Політико-економічна битва між Києвом і Москвою за українську газотранспортну систему входить у вирішальну фазу – в останній момент перед здачею труби Україна несподівано викочує нову зброю, пише Олександр Пасховер у №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року.
Якщо в крані немає води, ця проблема вирішується буквально за один день. Достатньо призначити винного і відкрутити вентиль. Зовсім інша картина, коли з крана зникає газ. Таку втрату ні технічно, ні фінансово заповнити швидко неможливо. А судячи з обсягів палива в газотранспортній системі України (ГТС), ми втрачаємо не тільки газ, а й саму систему. У 2004-му країна качала на зовнішні ринки 137 млрд куб. м імпортного блакитного палива. Торік – 84 млрд, у нинішньому мріє про 70 млрд куб. м. Крім грошових втрат ГТС загрожує технологічне відмирання.
У тому, що з української труби зникає газ, винен Газпром – ексклюзивний постачальник імпортного палива. Росіяни свідомо скорочують транзит через Україну і відводять його на дорожчі обхідні шляхи. Тим самим змушуючи Київ передати один з найбільших газотранспортних комплексів планети в спільне користування. В обмін на це Газпром обіцяє повне завантаження труби і тимчасову поступку в ціні на газ.
Такими обіцянками Михайла Гончара, директора енергетичних програм центру Номос, вже не розчулити і не розсмішити. Експерт упевнений: для газової атаки Газпром вибрав не дуже вдалий час. Ціни і без милості Москви падають по всій Європі.
Вперше в новітній історії континенту тут утворився профіцит блакитного палива. Так звана сланцева революція і швидке зростання ринку зрідженого природного газу (ЗПГ) збивають роздуті тарифи і формують нову газову карту світу.
Питання, що робити з трубою, яка порожніє, все ще актуальне. Забезпечити її повним завантаженням без російського газу неможливо, а російському газу поки що нікуди не дітися без української ГТС
Україна вписується сюди без швів, оскільки отримує унікальну можливість купувати енергоресурси в Європі, на Близькому Сході і навіть у США, де тарифи значно нижчі, ніж у Росії. Проте питання, що робити з трубою, яка порожніє, все ще актуальне. Забезпечити її повним завантаженням без російського газу неможливо, а російському газу поки що нікуди не дітися без української ГТС. Отже, Києву та Москві доведеться домовлятися.
"Наслідком такої домовленості має стати відмова Росії від планів будівництва Південного потоку і припинення розмов про будь-які інші обхідні проекти на кшталт Ямал – Європа II", – кидає виклик Гліб Простаков, заступник директора аналітичного центру Експертна рада.
У Москви свій набір вимог до Києва – відмова від реверсних поставок палива з Європи і вихід з Енергетичного співтовариства, що сформувало відкритий газовий ринок для всіх своїх членів.
Труба кличе
Що таке українська ГТС? Це другий за розмірами на європейському газовому ринку комплекс, який складається з 37 тис. км труб, майже 1,5 тис. газорозподільних станцій, 13 підземних газових сховищ об'ємом понад 32 млрд куб. м. Всю цю машину обслуговують 25 тис. осіб. Наприкінці травня міжнародна консалтингова компанія Baker Tilly оцінила українську ГТС у $ 29 млрд. Дорого?
Костянтин Бородін, член наглядової ради НАК Нафтогаз України знизує плечима. А потім пропонує зробити свій підрахунок виходячи з того, що ГТС транспортує 110 млрд куб. м газу на рік – середньостатистичний показник останніх років. При цьому її прибуток – близько $ 2,9 млрд. З цих цифр випливає, що заявлена аудиторами Baker Tilly оцінка ГТС справедлива. Але після сказаного експерт змінює калькуляцію, приводячи її у відповідність з нинішніми реаліями.
У 2012 році обсяги транзиту просіли більш ніж на третину, прибуток скотився до $ 1,5 млрд, і це ще не фінал.
"ГТС просяде і далі, – пророкує Бородін. – Виходить на повну потужність Північно-Європейський газопровід [транзит газу до Європи в обхід України], ГТС буде заробляти $ 1 млрд. Скільки коштує система, яка заробляє $ 1 млрд?". На його думку, значно дешевше нинішньої оцінки.
Будівництво альтернативних українській транзитній системі газопроводів – таку стратегію Газпром обрав ще на початку 2000-х. Тоді ж і сплила на поверхню пропозиція з боку Москви перевести ГТС України у спільне користування
Будівництво альтернативних українській транзитній системі газопроводів – таку стратегію Газпром обрав ще на початку 2000-х. Тоді ж і сплила на поверхню пропозиція з боку Москви перевести ГТС України у спільне користування, так званий газовий консорціум. Тоді мова йшла про тристоронній консорціум. Але реалізувати ідею завадила турбулентність, в яку впала вся політична еліта України в період після помаранчевої революції. Весь цей час проблема повільно тліла, щоразу формуючи нову дійсність, причому не завжди на користь України.
"Нас кинули у 2009 році, впровадивши в контракт вкрай невигідну формулу ціноутворення на газ, – каже Простаков про формулу "бери або плати". – Ми мучимося, але платимо".
