Корреспондент: Країна на трьох. Доступ до купівлі великих активів України мають три бізнес-групи

За час президентства Віктора Януковича три бізнес-групи – компанії Дмитра Фірташа, Ріната Ахметова і структури, які пов'язують sз сином Президента Олександром Януковичем, – стали головними покупцями великих активів у країні. Трохи місця залишилося російським інвесторам. Ще менше – решті, пишуть Христина Бердинських та Олександр Пасховер у №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року.

Український ребус: на А починається, на Я закінчується. Алфавіт? Ні. Розгадку знає Олександр Бондар, екс-голова Фонду держмайна (ФДМ). Це головні букви національної економіки. Ось уже три роки, з початку президентського терміну нинішнього глави держави, вона починається винятково на "Ахметов", а закінчується, як правило, на "Янукович", з усмішкою повідомляє він.

Бондар, який очолював ФДМ з 1998 по 2003 рік, пояснює: донецький мільярдер Рінат Ахметов та Олександр Янукович, син глави держави, зі своїм оточенням на безальтернативній основі прибирають до рук найсолодші шматки вітчизняної промисловості, а їхній бізнес, на відміну від конкурентів, вельми стабільний і успішний.

Як кажуть експерти, в головоломці є ще одна виграшна буква – Ф. Дмитро Фірташ – третій надуспішний сучасний український підприємець, який за нинішньої владної команди енергійно скуповує активи.

"Перераховані бізнес-групи – Ахметова, Януковича-молодшого і Фірташа – чітко розмежовують сфери впливу, – говорить Гліб Простаков, заступник директора аналітичного центру Експертна рада. – Як наслідок, великі об'єкти, що підлягають приватизації, розподілені заздалегідь".

З боротьби за активи практично повністю викреслений великий іноземний інвестор і український бізнес, якщо він віддалений від влади

При цьому з боротьби за активи практично повністю викреслений великий іноземний інвестор і український бізнес, якщо він віддалений від влади.

Такий стиль управління економікою на третьому році президентства Януковича привів до сумного результату – інвестиції тануть, конкуренція падає, монополізація економіки зростає.

Фінал історії може виявитися ще менш привабливим, побоюється Анатолій Баронін, керівник аналітичної групи Да Вінчі. На його думку, нинішні тенденції виводять Україну на шлях Латинської Америки і Центральної Африки.

"Це сировинна економіка, заснована на кількох великих підприємствах. Решта бізнесу [буде] сконцентрована на побутовому ритейлі – навіть не на магазинах, а на базарах", – прогнозує експерт.

Купити недорого

Але ж як добре все починалося! У вересні 2011 року Олександр Рябченко, голова ФДМ, оголосив, що за держпакет у найбільших генерувальних компаніях Західенерго і Київенерго готові поборотися понад 20 іноземних і місцевих претендентів.

Але битви титанів не сталося: все закінчилося аукціоном з одним учасником – компанією ДТЕК, що належить Ахметову. Вона й стала переможцем конкурсу. Причому активи дісталися їй практично за стартовою ціною: так, держчастка Західенерго оцінювалася в 1,9 млрд грн., а була продана за 1,93 млрд.

Схожу лояльність до ДТЕК держава за останні три роки демонструвало неодноразово. Наприклад, ціна держпакета генерувальної компанії Дніпроенерго, виставленого на продаж навесні минулого року, становила на старті 1,17 млрд грн., а структури Ахметова в підсумку віддали за нього 1,18 млрд. Інший приклад – продаж держчастки в збутовій компанії Донецькобленерго: початкова ціна на аукціоні – 449,5 млн грн., ціна продажу ДТЕК – 467,6 млн.

Аукціони з одним учасником – тренд вітчизняної приватизації останніх років. Сформована ситуація завдає шкоди національним інтересам: через відсутність конкуренції на аукціонах держава не в змозі зібрати заплановані в бюджеті
надходження від приватизації

Аукціони з одним учасником – тренд вітчизняної приватизації останніх років. Без конкуренції держава продала в лютому 2011-го нікому на той момент не відомій австрійській компанії національного оператора зв'язку Укртелеком. Експерти ринку відразу запідозрили, що компанія не є кінцевим покупцем телекомунікаційного гіганта. Така сама історія повторилася і в ході приватизації низки обленерго, а також газорозподільних мереж.

Сформована ситуація завдає шкоди національним інтересам: через відсутність конкуренції на аукціонах держава не в змозі зібрати заплановані в бюджеті надходження від приватизації.

Так, у 2010 році продаж держмайна приніс скарбниці 1,1 млрд грн. замість запланованих 6,5 млрд. У 2011-му план надходжень – 10 млрд. грн. – був перекритий лише завдяки продажу найбільшого активу – Укртелекому, який пішов з молотка більш ніж за 10 млрд. Приватизація 2012 року обіцяла казні принести ту саму суму, але в підсумку надходження склали лише 6 млрд. Крім того, ряд великих об'єктів, готових до продажу, напередодні аукціону ФДМ зняв з конкурсу.

