Українські медики першими на території СНД отримали офіційне право проводити операції, застосовуючи стовбурові клітини людини. Результати приголомшили самих лікарів, пише Олександр Пасховер у №16 журналу Корреспондент від 26 квітня 2013 року.
За нинішні досліди доктора медичних наук Юрія Гладких
років 500 тому спалили б на вогнищі. 200 років тому його оголосили б
божевільним, 100 років тому – фантазером. П'ять років тому вручили б
Нобелівську премію. Але всі ці "блага" пролетіли повз українського вченого, оскільки
сьогодні консервування стовбурових клітин, вирощування нових органів та їхня
подальша трансплантація, тобто те, чим займаються Гладких і його партнери, –
гарячі будні біотехнологів.
Головлікар київського Інституту клітинної терапії (ІКТ)
розповідає про можливості повної реабілітації колись безнадійних хворих і
поголовне продовження життя на десятки, сотні років, а також обережно заявляє
про рецепт вічного життя.
"Вам пощастило, ви молоді і можете все це застати, – каже
Гладких Корреспонденту. – Клітини шкіри вже квадратними метрами вирощуються.
Вирощені клапани штучного серця. Мова вже йде про об'ємне вирощування печінки.
Якщо цей біологічний принтер запрацює, то фактично запуститься система
створення органів, а це вже крок до безсмертя".
На шляху до безсмертя українські лікарі п'ять років брали
участь у клінічних випробуваннях, які дали чудотворні результати. І ось вперше
на території СНД з нинішньої весни МОЗ України дозволив національним клінікам
масове використання стовбурових клітин у боротьбі з важкими патологіями.
"Клітинна терапія показана тим хворим, яким
фармакологічно ніякого успіху домогтися не вдалося, – пояснює Гладких. – Це
найважчі пацієнти".
Україна стала першою країною в СНД, де клітинна терапія отримала офіційну рекомендацію для клінічних застосувань. Якщо в Україні клітинна терапія вже
застосовується, то в більшості країн Європи такі методики тільки проходять фазу експериментів
Таким чином, Україна стала першою країною в СНД, де
клітинна терапія отримала офіційну рекомендацію для клінічних застосувань.
Навіть більше, якщо в Україні клітинна терапія вже застосовується, то в
більшості країн Європи такі методики тільки проходять фазу експериментів,
кажуть фахівці.
"Україна затверджується сьогодні в провідній ролі, –
говорить про досягнення українських фахівців Августинус Бадер, професор
Лейпцизького університету, а також Університету в Пусані. – Це її місце в
авангарді регенеративної медицини сприятиме зміцненню якості та надійності
української медицини і стане надалі потужним підсилювачем для розвитку
потенціалу її медичної спільноти".
Український клітинно-терапевтичний бум справив фурор на
внутрішньому біотехнологічному ринку. У країні відразу ж з'явилося кілька
банків, де за відносно скромну винагороду біологи в рідкому азоті консервують
пуповинну кров і плаценту новонародженого – найдоступніші джерела стовбурових
клітин.
"Ринок як такий поки що не створений, тому що ще дуже
багато людей про це не знають, – каже Катерина Шашкова, заступник генерального
директора медичного центру Гемафонд, що зібрав найбільший у країні криобанк. –
Хоча в підручники біології вже введено поняття пуповинної крові".
Звичайне диво
Свою назву стовбурові клітини отримали за унікальну
функцію – в них зберігається інформація про всі клітини і тканини людини. Це
стовбур, з якого утворюється весь організм. І якщо звичайні клітини діляться на
дві собі подібних, то зі стовбурної виходить одна подібна, а друга половинка
перетворюється на частину органа або тканини, яку необхідно замістити або
відновити.
"Ці стовбурові клітини безсмертні за своїм визначенням", –
уточнює Гладких.
За ці "заслуги" перед людством стовбурові клітини
протягом останніх 20 років вісім разів приводили біологів до Нобелівської
премії. А в 1999 році американський журнал Science навіть назвав розробку двох
вчених зі США, Джеймса Томпсона і Джона Беккера, – виділення стовбурових клітин
людини – "третьою за важливістю подією в біології ХХ століття" (перші дві –
відкриття подвійної спіралі ДНК і розшифровка генома людини) . На їхньому місці
мали бути ми, фантазує Гладких.
Лікар розповідає Корреспонденту, що ще в 1980-х в СРСР
активно проводилися такі фундаментальні розробки зі стовбуровими клітинами.
Просто ці роботи були суворо засекречені, і тому оцінити їх було нікому.
