RU
 

Корреспондент: Виконавчий директор. Інтерв’ю з першим віце-прем'єр-міністром Сергієм Арбузовим

15 квітня 2013, 09:18
0
45
Корреспондент: Виконавчий директор. Інтерв’ю з першим віце-прем єр-міністром Сергієм Арбузовим
Фото: Фото Дмитра Ніконорова
Після кількох місяців очікування Арбузов погодився на інтерв'ю

Перший віце-прем'єр-міністр Сергій Арбузов в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про Сім’ю, бізнес-середовище, економіку і гігантські заощадження на руках у населення. Матеріал розміщено у №14 журналу Корреспондент від 12 квітня 2013 року.

Перший віце-прем'єр-міністр України Сергій Арбузов не тішить пресу спілкуванням. Тривале мовчання породило в експертному та журналістському середовищі масу припущень щодо Арбузова, головне з яких – що він є представником так званої Сім'ї, неформальної групи молодих держчиновників найвищого рангу, що включає також Олександра Клименка, главу міністерства податків і зборів, і міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.

В очах експертів цих людей об'єднує кілька факторів – донецьке походження, стрімке кар'єрне зростання при Президенті Вікторі Януковичі, а головне – близькі зв'язки зі старшим сином глави держави, бізнесменом Олександром Януковичем.

У випадку з Арбузовим близькість простежується легко: мати першого віце-прем'єра разом зі старшим сином глави держави створила фірму, заснувавши Всеукраїнський банк розвитку – головний фінансовий актив Януковича-сина. Тепер вона керує цим банком.

Сам Арбузов, випадково чи ні, за нинішнього Президента зробив фантастичний кар'єрний злет, пересівши з крісла регіонального банкіра у кабінет глави НБУ, а потім і другої людини в уряді.

Спостерігаючи за цим підйомом, аналітики почали говорити про те, що для Арбузова вже не за горами і нове призначення – керівництво Кабміном.

Набравши приголомшливої політичної ваги, перший віце-прем'єр продовжував уникати спілкування з пресою. Корреспондент кілька місяців намагався отримати інтерв'ю у "першого кандидата в прем'єри", але лише в квітні Арбузов вирішив порушити "обітницю мовчання".

Бесіда здивувала Корреспондент, який очікував побачити закритого
держчиновника, який уникає гострих тем. Арбузов постав іронічним співрозмовником, не ухилявся і від складних питань

Бесіда здивувала Корреспондент, який очікував побачити закритого держчиновника, який уникає гострих тем. Арбузов постав іронічним співрозмовником, не ухилявся і від складних питань.

Спілкуванням справа не обмежилася: демонструючи власну відкритість, Арбузов провів екскурсію по своєму робочого кабінету, що дістався йому у спадок від попередника – Валерія Хорошковського. В очі кидалася велика кількість ікон, але сам Арбузов прагнув показати інше: мовляв, у ЗМІ багато пишуть про розкіш його робочого простору, а насправді нічого незвичайного в нього немає – ні безлічі кімнат, ні персональної їдальні. Під час екскурсії по володіннях Арбузова Корреспондент виявив невелику кімнату для переговорів, приймальню секретаря, сам робочий кабінет і санвузол.

Цей простір, за словами Арбузова, – його головне місце проведення часу на сьогоднішній день. Чиновник стверджує, що останнім часом фактично безвилазно перебуває на роботі, і навіть основним місцем відпочинку він назвав свій кабінет. Хоча й зізнався, що, коли виходить, любить проводити дозвілля в ОАЕ, а також в Україні – на Донеччині, в районі Святогірська.

- Прокоментуйте розмови про вашу дружбу зі старшим сином Президента Олександром Януковичем, за протекцією якого нібито ви й отримали найвищі держпосади.

- Тобто ви вважаєте, що я сірий і убогий, самостійно не зміг би домогтися? Я вам скажу, що у мене немає якогось секрету і у сусідній кімнаті дублер не сидить і не підказує відповіді на ваші запитання. Можу сказати, я пройшов довгий трудовий шлях. Я практично зі школи працював, я навіть вчився в університеті на заочному відділенні. І не тому що у мене грошей не було – я жив у забезпеченій родині, і моя мама вже на той момент займала певні посади. Я працював, тому що мені було цікаво. На сьогоднішній день у мене понад 20 років стажу в банківському бізнесі, і більшу частину я займав керівні пости. А хто мав би бути [на моєму посту]?

