Перший віце-прем'єр-міністр Сергій Арбузов в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про Сім’ю, бізнес-середовище, економіку і гігантські заощадження на руках у населення. Матеріал розміщено у №14 журналу Корреспондент від 12 квітня 2013 року.
Перший віце-прем'єр-міністр України Сергій Арбузов не тішить
пресу спілкуванням. Тривале мовчання породило в експертному та журналістському
середовищі масу припущень щодо Арбузова, головне з яких – що він є
представником так званої Сім'ї, неформальної групи молодих держчиновників найвищого
рангу, що включає також Олександра Клименка, главу міністерства податків і
зборів, і міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.
В очах експертів цих людей об'єднує кілька факторів –
донецьке походження, стрімке кар'єрне зростання при Президенті Вікторі
Януковичі, а головне – близькі зв'язки зі старшим сином глави держави,
бізнесменом Олександром Януковичем.
У випадку з Арбузовим близькість простежується легко: мати
першого віце-прем'єра разом зі старшим сином глави держави створила фірму,
заснувавши Всеукраїнський банк розвитку – головний фінансовий актив
Януковича-сина. Тепер вона керує цим банком.
Сам Арбузов, випадково чи ні, за нинішнього Президента зробив
фантастичний кар'єрний злет, пересівши з крісла регіонального банкіра у кабінет
глави НБУ, а потім і другої людини в уряді.
Спостерігаючи за цим підйомом, аналітики почали говорити
про те, що для Арбузова вже не за горами і нове призначення – керівництво
Кабміном.
Набравши приголомшливої політичної ваги, перший
віце-прем'єр продовжував уникати спілкування з пресою. Корреспондент кілька
місяців намагався отримати інтерв'ю у "першого кандидата в прем'єри", але лише
в квітні Арбузов вирішив порушити "обітницю мовчання".
Бесіда здивувала Корреспондент, який очікував побачити закритого
держчиновника, який уникає гострих тем. Арбузов постав іронічним співрозмовником, не ухилявся і від складних питань
Бесіда здивувала Корреспондент, який очікував побачити
закритого держчиновника, який уникає гострих тем. Арбузов постав іронічним
співрозмовником, не ухилявся і від складних питань.
Спілкуванням справа не обмежилася: демонструючи власну
відкритість, Арбузов провів екскурсію по своєму робочого кабінету, що дістався
йому у спадок від попередника – Валерія Хорошковського. В очі кидалася велика
кількість ікон, але сам Арбузов прагнув показати інше: мовляв, у ЗМІ багато
пишуть про розкіш його робочого простору, а насправді нічого незвичайного в
нього немає – ні безлічі кімнат, ні персональної їдальні. Під час екскурсії по
володіннях Арбузова Корреспондент виявив невелику кімнату для переговорів,
приймальню секретаря, сам робочий кабінет і санвузол.
Цей простір, за словами Арбузова, – його головне місце
проведення часу на сьогоднішній день. Чиновник стверджує, що останнім часом
фактично безвилазно перебуває на роботі, і навіть основним місцем відпочинку
він назвав свій кабінет. Хоча й зізнався, що, коли виходить, любить проводити
дозвілля в ОАЕ, а також в Україні – на Донеччині, в районі Святогірська.
- Прокоментуйте розмови про вашу дружбу зі старшим сином
Президента Олександром Януковичем, за протекцією якого нібито ви й отримали найвищі
держпосади.
- Тобто ви вважаєте, що я сірий і убогий, самостійно не
зміг би домогтися? Я вам скажу, що у мене немає якогось секрету і у сусідній
кімнаті дублер не сидить і не підказує відповіді на ваші запитання. Можу
сказати, я пройшов довгий трудовий шлях. Я практично зі школи працював, я
навіть вчився в університеті на заочному відділенні. І не тому що у мене грошей
не було – я жив у забезпеченій родині, і моя мама вже на той момент займала
певні посади. Я працював, тому що мені було цікаво. На сьогоднішній день у мене
понад 20 років стажу в банківському бізнесі, і більшу частину я займав керівні
пости. А хто мав би бути [на моєму посту]?
Що стосується питання про протекцію ... Я не знаю, що
журналісти хочуть почути ще у цій темі. Можу сказати, що зараз я дружину свою
бачу рідше, ніж спілкуюся з журналістами. У мене весь час займає робота. І на цьому
етапі життя у мене немає ні друзів, ні близьких знайомих, і взагалі я зараз
нікого не знаю. (Усміхається) Працюю практично цілодобово.