Гладких: Ми перші в СНД розробили протокол і провели випробування захворювань,
які на сьогоднішній день вважаються одними з найважчих
"У чому ми перші? – міркує Гладких про роль України у
світовій біонауці. – Ми перші в СНД розробили протокол і провели випробування
захворювань, які на сьогоднішній день вважаються одними з найважчих".
Перший етап цього прориву датується 2007 роком, коли МОЗ
оголосило старт для випробувань клітинних трансплантатів у кількох провідних
клініках країни.
Руслан Салютін, директор Координаційного центру
трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ, розпочав випробування чотири роки
тому. Один з його профілів – лікування ішемії нижніх кінцівок (звуження
артерій, що перешкоджає просуванню крові і призводить до омертвіння тканин).
"Більшості ми допомогли, вони ходять на своїх ногах, –
задоволений Салютін. – Думаю, в іншому разі багато хто з них втратив би свої
кінцівки. Це дає шанс пацієнтам не тільки одужати, а й залишитися працездатними".
Гладких наводить ще один приклад клітинної чудотворності.
Панкреонекроз – одна з найважчих патологій черевної порожнини, відмирання
тканин підшлункової залози, смертність – 80%. У ході клінічних випробувань
стовбурових клітин смертність вдалося знизити вдвічі. Подібних результатів
українські медики домоглися і в лікуванні важких травм.
"Без використання цих технологій ще років 15 тому площа
опіку 40% вважалася критичною, і люди не завжди, але дуже часто гинули, –
наводить приклад Андрій Попандопуло, завідувач лабораторії клітинного
культивування Донецького опікового центру. – Зараз навіть [пацієнт з опіком] понад
90% не вважається приреченим. Минулого року нам вдалося врятувати пацієнта з
площею ураження 97%".
Підсумок цих випробувань переконав МОЗ вперше на всій території СНД офіційно дозволити провідним клінікам України застосовувати стовбурові клітини в лікуванні ішемії кінцівок, патологій підшлункової залози, травм та опіків
Підсумок цих випробувань переконав МОЗ вперше на всій
території СНД офіційно дозволити провідним клінікам України застосовувати
стовбурові клітини в лікуванні ішемії кінцівок, патологій підшлункової залози,
травм та опіків. До того ж українські біологи проводять клінічні випробування
клітинної терапії таких патологій, як цукровий діабет другого типу,
онкозахворювання, цироз печінки, гепатити В і С, міжхребетні грижі і т. д.
"Ми проводимо клінічні випробування стовбурових клітин
для використання їх в кардіології, – пояснює Владислав Гринь, директор
донецького Інституту невідкладної відновної хірургії ім. В. К. Гусака. –
Накопичили досить великий досвід. Також [в лікуванні] захворювань
кишково-шлункового тракту, центральної нервової системи. Сподіваємося, як це відбулося
з ранами і опіками, так само це буде успішно в інших патологіях".
Джерела клітин
Біологи навчилися видобувати стовбурові клітини не тільки
з ембріональної тканини, а й з пуповинної крові, кісткового мозку, шкіри,
жирових тканин і навіть зі слизової оболонки порожнини рота. Найпопулярнішим
джерелом стовбурових клітин стає пуповинна кров. По-перше, в ній зосереджена
висока концентрація чудотворного будівельного матеріалу, по-друге, вона не
викликає у пацієнтів етичного дискомфорту.
"Зараз пацієнти частіше запитують нас про онкологічні
навантаження, алергічні реакції, – описує Попандопуло динаміку громадської
думки. – Ті, хто приходив до нас років десять тому, питали, чи не вбиваємо ми
немовлят, щоб отримати стовбурові клітини".
Нині в Україні сформовано чотири ліцензійних банки, де стратегічна сировина консервується в спеціальних кріосховищах
Нині в Україні сформовано чотири ліцензійних банки, де
стратегічна сировина консервується в спеціальних кріосховищах. Один з таких
відносно старих банків розташований у Харкові. Гладких іменує цей великий
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини "унікальним, рівних якому у світі
немає досі".
У 2002 році Кабмін надав йому статус Національне надбання
України. Другий банк працює в Донецьку. Тільки тут, крім пуповинної крові,
консервують також кістковий мозок. Ще два кріобанки розташовані в Києві.
Володимир Шаблій, заступник директора кріобанку ІКТ,
проводить для Корреспондента екскурсію в приміщенні, де пуповинна кров
зберігається в бочках з рідким азотом для підтримки температури -196 ° С.
Близько 6 тис. українських сімей зберігають у них стратегічно важливу
біосировину. Загалом тут обстежено та законсервовано близько 300 тис. ампул зі
стовбуровими клітинами.