Що стосується питання про протекцію ... Я не знаю, що журналісти хочуть почути ще у цій темі. Можу сказати, що зараз я дружину свою бачу рідше, ніж спілкуюся з журналістами. У мене весь час займає робота. І на цьому етапі життя у мене немає ні друзів, ні близьких знайомих, і взагалі я зараз нікого не знаю. (Усміхається) Працюю практично цілодобово.

- Молодих чиновників уряду – вас, Олександра Клименка, Віталія Захарченка – ЗМІ, опозиція і навіть деякі представники влади називають Сім'єю. Мовляв, всі перераховані держменеджери прийшли до влади завдяки рекомендаціям старшого сина Президента. Як ви пов'язані з Клименком і Захарченком? Наскільки тісно спілкуєтеся?

- Зі ЗМІ ще знаю, що туди [в Сім'ю міністра енергетики Едуарда] Ставицького приписують. Можу вас запевнити, у нас всіх [вищезгаданих] нормальна орієнтація і є свої сім'ї. Тому можу вас запевнити, що ніяких сімейних стосунків у нас ні з Клименком, ні з Захарченком немає (Усміхається)

- Тобто ви не зустрічаєтеся неофіційно?

- Ні, у нас немає вечорів за інтересами.

- Експерти пророкують вам крісло прем'єр-міністра. Чи збігаються ці прогнози з вашим бажанням?

Мені доводиться переучуватися – адже я раніше весь час працював у банківському секторі. Я абсолютно задоволений на цей момент життям

- Журналісти в нашій країні знають більше, ніж Президент чи прем'єр. Зараз я здобуваю новий досвід. Пост першого віце-прем'єр-міністра вимагає нових знань. Мені доводиться переучуватися – адже я раніше весь час працював у банківському секторі. Я абсолютно задоволений на цей момент життям. Крім того, у мене немає навіть часу, щоб про це [прогнози] подумати.

- Тоді давайте про ваші професійні обов'язки. З чого плануєте піднімати українську економіку? Можливо, спростите щось у сфері податків? Або почнете з аграрного сектора?

- Розвивати економіку країни ми будемо комплексно. Сільське господарство, звичайно, важливий напрямок, адже у нас країна аграрна. Ми розуміємо, що сільське господарство дасть високу віддачу вкладених інвестицій. Тому в програмі активізації економіки запланований приріст обсягів реалізації продукції сільського господарства на внутрішньому ринку за 2013-2014 роки на 25%. Однозначно, будемо вкладати гроші туди, де найбільша рентабельність. До слова, вже в кінці минулого року сільське господарство компенсувало недоотримані валютні надходження від металургії. Тому всі наші сили спрямовані у сфери, де найбільша рентабельність. У нас є всі шанси стати державою, яка за харчовим сегментом може потрапити у G20.

- В Україні дуже високі процентні ставки на кредитування бізнесу. Депозит – 20-25%, кредитування бізнесу – 24% і вище. Чи можливий розвиток країни, бізнесу в таких умовах? Чи є у світі приклади держав з настільки високими ставками і при цьому з успішною економікою?

- Я поставив би питання інакше: а в якій країні використовується дві валюти? Таких мало. Ось у цьому і причина [високих] ставок. Населення не має сьогодні доступу до елементів хеджування [страхування ризиків], тому люди хеджують через купівлю валюти. Тобто відбувається штучне перетікання валютних цінностей, які заробляються. Це ненормально. Наші громадяни звикли жити як рантьє, мають найбільший, напевно, дохід у світі за депозитами. І в такому випадку кредитна ставка в Україні нижчою бути не може. А емісія Нацбанку, яка могла б збити цю [високу] ставку по депозитах і кредитах, приведе до інфляції.

Держава працює ринковими інструментами, а населення поки що живе радянськими мірками. Але нічого, це перехідний еволюційний період. Я впевнений, що найближчим часом усе зміниться на краще. Парламент вже прийняв необхідні закони (закладені в Програму активізації економіки). Таким чином, у нас є можливості, і я думаю, що процес прискориться. І бізнес, і держустанови отримають можливість припливу нових банківських коштів, зворотність за якими гарантуватиме держава. Відповідно ввіллються більш дешеві гроші, емісія пройде традиційними каналами, і вона буде спрямована на розвиток економіки. Тобто сплеску інфляції не буде, а процентна ставка знизиться.

- На забезпечення видатків Пенсійного фонду країна витрачає 18% ВВП. А отже, на розвиток грошей не залишається. Хто винен і що з цим робити?