- Молодих чиновників уряду – вас, Олександра Клименка,
Віталія Захарченка – ЗМІ, опозиція і навіть деякі представники влади називають
Сім'єю. Мовляв, всі перераховані держменеджери прийшли до влади завдяки
рекомендаціям старшого сина Президента. Як ви пов'язані з Клименком і
Захарченком? Наскільки тісно спілкуєтеся?
- Зі ЗМІ ще знаю, що туди [в Сім'ю міністра енергетики
Едуарда] Ставицького приписують. Можу вас запевнити, у нас всіх [вищезгаданих]
нормальна орієнтація і є свої сім'ї. Тому можу вас запевнити, що ніяких
сімейних стосунків у нас ні з Клименком, ні з Захарченком немає (Усміхається)
- Тобто ви не зустрічаєтеся неофіційно?
- Ні, у нас немає вечорів за інтересами.
- Експерти пророкують вам крісло прем'єр-міністра. Чи
збігаються ці прогнози з вашим бажанням?
Мені доводиться переучуватися – адже я раніше весь час працював у банківському секторі. Я абсолютно задоволений на цей момент життям
- Журналісти в нашій країні знають більше, ніж Президент
чи прем'єр. Зараз я здобуваю новий досвід. Пост першого віце-прем'єр-міністра
вимагає нових знань. Мені доводиться переучуватися – адже я раніше весь час
працював у банківському секторі. Я абсолютно задоволений на цей момент життям.
Крім того, у мене немає навіть часу, щоб про це [прогнози] подумати.
- Тоді давайте про ваші професійні обов'язки. З чого
плануєте піднімати українську економіку? Можливо, спростите щось у сфері
податків? Або почнете з аграрного сектора?
- Розвивати економіку країни ми будемо комплексно.
Сільське господарство, звичайно, важливий напрямок, адже у нас країна аграрна.
Ми розуміємо, що сільське господарство дасть високу віддачу вкладених
інвестицій. Тому в програмі активізації економіки запланований приріст обсягів
реалізації продукції сільського господарства на внутрішньому ринку за 2013-2014
роки на 25%. Однозначно, будемо вкладати гроші туди, де найбільша
рентабельність. До слова, вже в кінці минулого року сільське господарство
компенсувало недоотримані валютні надходження від металургії. Тому всі наші
сили спрямовані у сфери, де найбільша рентабельність. У нас є всі шанси стати
державою, яка за харчовим сегментом може потрапити у G20.
- В Україні дуже високі процентні ставки на кредитування
бізнесу. Депозит – 20-25%, кредитування бізнесу – 24% і вище. Чи можливий
розвиток країни, бізнесу в таких умовах? Чи є у світі приклади держав з
настільки високими ставками і при цьому з успішною економікою?
- Я поставив би питання інакше: а в якій країні
використовується дві валюти? Таких мало. Ось у цьому і причина [високих]
ставок. Населення не має сьогодні доступу до елементів хеджування [страхування
ризиків], тому люди хеджують через купівлю валюти. Тобто відбувається штучне
перетікання валютних цінностей, які заробляються. Це ненормально. Наші
громадяни звикли жити як рантьє, мають найбільший, напевно, дохід у світі за
депозитами. І в такому випадку кредитна ставка в Україні нижчою бути не може. А
емісія Нацбанку, яка могла б збити цю [високу] ставку по депозитах і кредитах,
приведе до інфляції.
Держава працює ринковими інструментами, а населення поки що
живе радянськими мірками. Але нічого, це перехідний еволюційний період. Я впевнений,
що найближчим часом усе зміниться на краще. Парламент вже прийняв необхідні
закони (закладені в Програму активізації економіки). Таким чином, у нас є
можливості, і я думаю, що процес прискориться. І бізнес, і держустанови
отримають можливість припливу нових банківських коштів, зворотність за якими гарантуватиме
держава. Відповідно ввіллються більш дешеві гроші, емісія пройде традиційними
каналами, і вона буде спрямована на розвиток економіки. Тобто сплеску інфляції
не буде, а процентна ставка знизиться.
- На забезпечення видатків Пенсійного фонду країна
витрачає 18% ВВП. А отже, на розвиток грошей не залишається. Хто винен і що з
цим робити?
- У нас величезна кількість пенсіонерів, ми ж не можемо
про них забути. Це факт, і змінити ми нічого не можемо. Про нас теж піклуватимуться
ті люди, які будуть працювати, коли ми вже станемо пенсіонерами. Що стосується
дефіциту Пенсійного фонду, то в цьому році запланований дефіцит менше, ніж у
2012 році. Ми вживаємо таких заходів – легалізація зарплат і зниження ставки.