Гладких каже, що його інститут першим у Європі почав консервувати плаценту (ембріональний орган, що зв'язує організм матері та плоду), оскільки вона надзвичайно багата на біологічно активні білки, в тому числі стовбурові клітини
Крім того, Гладких каже, що його інститут першим у Європі
почав консервувати плаценту (ембріональний орган, що зв'язує організм матері та
плоду), оскільки вона надзвичайно багата на біологічно активні білки, в тому
числі стовбурові клітини.
Вартість обладнання, за допомогою якого проводиться
аналіз й обробка пуповинної крові, що надходить до Шаблія з усієї України, починається
від 100 тис. грн., а закінчується за такими горизонтами, де навіть у бувалого
Андрія Махині, заступника директора ІКТ, перехоплює дух. "Один мікроскоп може
коштувати близько 0,5 млн грн.", – каже він.
Утримувати таку інфраструктуру надзвичайно витратно.
Обидва київських кріобанки є винятково приватними лабораторіям. В українському
Гемафонді (7 тис. донорів) 50%-вою часткою володіє російський Інститут
стовбурових клітин людини. У 2009-му ця компанія розмістила 20% своїх акцій на
фондовій Московській міжбанківській валютній біржі, де виручила 142,5 млн руб.
(близько $ 5 млн), ставши першою публічною біотехнологічною компанією Росії.
Про своїх співзасновників головлікар ІКТ розповідає
гранично скупо: "Це велика група людей, приватні інвестори і компанії". При
цьому додає, що за десять років свого існування інститут вже вийшов на
самоокупність. Фінансова віддача надходить від клієнтів – тих, хто зберігає
пуповинну кров своїх дітей. Початковий внесок, ціна доставки, підготовки до
зберігання, тестування в Гемафонді починається від 5,9 тис. грн., в ІКТ – 6,9
тис. Потім донори мають вносити щорічний платіж – 1,2 тис. грн. Термін
зберігання – вічність.
До кінця року ще однією статтею доходу стане виробництво
лікарських препаратів з наявного біоматеріалу. Замовниками таких послуг мають виступити
клініки.
За даними Міжнародного центру біотехнологій Біостем, в
підрозділі донецького Інституту невідкладної і відновної хірургії вартість
донорського зразка пуповинної крові становить близько 20 тис. євро, кісткового
мозку – 40 тис. євро.
Більший прибуток, а також терапевтичний ефект стримує той факт, що в Україні кріобанки мають у розпорядженні лише той матеріал, який донори оплачують і зберігають для потреб своєї сім'ї
Однак більший прибуток, а також терапевтичний ефект
стримує той факт, що в Україні кріобанки мають у розпорядженні лише той матеріал,
який донори оплачують і зберігають для потреб своєї сім'ї. Рідні стовбурові
клітини мають 100%-ву сумісність з організмом дитини, від якої взято пуповинну
кров, і 25%-ву генетичну сумісність з її найближчими родичами. Щоб підібрати
сумісні з пацієнтом чужі стовбурові клітини, потрібно передивитися величезний
масив матеріалу. Ймовірність генної сумісності – один біоматеріал на 10 тис.
зразків.
Донорські стовбурові клітини для широких мас – велика
рідкість для України, оскільки їхнє збирання і зберігання не налагоджені. Щоб
зібрати цю стратегічно важливу сировину у загальний банк, потрібно державне
фінансування. За підрахунками Махини, початковий внесок – від $ 10 млн.
Щорічно в українських пологових будинках виливається в каналізацію близько 5 т пуповинної крові. Її збирання і зберігання – вирішальний етап на шляху до
біотехнологічного вибуху
На такі відносно скромні кошти можна буде утримувати кріобанк
для нагальних потреб клітинної терапії. Сировини для таких ініціатив вистачає,
запевняє Шашкова. За даними її Гемафонду, щорічно в українських пологових
будинках виливається в каналізацію близько 5 т пуповинної крові. Її збирання і
зберігання – вирішальний етап на шляху до біотехнологічного вибуху.
Лікуватися треба
Гладких розводить руками перед картою світу, кажучи, що в
Європі вже немає країн, в яких би не здійснювалося збирання пуповинної крові. В
одній лише Америці таких банків близько 200, і в кожному з них до 100 тис.
пацієнтів.
"У медицину приходила нова техніка, нове обладнання, а
смертність лише збільшилася, – міркує лікар. – А ось із введенням стовбурових
клітин, здатних перетворюватися на будь-які органи і тканини, ми практично
зробили прорив і показали: пішла розвиватися нова галузь медицини".