- У нас величезна кількість пенсіонерів, ми ж не можемо про них забути. Це факт, і змінити ми нічого не можемо. Про нас теж піклуватимуться ті люди, які будуть працювати, коли ми вже станемо пенсіонерами. Що стосується дефіциту Пенсійного фонду, то в цьому році запланований дефіцит менше, ніж у 2012 році. Ми вживаємо таких заходів – легалізація зарплат і зниження ставки. Ми очікуємо мільярдні надходження до бюджету, якщо зможемо правильно і безконфліктно дати можливість населенню розраховуватися безготівковим шляхом, отримувати зарплату через картки. Це спрямує сотні мільярдів коштів в економіку і дасть десятки мільярдів доходу в Пенсійний фонд.

- Населення тотально не довіряє владі, і підстави для цього є. За даними Transparency International, за рівнем корупції Україна перебуває на 144-му місці, між Конго і Папуа – Новою Гвінеєю. А в рейтингу легкості і прозорості ведення бізнесу Doing Business країна – 137-ма серед 185 можливих. Як уряд і ви особисто збираєтеся покращувати ситуацію?

- Не знаю, що вам не подобається в місці між Папуа і Нової Гвінеєю. (Усміхається) Питання ж не в місці, питання – як почуває себе бізнес у країні. 15 пунктів, на які ми піднялися в цьому році в рейтингу Doing Business, – вже непогано. У нас є всі можливості бути у першій сотні, як того і вимагає Президент [Віктор Янукович]. Єдине, Світовий банк, складаючи рейтинг, враховує показники країни за перші два квартали, тобто що б ми [український уряд] не зробили в кінці року, в рейтингу це відображено не буде. Тому тут ситуація складна, і ми розбираємося з обліковими позиціями. На мій погляд, ми багато роботи провели і в податковій площині, адже країна за рік у цьому напрямку піднялася на 18 пунктів. У частині реєстрації та ліквідації бізнесу ми також зробили хороший прорив.

Ми працюємо. Сьогодні, наприклад, найняли радників PricewaterhouseCoopers [однієї з чотирьох найбільших у світі міжнародних компаній, що займаються аудитом, оподаткуванням і правом]. Представники PwC нам допомагають і кажуть, що в України непогані шанси ввійти в сотню, якщо ми будемо продовжувати працювати швидко й ефективно. Сьогодні я планую зустрічатися з представниками бізнесу, щоб почути їхню позицію. Негатив стосовно уряду є, я розумію. Тому хочу вислухати бізнес особисто. Адже я сам у бізнесі працював. Ситуація не така вже й погана ... Але й не така гарна, звичайно. Тому ми будемо робити все, щоб довіра бізнесу до влади була на належному рівні.

- Одна зі свіжих новацій влади – введення спецмит на ввезення автомобілів з об'ємом двигуна від 1 л до 2,2 л, які в підсумку складуть до 23%. Хто і чому ініціював таку новацію, адже це б'є по кишені і так нечисленного середнього класу?

- Рішення прийняв уряд і взяв на себе за нього відповідальність. Я вважаю, що це нормальна реакція на падіння виробництва, що, у свою чергу, призвело до скорочення робочих місць. Ми хочемо, щоб в Україну прийшли виробники і розгорнули виробництво тут, хоча б у частині великовузлового складання. Коли це станеться, ми отримаємо подвійний плюс – і податки, і робочі місця, і хороші автомобілі.

- Напевно, уряд приймав рішення, орієнтуючись на приклад Росії. Але ж у цієї країни зовсім інша історія: там загороджувальні мита допомагають розвивати внутрішнє автовиробництво, притому що російський ринок – другий за розміром у Європі: там майже 3 млн проданих машин за минулий рік порівняно з нашими 170 тис. Тобто для автовиробників є сенс розміщувати виробництво в РФ. А в нас інша ситуація. Можливо, було б правильніше спочатку поліпшити бізнес-клімат в країні?

- Я розумію, про що йдеться. Може, ви й маєте рацію. Я хочу сказати, що це [запровадження спецмита в Україні] рішення тимчасове. У нас є ідеї зібратися зі світовим автопромом і поговорити про те, щоб хоча б великовузлове складання проводилося у нас. Я впевнений, що найближчим часом буде прийнято рішення про введення додаткових мит не тільки на машини середнього класу, а й на автомобілі сегмента luxury, щоб усунути спекуляції на тему "середнього класу".

- Україна вкрай імпортозалежна країна, яка на цей момент має велике негативне сальдо. Які заходи збираєтеся вживати у зв'язку з цим? І чому держава з населенням 48 млн практично нічого не виробляє?