Ми очікуємо мільярдні надходження до бюджету, якщо зможемо правильно і
безконфліктно дати можливість населенню розраховуватися безготівковим шляхом,
отримувати зарплату через картки. Це спрямує сотні мільярдів коштів в економіку
і дасть десятки мільярдів доходу в Пенсійний фонд.
- Населення тотально не довіряє владі, і підстави для
цього є. За даними Transparency International, за рівнем корупції Україна
перебуває на 144-му місці, між Конго і Папуа – Новою Гвінеєю. А в рейтингу
легкості і прозорості ведення бізнесу Doing Business країна – 137-ма серед 185
можливих. Як уряд і ви особисто збираєтеся покращувати ситуацію?
- Не знаю, що вам не подобається в місці між Папуа і Нової
Гвінеєю. (Усміхається) Питання ж не в місці, питання – як почуває себе бізнес у
країні. 15 пунктів, на які ми піднялися в цьому році в рейтингу Doing Business,
– вже непогано. У нас є всі можливості бути у першій сотні, як того і вимагає
Президент [Віктор Янукович]. Єдине, Світовий банк, складаючи рейтинг, враховує
показники країни за перші два квартали, тобто що б ми [український уряд] не зробили
в кінці року, в рейтингу це відображено не буде. Тому тут ситуація складна, і
ми розбираємося з обліковими позиціями. На мій погляд, ми багато роботи провели
і в податковій площині, адже країна за рік у цьому напрямку піднялася на 18
пунктів. У частині реєстрації та ліквідації бізнесу ми також зробили хороший
прорив.
Ми працюємо. Сьогодні, наприклад, найняли радників
PricewaterhouseCoopers [однієї з чотирьох найбільших у світі міжнародних
компаній, що займаються аудитом, оподаткуванням і правом]. Представники PwC нам
допомагають і кажуть, що в України непогані шанси ввійти в сотню, якщо ми
будемо продовжувати працювати швидко й ефективно. Сьогодні я планую
зустрічатися з представниками бізнесу, щоб почути їхню позицію. Негатив стосовно
уряду є, я розумію. Тому хочу вислухати бізнес особисто. Адже я сам у бізнесі
працював. Ситуація не така вже й погана ... Але й не така гарна, звичайно. Тому
ми будемо робити все, щоб довіра бізнесу до влади була на належному рівні.
- Одна зі свіжих новацій влади – введення спецмит на
ввезення автомобілів з об'ємом двигуна від 1 л до 2,2 л, які в підсумку
складуть до 23%. Хто і чому ініціював таку новацію, адже це б'є по кишені і так
нечисленного середнього класу?
- Рішення прийняв уряд і взяв на себе за нього відповідальність.
Я вважаю, що це нормальна реакція на падіння виробництва, що, у свою чергу,
призвело до скорочення робочих місць. Ми хочемо, щоб в Україну прийшли
виробники і розгорнули виробництво тут, хоча б у частині великовузлового
складання. Коли це станеться, ми отримаємо подвійний плюс – і податки, і робочі
місця, і хороші автомобілі.
- Напевно, уряд приймав рішення, орієнтуючись на приклад
Росії. Але ж у цієї країни зовсім інша історія: там загороджувальні мита
допомагають розвивати внутрішнє автовиробництво, притому що російський ринок –
другий за розміром у Європі: там майже 3 млн проданих машин за минулий рік порівняно
з нашими 170 тис. Тобто для автовиробників є сенс розміщувати виробництво в РФ.
А в нас інша ситуація. Можливо, було б правильніше спочатку поліпшити
бізнес-клімат в країні?
- Я розумію, про що йдеться. Може, ви й маєте рацію. Я
хочу сказати, що це [запровадження спецмита в Україні] рішення тимчасове. У нас
є ідеї зібратися зі світовим автопромом і поговорити про те, щоб хоча б
великовузлове складання проводилося у нас. Я впевнений, що найближчим часом
буде прийнято рішення про введення додаткових мит не тільки на машини
середнього класу, а й на автомобілі сегмента luxury, щоб усунути спекуляції на
тему "середнього класу".
- Україна вкрай імпортозалежна країна, яка на цей момент
має велике негативне сальдо. Які заходи збираєтеся вживати у зв'язку з цим? І
чому держава з населенням 48 млн практично нічого не виробляє?
