Корреспондент: Точка зору. «Автогол» Віктора Януковича. Побиття «антифашистами» журналістів боляче вдарило по рейтингу Президента

Побиття бритоголовими «антифашистами» журналістів під час мітингу 18 травня рикошетом завдало болючого удару по рейтингу Віктора Януковича і партії влади, пише журналіст Дмитро Тузов у колонці, опублікованій у №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.

20 травня, через два дні після суботнього "дня мітингів" в Києві, я був у кабінеті людини, у якої за спиною висів дуже великий портрет Президента Віктора Януковича. "Подивися, що вони [регіонали] роблять", – звернувся до мене господар кабінету, показуючи рукою на газету, першу шпальту якої прикрашало перекошене люттю обличчя суб'єкта, що б’є журналістку. "Вони вивели на вулиці повних дебілів. Випустили джина із пляшки", – продовжував чоловік, за спиною у якого все ще висів ну дуже великий портрет чинного Президента.

Далі цей чоловік сказав, що він ніколи нічого у своєму житті не боявся. А ось тепер у нього з'являється невиразне відчуття страху за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей в країні, де влада використовує зграї здичавілих ідіотів, здатних за три копійки влаштувати погром.

А я в цей час думав про те, що Віктор Янукович завдав собі автоудару. Це як у футболі – автогол, коли захисник забиває м'яч у власні ворота.

По-суті, чинна влада, натягуючи на погромників антифашистські футболки, повернула країну в період катал, наперсточників, вуличних рекетирів та іншої
шпани, відстріляної ще в часи президентства Леоніда Кучми

Напевно, вираз обличчя молодого бойовика, позбавленого тіні інтелекту й ознак думки, надовго закарбується у свідомості пересічного виборця. І не тільки київського. По суті, чинна влада, натягуючи на погромників антифашистські футболки (серед політтехнологів Партії регіонів є люди з почуттям гумору), повернула країну в період катал, наперсточників, вуличних рекетирів та іншої шпани, відстріляної ще в часи президентства Леоніда Кучми, коли всі ці гопники перестали вписуватися в новий імідж, що формувався колишніми авторитетами.

Думаю, що і в міліції, яка просто зганьбилася минулої суботи, далеко не всім подобається те, з якою швидкістю цю силову структуру втоптують у бруд. На знаменитих фото з яскравими образами "антифашистів", що б'ють журналістів, читачі бачили людину, яка стояла поряд у міліцейській формі і сором'язливо мовчала, спостерігаючи за тим, як група хуліганів майже біля її ніг б'є дівчину. Але це ж класична ситуація. Просто картина маслом. Нас у школі починаючи з першого класу вчили в таких ситуаціях заступатися за слабких і захищати дівчаток. Міліціонер, що мирно спостерігає і повертається спиною до картини "дівчинка і хулігани", – це вже занадто. Такого ви не побачите у жодній нормальній країні світу.

Трагікомічно, що українська міліція поступилася своєю територією навіть вуличній шпані. Хоча легко могла б зупинити скоєння неподобства

А в нас на міліціонерів, що спокійно стоять збоку, плюють навіть районні босяки з передмістя, яких і бандитами не назвеш. Вони вважають, що їх "відмажуть" великі дядьки, чиє завдання вони зараз і виконують. Трагікомічно, що українська міліція поступилася своєю територією навіть вуличній шпані. Хоча легко могла б зупинити скоєння неподобства. До речі, у цей самий час Беркут вельми професійно заламував і упаковував активістів руху Спільна справа – учасників політичного протесту, які нікого не били, а лише встановили намети. Цікаво, що право на мирний протест все ще зазначене в нашій Конституції як одне з базових прав і свобод українського народу. Почитайте, хто забув. Поки Основний закон не поміняли.

Я, звичайно, можу помилятися, але мені здається, що в самій міліції все, що відбувається, подобається далеко не всім. Як молодим співробітникам, які все частіше або мітинги розганяють, або стоять по кілька годин вздовж дороги, якою має проїхати Президент, так і генералам з великими зірками. Які в середині 1990-х розсіяли цілі угруповання кримінальних авторитетів. Пам'ятаєте імена і прізвиська відомих у Києві ватажків приватних армій, під чиїми прапорами збирали молодих боксерів і борців? Де вони всі?

Якщо розрахунок робити на організацію масових заворушень в надії зірвати вибори і ввести надзвичайний стан в країні, то більшу дурість важко собі і придумати. Саме у вуличних боях можуть з'явитися нові Че Гевари

Дивно, що нинішня влада, ініціюючи вуличний терор, намагається піти тим самим, уже призабутим рекетирським шляхом. Наскільки він перспективний? Думаю, це глухий кут. Якщо розрахунок робити на організацію масових заворушень в надії зірвати вибори і ввести надзвичайний стан в країні, то більшу дурість важко собі і придумати.

Саме у вуличних боях можуть з'явитися нові Че Гевари. Це ідеальні умови для появи не кабінетної, а вуличної опозиції з реальними польовими командирами.

Можливо, спроба організації шпани в бойові загони це провокація не тільки проти власних співгромадян, а й проти самого Президента Януковича? Те, що розумні хлопчики-політтехнологи називають "зливати по-тихому", паралельно домовляючись з кандидатами-конкурентами. Бо олігархам теж гарантії безпеки необхідні.

Як би то не було, але, дивлячись на те, що відбувається, всі нормальні громадяни нашої країни повинні замислитися про самостійне забезпечення власної безпеки. І для початку потрібно не дати "спустити на гальмах" кримінальну справу проти тих, хто, відчувши запах крові, вибирає собі професію погромника.

***