Гринь підхоплює тему ноу-хау, перераховуючи новітні
досягнення – як свої, так і колег: американці виростили сечовий міхур, шведи –
трахею, українці вирощують шкіру, кістки і т. д.
"Що робимо ми, коли є великий дефект кістки? – запитує і
відповідає Гринь. – Ми витягаємо з його [пацієнта] організму 2 млн клітин,
вирощуємо до 100 млн клітин, потім формуємо певну подобу власної кістки, яку вставляємо
на місце дефекту".
Салютін, Гладких і Гринь в один голос запевняють Корреспондент, що в України достатній науковий потенціал для розвитку біотехнологій і, як наслідок, медичного туризму
Салютін, Гладких і Гринь в один голос запевняють
Корреспондент, що в України достатній науковий потенціал для розвитку
біотехнологій і, як наслідок, медичного туризму. "Ми вже лікуємо інших, –
наводить приклад Гринь. – Приїжджають до нас громадяни Близького Сходу, Росії
та інших країн".
Медики як один пророкують світове зростання попиту на
стовбурові клітини і біоматеріал, вироблений з них. Як аргумент Салютін наводить
вичитану ним на Заході статистику. Якщо сьогодні в міжнародній практиці
операції з трансплантації органів займають близько 10% від загальної маси всіх
хірургічних втручань, то вже до 2025 року ця цифра досягне 65%.
"Та держава, яка зараз матиме доступ до стовбурових
клітин, – підсумовує Салютін, –володітиме і фінансовими, і політичними важелями
[впливу] на всі процеси, що відбуваються у світі".
Той світ
Восени 2011 року прем'єр-міністр Південної Кореї Кім Хван
Сік в інтерв'ю Корреспонденту поділився важливою для його країни новиною. Скарбниця
виділяє пристойний транш на роботу зі стовбуровими клітинами. Тоді мова йшла
про $ 90 млн. Ось його цитата: "У Кореї дослідження стовбурових клітин один час
пішли на спад. Проте нещодавно вони знову активізувалися в напрямку досліджень
зрілих стовбурових клітин. Було проведено 22 клінічні випробування препаратів з
використанням стовбурових клітин (у семи закладах). Це другий у світі показник
після США".
США стрімко перетворюються на світового лідера в галузі вивчення клітинних біотехнологій. Тут вже працює близько 200 кріобанків, в кожному з них до 100 тис. пацієнтів
Глава південнокорейського уряду не даремно згадав
американський досвід. США стрімко перетворюються на світового лідера в галузі
вивчення клітинних біотехнологій. Тут вже працює близько 200 кріобанків, в
кожному з них до 100 тис. пацієнтів. "Америка на межі біотехнологічного
вибуху", – констатує Юрій Гладких, головний лікар київського Інституту
клітинної терапії.
Багато в чому цьому "вибуху" американці завдячують
президентові Бараку Обамі. Ще на початку своєї першої каденції, у 2009 році,
він відновив фінансування з федерального бюджету досліджень стовбурових клітин.
Заборону на держдотації в цій галузі ввів ще у 2001 році Джордж Буш-молодший.
"Ми будемо енергійно підтримувати вчених, що займаються
цими дослідженнями. І ми прагнутимемо до того, щоб Америка лідирувала у світі у
відкриттях, які одного разу зможуть принести свої плоди", – заявив у 2009-му
глава Білого дому.
У 2012 році, під час виборчої кампанії на вищу державну
посаду у США, штаб Обами випустив проморолик Шлях, який ми пройшли. У ньому
відновлення фінансування вивчення стовбурових клітин йшло окремим рядком і
напевно додало Обамі кілька відсотків у підсумковій таблиці виборчих перегонів.
Крім Американського континенту і Азії, вивченням роботи стовбурових клітин захоплений увесь Старий Світ
Крім Американського континенту і Азії, вивченням роботи
стовбурових клітин захоплений увесь Старий Світ. "У Європі немає країн, в яких
би не здійснювалося збирання пуповинної крові", – каже Гладких. Він наводить як
приклад Німеччину та Іспанію, не оминає і північних сусідів.
Україна і Росія вийшли із загальної радянської школи з чудовою
науковою базою і технічним потенціалом. А тепер у Росії біотехнологічний бум
виходить на прямі рейки капіталізму. У 2009 році Інститут стовбурових клітин
людини розмістив 20% своїх акцій на фондовій Московській міжбанківській валютній
біржі. Вчені виручили тоді 142,5 млн руб. (близько $ 5 млн). Це перше публічне
розміщення біотехнологічної компанії Росії.
***
Цей матеріал опубліковано в №16журналу Корреспондент від 26 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.