Бондар такі метаморфози пояснює тим, що vip-покупці не назбирали коштів на чергове придбання. А Ігор Мітюков, голова міжнародного інвестбанку Morgan Stanley в Україні, додаючи барв, каже Корреспонденту: у країні склалася унікальна ситуація – ті, хто має преференції, вже не здатні поодинці проковтнути все, що їм доступно.

Свої люди

Коло людей, що мають "преференції", вузьке: за даними Бондаря, серед основних покупців перебувають лише три структури. Першу він називає групою РосУкрЕнерго, її уособлює Фірташ. Другу – групою СКМ, за назвою компанії Ахметова і його бізнес-партнера Вадима Новинського. Проведений Корреспондентом аналіз угод з придбання активів в країні ціною понад $ 100 млн, що відбулися за останні три роки, показує: з 23 таких покупок дві третини припало на ці дві групи.

Є й третя надуспішна структура – її Бондар вважає найзагадковішою, яку в ділових колах пошепки називають Сім'єю. Під цим словом, каже експерт, приховується найближче оточення Олександра Януковича.

Всі три групи тісно пов'язані з нинішньою владою. Ахметов – головний спонсор Партії регіонів. У Фірташа є бізнес-партнер і друг Сергій Льовочкін, голова Адміністрації Президента. У Януковича-молодшого зв'язки з владою родинні

Всі три групи тісно пов'язані з нинішньою владою. Ахметов – головний спонсор Партії регіонів, який багато років був депутатом від цієї політсили. У Фірташа є бізнес-партнер і друг Сергій Льовочкін, голова Адміністрації Президента. У Януковича-молодшого зв'язки з владою родинні.

"Ці три структури купують сьогодні всю власність і концентрують у своїх руках сфери, які були поділені до останніх виборів Президента", – пояснює екс-голова ФДМ.

Розподіл, за версією Бондаря, виглядає так. Група Фірташа "спеціалізується" на газовій, хімічній і титановій галузях, а також на виробництві добрив. Ахметов і Ко сконцентрували інтереси у вугільній сфері, металургії, енергетиці та транспорті. В останньому напрямку найбагатший українець перетинається з третьою групою впливу – Сім'єю, інтереси якої, за даними експертів, ідуть глибоко у вугільну промисловість.

Сім'я стає все більш помітною в будівельній сфері і на фінансовому ринку, з якого сьогодні масово дезертують іноземні банки, скаржачись на нерентабельність
бізнесу

Крім того, Сім'я стає все більш помітною в будівельній сфері і на фінансовому ринку, з якого сьогодні масово дезертують іноземні банки, скаржачись на нерентабельність бізнесу. У "сімейної" групи з рентабельністю, судячи з усього, проблем немає.

Наприклад, Всеукраїнський банк розвитку (ВБР), який на 100% належить Олександру Януковичу, лише за три роки більш ніж у 20 разів примножив свою фінансову міць. На початку 2010-го активи ВБР ледь перевищували 191 млн грн., що дозволяло банку утримувати 157-му позицію в спеціалізованому рейтингу. Минуло небагато часу, і активи зросли до 4,7 млрд грн., а це вже 36-й рядок у списку найбільших фінустанов країни. Недарма на сайті ВБР зазначено, що це "банк з незаплямованою репутацією, який не зачепили кризові процеси".

Кризові процеси пройшли повз Януковича-молодшого і в діяльності холдингу МАКО, що йому належить. У лютому поточного року PricewaterhouseCoopers, одна з найбільших аудиторських компаній світу, опублікувала звіт, в якому зазначено, що вже у 2011 році сумарні активи групи перевищили 1,7 млрд грн. Розмах МАКО теж вражає – холдинг об'єднує 16 підприємств в Україні, Нідерландах і Швейцарії і вже вийшов на транснаціональний рівень.

Офіційно визнані активи – лише верхівка айсберга з назвою МАКО. За словами Михайла Волинця, голови Незалежної профспілки гірників України, старший син глави держави контролює тіньовий бізнес з видобутку вугілля на сході країни.

"У Донецькій області всі шахти, які не контролює ДТЕК, контролюють структури, близькі до Януковича", – каже експерт, додаючи, що контроль цей здійснювався через Донбаський розрахунково-фінансовий центр (ДРФЦ), який орендував ряд збагачувальних фабрик. Олександр Янукович неодноразово заперечував свою причетність до ДРФЦ.

Влітку 2012 року в рамках підготовки до приватизації п'яти збагачувальних фабрик, підконтрольних ДРФЦ, відбулося акціонування фабрик, після чого, за даними forbes.ua, держава отримала в середньому 25% акцій, а орендарі – 75%. Орендарів, як свідчить розслідування Forbes, вже багато років пов'язують зі старшим сином Президента.

