Корреспондент: Люди Ікс. Громадяни США виводять свою країну у лідери волонтерського руху

Прагнучи допомогти ближньому, а заразом отримати новий досвід і значущий пункт у резюме, громадяни США виводять свою країну у світові лідери волонтерського руху. Широту душі сьогодні демонструє кожен четвертий американець, пише Юлія Попова у №15 журналу Корреспондент від 19 квітня 2013 року.

Ітан Елдер, що живе в Сан-Франциско, останні чотири роки займається благодійністю. По четвергах він дає уроки йоги і медитації в місцевій окружній в'язниці. Міцної статури чоловік 54 років, життєрадісний і бадьорий, Елдер справляє враження швидше капітана корабля, ніж знавця східної філософії. Втім, насправді він не капітан і не вчитель, а займає керівну посаду в автомобілебудівній компанії.

"Я нестандартний буддист", – усміхається Елдер.

У в'язницю його привела цікавість і бажання допомогти. "Я люблю служити своїй країні, – пояснює американець, чому веде уроки йоги для ув'язнених. – Я хочу подавати приклад своїм дітям. З дворічного віку я брав їх із собою роздавати їжу в їдальнях для бідних".

За даними Національного відомства із соціального забезпечення, волонтерською діяльністю займаються понад 64 млн американців, тобто кожен четвертий житель країни.

Згідно з міжнародним рейтингом країн-благодійників, у США і Канаді по 42% населення причетні до волонтерського руху, і це найвищий відсоток у світі

Водночас, згідно з міжнародним рейтингом країн-благодійників, складеним Британською міжнародною організацією Charities Aid Foundation, у США і Канаді по 42% населення причетні до волонтерського руху, і це найвищий відсоток у світі.

"Волонтерство і громадянська діяльність – це фундамент нашої нації", – каже Венді Спенсер, керівник Національного відомства соціального забезпечення.

Гучні слова Спенсера не просто красива цитата для преси. Багато американців дійсно вважають, що не держава, а кожна людина окремо зобов'язана допомагати бездомним, очищати парк від сміття і ділитися знаннями з дітьми з неблагополучних сімей.

Добрі починання підживлює і те, що в США особливо цінуються вчинки такого характеру. До того ж, за даними опитувань, як мінімум один з п'яти керівників під час прийому на роботу нових співробітників бере до уваги їхній волонтерський досвід

Добрі починання підживлює і те, що в США особливо цінуються вчинки такого характеру. До того ж, за даними опитувань, як мінімум один з п'яти керівників під час прийому на роботу нових співробітників бере до уваги їхній волонтерський досвід.

За даними звіту відомства соцзабезпечення, найчастіше американці добровільно і безоплатно займаються збором коштів для шкіл, церков, лікарень та інших неприбуткових організацій. Випікання бубликів, розпродаж домашнього начиння і марафонський біг – одні з найпопулярніших методів "розкручування" друзів і колег на внески в цій категорії.

Далі за популярністю йдуть збір і роздача їжі у притулках для бездомних – зазвичай під час великих релігійних свят. Замикають рейтинг місцеві аналоги суботників та заходи освітнього напряму – уроки та тренінги для дорослих і дітей.

Переможці Сенді

Своєрідним каталізатором сплесків волонтерського руху в США вважаються стихійні лиха та інші катастрофи.

Коли восени минулого року перші хмари урагану Сенді згустилися над набережною Манхеттена, нью-йоркці з притаманним їм скептицизмом продовжували займатися своїми справами. Незважаючи на загрозливі прогнози метеорологів, 29 жовтня хтось вирушив на пробіжку, а хтось працював допізна в офісі. За ніч ситуація змінилася, і частина Нью-Йорка пішла під воду, потягнувши за собою людей та інфраструктуру.

"Перше, про що я подумала, – це Червоний Хрест, – згадує актриса і фотограф іО Тіллет Райт (вона пише своє ім'я з маленької літери), – подзвоню, запишуся у волонтери". Але не все так швидко: автовідповідач гуманітарної організації запропонував їй заповнити анкету і почекати кілька днів.

Тоді Райт вирішила допомогти самостійно. Розмістивши оголошення на своїй сторінці у Facebook про збір одягу та їжі для постраждалих, вона отримала потік відгуків від таких само ньюйоркців, як вона, – які хотіли допомогти особисто, але не знали як. Наступні три тижні Райт присвятила збору одягу, їжі і всього необхідного для мешканців району Брайтон-Біч, де живе багато російськомовних іммігрантів.

"Розумієте, у мене, як і у багатьох людей, не зачеплених ураганом, було відчуття провини, – розповідає вона Корреспонденту. – Люди з абсолютно різних соціальних верств відреагували однаково. Багато хто з моїх знайомих не погребував брудною роботою, розчищаючи дороги, доставляючи їжу в будинки з поламаною каналізацією, звідки деякі власники не хотіли виїжджати, побоюючись мародерів".

Райт і десяток залучених нею волонтерів – піщинки в морі тих, хто не через службові обов'язки, а за власною ініціативою виступив проти Сенді

Райт і десяток залучених нею волонтерів – піщинки в морі тих, хто не через службові обов'язки, а за власною ініціативою виступив проти Сенді. Від програмістів, які швидко створили для нью-йоркців додатки з картами місць, де дістати бензин і воду, до волонтерів із сусідніх штатів, які приїхали допомагати кинутим тваринам, Америка згуртувалася у відповідь на виклик природи.

Втім, і в "мирний" час волонтерський рух – чимала частина життя американців. Прагнення більш сильних і успішних допомогти тим, кому в житті пощастило менше, у них в крові.

"Більшість ув'язнених – це люди з важким характером, розгнуздані і буйні, з татуюваннями на шиї, – каже про своїх підопічних Елдер, тюремний учитель йоги по четвергах. – Але я теж не ликом шитий, не зважаю на їхні виклики".

Переважно він займається з жінками. І зізнається, що найскладніші – перші п'ять хвилин занять: "У когось словесна суперечка, хтось штовхається, хтось намагається підірвати мій авторитет". Елдер веде уроки без охоронців – вони стоять за дверима. Хоча зізнається, що звати їх на допомогу йому доводилося неодноразово.

Коли нарешті його учні заспокоюються, Елдер починає їм розповідати про медитації, не вдаючись у філософські подробиці Дхарми. Потім переходить до фізичних вправ. Його мета – навчити ув'язнених контролювати свої думки, заспокоїтися.

У кінці уроку одна-дві людини підходять з питаннями, просять літературу з йоги. Це завжди дуже приємно, каже Елдер. Але через тиждень, перед черговим походом до в'язниці, до нього повертається слабкий холодок у шиї й одвічне питання "навіщо".

Служити батьківщині

Патріотизм – типова для середнього американця риса. В одних вона виявляється у щотижневих походах у в'язницю, в інших – у вигулі бездомних тварин у притулках. Відомство соцзабезпечення, оперуючи бюджетом у $ 1 млрд, підтримує десятки неприбуткових фондів по країні, що допомагають мобілізувати волонтерів. Таким чином, в їхні лави потрапляють мільйони американців.

Відомство соцзабезпечення, оперуючи бюджетом у $1 млрд, підтримує десятки неприбуткових фондів по країні, що допомагають мобілізувати волонтерів

Користь від їхніх душевних поривів вимірюється доларом. У 2011 році, за даними відомства, волонтери сукупно "пропрацювали" 8 млрд годин, які інакше коштували б державі $ 171 млрд.

Найчастіше волонтерами стають батьки з дітьми шкільного віку. Вони влаштовують ялинкові базари, печуть кекси і самостійно проводять позашкільні заходи, полегшуючи шкільні бюджети.

"Це єдине, що допомагає нашій школі вижити, – не приховує емоцій Аннабель Клоузмен, директор початкової школи Уестерлі в каліфорнійському містечку Делі-Сіті. – У нашого уряду є гроші бомбити інші країни, а потім відбудовувати їхні школи, але немає грошей на власні навчальні заклади".