- Якщо мова про платіжний баланс, то ми закінчили 2012 рік з показником мінус $ 4,2 млрд. По-перше, українська економіка дуже відкрита. Вона дуже залежна від імпорту. Це наслідок наявної структури виробництва, що залишилася після Радянського Союзу, коли підприємства розподілялися не рівномірно, тому перекоси будуть у будь-якому випадку. По-друге, імпорт енергоносіїв здійснюється за дуже високою ціною.

Я не буду коментувати, хто там які контракти підписував – вдалі чи невдалі, але факт залишається фактом: ми витрачаємо величезні гроші. Останні два роки за імпорт газу ми щорічно платили практично 14 млрд. Дефіцит платіжного балансу – 4,2 млрд, а заплатили ми за імпорт газу 14 млрд, переплативши мінімум 5 млрд. Який висновок? За незмінних цін на газ у нас не було б дефіциту платіжного балансу, операції за поточним рахунком компенсували б одна одну – був би нуль. У нас, і я це офіційно заявляю, був би позитивний платіжний баланс. Інша справа, що всередині він не збалансований, але на це потрібні роки. Тому дві причини я озвучив, більше причин немає.

- Всі – експерти, можновладці – говорять про те, що у країни величезний потенціал, але низька інвестпривабливість. Всі говорять, але нічого, по суті, не змінюється.

- Не погодитися не можна. У нас багато проблем – від корупційних до відсутності законів, за якими інвестори звикли працювати в Європі. А з іншого боку, якщо відкинути газ, то у нас немає проблем з платіжним балансом, він може згорнутися в нуль завдяки гарному фінансовому рахунку. Ми спокійно позичаємо гроші на зовнішньому ринку. Інвестори нам довіряють – і в частині повернення грошей, і в частині переговорів з МВФ. Крім того, в минулому році ми зібрали близько 4 млрд [грн.] на внутрішньому ринку, запропонували нову послугу ОВДП [облігації внутрішньої держпозики] населенню, в тому числі валютні, з усякими компенсаторами, держава гарантує 100%-ве повернення своїх вкладів.

Внутрішній ринок у нас глибокий, на руках у населення понад $ 100 млрд

Адже внутрішній ринок у нас глибокий, на руках у населення понад $ 100 млрд. Ці гроші відкриті для ризиків – від мишачого поїдання до криміналу. Насправді зараз всі банківські скриньки забиті. У кращому разі цінними паперами, в гіршому – грошима. У минулому році уряд організував роботу так, що доходи населення зросли на 14% – за стабільного курсу гривні, нульової інфляції, тобто в порівнянні з європейськими показниками населення отримало небувалий рівень доходу. Ці гроші залишилися у людей на руках, і ми хочемо їх [гроші] використовувати в економіці.

-  Якщо вже говоримо про мільярди ... Наскільки великий вплив олігархів на українську економіку?

- Гарне запитання. Звичайно, вплив олігархів на українську економіку дуже великий, вони ж усі тут працюють, відповідно, платять податки. Бо хто такий олігарх? Великий бізнесмен, бізнес-активи якого зосереджені в одній сфері.

- Як вважаєте, звідки "вискакують" люди на зразок Сергія Курченка, людини, про яку ще рік тому мало хто чув, а тепер він став ключовим гравцем на нафтогазовому ринку? Як можливе майже миттєве перетворення співробітника відділу продажів пивної компанії на мультимільйонера? Яким чином взагалі можлива така концентрація активів на порожньому місці?

- Краще у нього, напевно, запитати. Може, в нього є якийсь секрет. Може, він вундеркінд і працює цілодобово? Не можу відповісти. Я думаю, що в основі успіху будь-якої людини, яка має підвищений рівень капіталізації, лежить, перш за все, працездатність. А потім вже відіграють роль деталі – хтось вибирає правильний бізнес, хтось вибирає правильний тоталізатор. Я не знаю, що він [Курченко] робить. Давайте у нього запитаємо. (Усміхається)

- Завершуючи розмову ... Можете на цей момент пообіцяти, що до кінця 2014 року Україна вийде на якісь конкретні показники в економіці?

- Це неможливо. Неможливо через постійно мінливу ситуації в країні. Хто б міг подумати, що до нас імпортується криза з Європи? Або хто може передбачити рішення МВФ? Моє завдання нормалізувати процеси, які працюють усередині держави, упорядкувати взаємини уряду і Нацбанку, так само як і інших відомств, забезпечити умови роботи для бізнесу. І тоді вже бізнес приведе країну до хороших економічних показників. Це і буде результатом нашої роботи.

***

Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 12 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: економікаАрбузовзаходиінтерв'ю
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі