підполковника ФСБ Олександра] Литвиненка".
І смерть олігарха – головна тема на Туманному Альбіоні, каже
Бурке, сприймаючи її скоріше як особисту драму надломленої людини, що заплуталася
у власних інтригах і спустила всі статки "на вино, жінок і пісні"
(британський аналог виразу "секс, наркотики і рок-н -рол").
Особисті витрати, особливо на тлі судових процесів останніх років, дійсно з'їдали левову частку його капіталу
Особисті витрати, особливо на тлі судових процесів останніх
років, дійсно з'їдали левову частку його капіталу. За даними ЗМІ, на
Березовського працювали найкращі юристи і PR-фахівці, він утримував до сотні
охоронців, а його водії отримували близько 100 тис. фунтів стерлінгів на рік.
Крім того, олігарх заплатив рекордні в історії Британії
відступні – до $ 260 млн – за розлучення з другою дружиною Галиною Бешаровою. Загалом
у бізнесмена було три дружини і шестеро дітей, а також чимала кількість
тимчасових подружок.
"Він наказував своїм водіям на автострадах розганяти
його броньований Maybach вартістю 420 тис. фунтів до 140 миль на годину", –
писав британський таблоїд Daily Mail про "катання" олігарха з дівчатами.
Березовський любив життя у всіх його проявах, каже
Кисельов. Телеведучий зізнається: часом йому здавалося, що перемога на
любовному фронті для Березовського була важливіша, ніж успішна політична чи
ділова комбінація.
Зі смертю Березовського, не боїться перебільшень письменник
Михайло Веллер, перегорнута ще одна сторінка в історії. "Тому що цей
авантюризм, ці блискавичні створення статків з повітря, ці кулуарні вирішення
питань держави і світового масштабу – це все характерно для 1990-х, – заявив Веллер
в ефірі телеканалу Россия. – І Березовський був, звичайно, найбільш міфологізованою
фігурою цього періоду".
Хитромудра фігураЧверть століття Борис Березовський не сходив з політичного небосхилу: на 1990-ті роки припав розквіт його бізнес-імперії, а з початку 2000-х олігарх зі скандалами став втрачати капітали і політичну вагу
|
Рік
|
1946-2013
|
|
1983
|
Захистив докторську дисертацію зі спеціальності технічна кібернетика і теорія інформації
|
|
1989
|
Заснував компанію з продажу автомобілів ВАЗ, відкликаних із зарубіжних автосалонів, – ЛогоВАЗ
|
|
1994
|
Пережив замах. Внаслідок вибуху автомобіля загинув водій Березовського, сам бізнесмен не постраждав
|
|
1995
|
Брав участь у створенні Общественного российского телевидения, увійшов до складу ради директорів ОРТ
|
|
1996
|
Став членом ради директорів Сибірської нафтової компанії
|
|
Обійняв посаду заступника секретаря Ради безпеки РФ
|
|
1997
|
Брав участь у підписанні мирного договору між РФ і Чеченської Республікою
|
|
1998
|
Зайняв посаду виконавчого секретаря СНД
|
|
1999
|
Придбав контрольний пакет акцій московської незалежної мовної корпорації ТВ-6 і ВД Коммерсант
|
|
Звинувачений генпрокуратурою в незаконному підприємництві і відмиванні грошей. Обраний депутатом держдуми
|
|
Ініціював створення передвиборного блоку Единство (пізніше - партія Единая Россия), який переміг на виборах у Держдуму. Підтримав президентську кампанію Володимира Путіна
|
|
2000
|
Розкритикував політику нового президента РФ, Володимира Путіна, достроково склав депутатські повноваження і виїхав з Росії
|
|
2001
|
Оголошений у федеральний розшук
|
|
2003
|
Отримав політичний притулок у Великобританії
|
|
2007
|
Заочно засуджений на шість років позбавлення волі за розкраданні 215 млн руб. у компанії Аерофлот
|
|
2009
|
Заочно визнаний винним у розкраданні 140 млн руб. ЛогоВАЗу і АвтоВАЗу, засуджений до 13 років позбавлення волі
|
|
2011
|
Розлучився з другою дружиною, виплативши рекордні для Великобританії відступні – більше $ 260 млн
|
|
2012
|
Виплатив російському мільярдерові Роману Абрамовичу $ 56 млн судових витрат у програному процесі у справі про продаж активів компаній Сибнефть та Русал
|
|
2013
|
За позовом третьої дружини Березовського, Олени Горбунової, були заморожені всі активи бізнесмена
|
|
Знайдений мертвим у своєму будинку в графстві Беркшир
|
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в №12 журналу Корреспондент від 29 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.