Школу Уестерлі відвідують діти іммігрантів. Англійська – їхня друга мова. І на так званий шкільний ранок у спортивному залі збираються азіатські, латиноамериканські та арабські сім'ї.

Чотири десятки учнів Уестерлі кілька місяців репетирували оперу Пірати Пензанса Артура Саллівана разом з професійними виконавцями з Опери Сан-Франциско, а сьогодні – їхня прем'єра. У цьому допомогла волонтерська організація Оперна гільдія Сан-Франциско. Нестандартними арт-проектами вона займається з 1939 року, і для учнів таких закладів, як Уестерлі, це єдина можливість познайомитися з музичним і драматичним мистецтвом.

На прем'єру Піратів прийшла вся школа. Однокласники в середньовічних костюмах, співаючі під музику XIX століття, викликають бурю емоцій у глядачів.

"Виміряти вплив опери на оцінки з математики складно, але вчителі відзначають, що наші заняття допомагають дітям розкритися творчо і викинути енергію, що значно підвищує успішність на наступних заняттях", – каже після прем'єри співак Опери Сан-Франциско Адам Флауерс.

Знайти себе

До недавнього часу волонтерство і благодійність у розумінні багатьох американців асоціювалися з бажанням допомогти ближньому. Однак в останні кілька років вони набули додаткового забарвлення. Тепер це ще й можливість знайти нову роботу, а комусь спробувати себе в нових амплуа.

До недавнього часу волонтерство і благодійність у розумінні багатьох американців асоціювалися з бажанням допомогти ближньому. Однак тепер це ще й можливість
знайти нову роботу, а комусь спробувати себе в нових амплуа

Уродженка Венесуели Патриція Молл приїхала до Америки вчитися у 2001 році. Після магістратури вона як веб-аналітик працювала в таких відомих компаніях, як Procter & Gamble і Yahoo!, живучи в Нью-Йорку, Чикаго і Майамі.

Переїхавши в Сан-Франциско кілька років тому, Молл влаштувалася в компанію Zynga, що займається розробкою онлайн-ігор. Потім у зв'язку з реорганізацією Молл скоротили. Однак вона не поїхала подорожувати і не почала шукати нову роботу: 34-річна американка зраділа можливості зробити перерву і пішла у волонтери.

Тепер у Молл нове коло інтересів, куди входять столярка, оббивка меблів, прибирання виноградників та інші нестандартні для веб-аналітика заняття. У меблевій майстерні вона проводить кілька днів на тиждень, шліфуючи дерев'яні деталі. У пилу і під дзижчання дрилів Молл, за її словами, "систематизує думки".

Майстерня, де вона займається волонтерством, розташована за рогом від Zynga – саме там Молл працювала два роки. Тепер вона каже, що щодня проходить повз свій старий офіс і при цьому аніскільки не шкодує, що більше там не працює: "Розумієте, ціна нещастя занадто велика, і я рада, що змогла переступити якісь суспільні канони і дати собі можливість дізнатися себе ж трохи краще".

На тлі збільшення кількості тих, хто "шукає себе", стали з'являтися компанії, що допомагають неприбутковим організаціям знаходити безкоштовні кадри

На тлі збільшення кількості тих, хто "шукає себе", стали з'являтися компанії, що допомагають неприбутковим організаціям знаходити безкоштовні кадри. Points of Light і New York Cares, наприклад, вивчають анкети волонтерів і "сватають" їх у відповідні організації. Таким чином ці підприємства отримують безкоштовних співробітників, волонтери – новий досвід і додатковий пункт у своїх резюме, а компанії-посередники – гроші від компаній-претендентів.

Що ж стосується Молл, то волонтерський досвід допоміг їй знайти себе. "Я багато працювала і втомилася від корпоративного життя, – каже американка Корреспонденту. – Надалі буду займатися тільки тим, чим мені дійсно цікаво".

***

Цей матеріал опубліковано в №15 журналу Корреспондент від 19 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.