- Якщо мова про платіжний баланс, то ми закінчили 2012
рік з показником мінус $ 4,2 млрд. По-перше, українська економіка дуже
відкрита. Вона дуже залежна від імпорту. Це наслідок наявної структури
виробництва, що залишилася після Радянського Союзу, коли підприємства
розподілялися не рівномірно, тому перекоси будуть у будь-якому випадку.
По-друге, імпорт енергоносіїв здійснюється за дуже високою ціною.
Я не буду коментувати, хто там які контракти підписував –
вдалі чи невдалі, але факт залишається фактом: ми витрачаємо величезні гроші.
Останні два роки за імпорт газу ми щорічно платили практично 14 млрд. Дефіцит
платіжного балансу – 4,2 млрд, а заплатили ми за імпорт газу 14 млрд,
переплативши мінімум 5 млрд. Який висновок? За незмінних цін на газ у нас не
було б дефіциту платіжного балансу, операції за поточним рахунком компенсували
б одна одну – був би нуль. У нас, і я це офіційно заявляю, був би позитивний
платіжний баланс. Інша справа, що всередині він не збалансований, але на це
потрібні роки. Тому дві причини я озвучив, більше причин немає.
- Всі – експерти, можновладці – говорять про те, що у
країни величезний потенціал, але низька інвестпривабливість. Всі говорять, але
нічого, по суті, не змінюється.
- Не погодитися не можна. У нас багато проблем – від
корупційних до відсутності законів, за якими інвестори звикли працювати в
Європі. А з іншого боку, якщо відкинути газ, то у нас немає проблем з платіжним
балансом, він може згорнутися в нуль завдяки гарному фінансовому рахунку. Ми
спокійно позичаємо гроші на зовнішньому ринку. Інвестори нам довіряють – і в
частині повернення грошей, і в частині переговорів з МВФ. Крім того, в минулому
році ми зібрали близько 4 млрд [грн.] на внутрішньому ринку, запропонували нову
послугу ОВДП [облігації внутрішньої держпозики] населенню, в тому числі
валютні, з усякими компенсаторами, держава гарантує 100%-ве повернення своїх
вкладів.
Внутрішній ринок у нас глибокий, на руках у населення понад $ 100 млрд
Адже внутрішній ринок у нас глибокий, на руках у
населення понад $ 100 млрд. Ці гроші відкриті для ризиків – від мишачого
поїдання до криміналу. Насправді зараз всі банківські скриньки забиті. У
кращому разі цінними паперами, в гіршому – грошима. У минулому році уряд
організував роботу так, що доходи населення зросли на 14% – за стабільного
курсу гривні, нульової інфляції, тобто в порівнянні з європейськими показниками
населення отримало небувалий рівень доходу. Ці гроші залишилися у людей на
руках, і ми хочемо їх [гроші] використовувати в економіці.
- Якщо вже
говоримо про мільярди ... Наскільки великий вплив олігархів на українську
економіку?
- Гарне запитання. Звичайно, вплив олігархів на
українську економіку дуже великий, вони ж усі тут працюють, відповідно, платять
податки. Бо хто такий олігарх? Великий бізнесмен, бізнес-активи якого
зосереджені в одній сфері.
- Як вважаєте, звідки "вискакують" люди на зразок Сергія
Курченка, людини, про яку ще рік тому мало хто чув, а тепер він став ключовим
гравцем на нафтогазовому ринку? Як можливе майже миттєве перетворення
співробітника відділу продажів пивної компанії на мультимільйонера? Яким чином
взагалі можлива така концентрація активів на порожньому місці?
- Краще у нього, напевно, запитати. Може, в нього є
якийсь секрет. Може, він вундеркінд і працює цілодобово? Не можу відповісти. Я
думаю, що в основі успіху будь-якої людини, яка має підвищений рівень
капіталізації, лежить, перш за все, працездатність. А потім вже відіграють роль
деталі – хтось вибирає правильний бізнес, хтось вибирає правильний тоталізатор.
Я не знаю, що він [Курченко] робить. Давайте у нього запитаємо. (Усміхається)
- Завершуючи розмову ... Можете на цей момент пообіцяти,
що до кінця 2014 року Україна вийде на якісь конкретні показники в економіці?
- Це неможливо. Неможливо через постійно мінливу ситуації
в країні. Хто б міг подумати, що до нас імпортується криза з Європи? Або хто
може передбачити рішення МВФ? Моє завдання нормалізувати процеси, які працюють
усередині держави, упорядкувати взаємини уряду і Нацбанку, так само як і інших
відомств, забезпечити умови роботи для бізнесу. І тоді вже бізнес приведе
країну до хороших економічних показників. Це і буде результатом нашої роботи.
***
Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 12 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.