Аналітики та представники ЗМІ пов'язують зліт молодого підприємця зі зв'язками у вищому керівництві країни. Сам же Курченко подібні твердження заперечує. У недавньому інтерв'ю Корреспонденту він обґрунтував свої бізнес-успіхи вдалими спекуляціями з харківською нерухомістю і вкрай прибутковим трейдингом скрапленим газом і нафтопродуктами.

Самі учасники великої трійки, судячи з усього, не бачать особливих преференцій з боку влади. Так, Борис Краснянський, керуючий директор бізнес-групи Фірташа, в лютневому інтерв'ю Корреспонденту заявив: ніяких спеціальних умов для групи немає. Мовляв, Фірташ все купує на вторинному ринку і за вкрай високими цінами. Єдиний виняток – куплені групою у держави титанові підприємства.

"Але це не приватизація зразка 1990-х. Ми купуємо активи саме зараз", – сказав Краснянський, натякаючи, що сучасна приватизація – процес цивілізований.

Загублені можливості

Ситуація, коли невелика група осіб фактично монополізувала доступ до активів в країні, призвела до появи цілого букета негативних наслідків.

В Україну не може і не хоче йти зовнішній капітал. Іноземців відлякує невизначеність правил гри

В Україну не може і не хоче йти зовнішній капітал. Дмитро Марунич, директор Інституту енергетичних досліджень, пояснив Корреспонденту, що іноземців відлякує невизначеність правил гри.

"Західний інвестор, не розуміючи, якою буде модель ринку, не буде нічого інвестувати", –каже аналітик.

Та й вітчизняна бюрократія не зацікавлена ​​в іноземних грошах.

"Навіщо, якщо ніша може бути освоєна своїми? – запитує Простаков. – Така ситуація гальмує абсолютну більшість проектів, навіть тих, які перебували на стадії реалізації".

Як результат, за оцінками інвесткомпанії Dragon Capital, конкуренція за українські активи катастрофічно знизилася. У 2012-му вітчизняні промислові підприємства подешевшали в середньому відразу на третину. Обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ), хоч формально і підібрався до позначки $ 7 млрд, переважно складався з українських грошей, які надійшли в країну з рахунків в податкових зонах Кіпру, Нідерландів та Люксембургу.

Грошові перекази українців-заробітчан другий рік поспіль сумарно перевищують обсяг ПІІ. Через невиконання плану приватизації в кінці 2012 року уряд пішов на традиційний крок – покрив дефіцит черговою позикою.

Бондар уточнює, що при цьому за три останні роки з України "вийшло" близько $ 50 млрд. Країну також залишила безліч зарубіжних компаній, особливо у фінансовому секторі.

"При цьому бізнес, який працював в Україні і пішов, активно поширює інформацію про тутешні умови на ринку", – зазначає екс-глава ФДМ.

Монополізація економіки негативно позначається і на вітчизняних
бізнесменах. В країні 44,5%підприємств збиткові, а прибутки інших скоротилися. І нові компанії не з'являються

Монополізація економіки негативно позначається і на вітчизняних бізнесменах. Роман Шпек, старший радник Альфа-Банку Україна, ґрунтуючись на даних, почерпнутих ним з інтерв'ю українського міністра економіки, каже, що в країні 44,5% підприємств збиткові, а прибутки інших скоротилися. І нові компанії не з'являються.

"Черг у банках за кредитами немає. З простої причини: він [бізнесмен] не знає, як реалізує свій проект", – каже банкір.

Штучна монополізація призводить і до заморожування зарплат: в умовах відсутності серйозної конкуренції спрацьовує принцип "навіщо платити більше"

Штучна монополізація, за словами Бондаря, призводить і до заморожування зарплат: в умовах відсутності серйозної конкуренції спрацьовує принцип "навіщо платити більше". Обрізають підприємства в такому випадку і витрати на просування, що вже привело до падіння ринку реклами в цьому році.

Крім того, підприємства, контрольовані потужними вітчизняними фінансово-промисловими групами, як запевняє Володимир Лановий, президент Центру ринкових реформ, не модернізуються: оновлення також не потрібно, якщо немає конкуренції. У підсумку Україні стає складно конкурувати зі своєю продукцією на зовнішніх ринках.

І все ж у країни є шанс. Україна поки що вважається економікою, що розвивається, вкладення в яку можуть бути привабливими. У світі, за словами Олега Устенка, виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера, достатньо вільних коштів для інвестицій, і ці ресурси недорогі.

"Наприклад, $ 2 трлн заморожених коштів у банках США – їх треба кудись інвестувати, – каже Устенко. – Не так багато може дати прибутковість в ЄС чи в Японії. Але ринки, що розвиваються, – вони здаються відносно привабливими".

Однак західний капітал піде в країну лише у разі демонополізації внутрішнього ринку.

Експерт: Ринкову економіку від планової відрізняє тільки конкуренція. А конкуренцією зараз, звичайно, не пахне

"Ринкову економіку від планової відрізняє тільки конкуренція. А конкуренцією зараз, звичайно, не пахне", – підбиває підсумок для України Лановий.

***

Цей матеріал опубліковано в №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.