Крім того, у 2011-му стався запуск Північного потоку. Дві гілки цього трубопроводу, протягнуті по дну Балтійського моря, здатні відвантажити у Західну Європу 55 млрд куб. м. До цього проекту росіяни додали трубу Ямал – Європа (Білорусь – Польща – Німеччина) і погрожують паралельно звести тут таки ще одну гілку, а також побудувати Південний потік, який, вийшовши з Новоросійська і пройшовши по дну Чорного моря, устромиться в Євросоюз у районі Болгарії. Сумарно всі ці труби здатні повністю замінити українську ГТС.
"Пройде чотири роки, максимум п'ять років, і транзит газу через Україну буде [становити] нуль", – попереджає Бородін.
Обхідні газові шляхи – це лише частина великої геополітики Москви. Кооперація Росії з Україною згортається по всіх фронтах. Як приклад Бородін наводить Роснефть. Якщо раніше компанія транспортувала сировину на свої заводи в Чехію через Україну, то тепер вона вантажить нафту на танкери в Новоросійську, везе до Італії, потім качає до Австрії і вже звідти – до Чехії.
Експерт: Платять дорожче, аби не платити Україні. Це цілеспрямована політика
"Платять дорожче, аби не платити Україні, – резюмує експерт. – Це цілеспрямована політика".
Та сама історія з газом. Його транспортування альтернативними шляхами Північного потоку в два з половиною рази дорожче, ніж український варіант.
"В обох столицях [Києві та Москві] розуміють, що українська ГТС – найдешевший і найнадійніший спосіб доставки російських вуглеводнів до Європи, – пояснює Простаков. – Росія спалює 10% газу, щоб забезпечити його транспортування до Європи, і додаткові витрати за рахунок більш дорогого і довгого маршруту їй ні до чого".
Москва йде на всі ці жертви, щоб змусити Київ поступитися 50% своєї труби. Контроль над українською ГТС – частина великої політики Газпрому
І все ж Москва йде на всі ці жертви, щоб змусити Київ поступитися 50% своєї труби. Контроль над українською ГТС – частина великої політики Газпрому. По-перше, це потрібно Кремлю, щоб знизити політичні ризики, які виникають під час транспортування газу до Європи і супроводжуються сезонними скандалами з київською владою. По-друге, Газпром хоче сам заробляти на транзиті власного газу і якомога менше ділитися з ким-небудь ще.
І ось цього року з'явилася ще одна причина для прагнення газпромівців до взяття під контроль української труби. Україна активізувала прокачування європейського газу в реверсному напрямку, тобто тепер паливо можна не тільки качати в ЄС, а й отримувати його звідти. Такий поворот річок назад вбиває усталену газову монополію Росії в Україні. У середині травня розпочався тестовий реекспорт газу зі Словаччини. У поточному році Україна планує отримати таким чином до 5 млрд куб. м. Цей шлях газу "з варяг у греки" Москва бажає якщо не зупинити, то хоча б максимально звузити.
"Давайте уявимо, що в якійсь формі Газпром зможе впливати на використання наших газопроводів, – фантазує Олександр Тодійчук, президент київського міжнародного енергетичного клубу Q-club. – Щойно у них з'явиться блокувальний пакет, я думаю, Газпром обов'язково ним скористається, щоб не допустити конкурентів на свій ринок".
Все це так, погоджується Бородін, але від таких міркувань в українській трубі транзит газу не збільшиться.
"Ми вже втратили близько 50% транзиту газу і 75% нафти, – констатує експерт. –Суспільство має бути поінформоване і повинно прийняти рішення, наприклад: ми, українці, помремо, але трубу Газпрому не віддамо". Але це рішення має бути усвідомленим".
Торг вже доречний
В обмін на задоволення рулити українською ГТС Кремль обіцяє Києву знизити вартість газу, тобто замість торішніх $ 430 за 1 тис. куб. м брати тільки $ 260. Мрія! І все ж вірять у неї не всі українці. Аналітичний центр Разумкова у квітні провів дослідження громадської думки. Респонденти відповідали на запитання, як краще вчинити, якщо Росія пообіцяє знизити ціну на газ в обмін на передачу їй ГТС. 59,9% відповіли, що навіть у такому випадку слід відмовитися від партнерства з Газпромом. 15,2% схильні довірити управління консорціуму Росії, України та ЄС. Тільки 12,3% не проти передати трубу в оренду Росії.
Гончар – один з тих, хто виступає проти участі Газпрому в управлінні українською трубою.
"Ми добре знаємо стиль російської дипломатії, його можна назвати двома словами – "розвод" і "кидок", – переходить експерт на кримінальний жаргон. – "Розвод" вже відбувся, оскільки неофіційно говорять, що передача в спільне управління ГТС в обмін на так званий дешевий газ вже відбулася. Ну а "кидок" буде пізніше".
Свою позицію директор центру Номос обґрунтовує загальною ситуацією на світових ринках, де ціна на блакитне паливо падає. І не виключено, що через рік те, що Газпром називає дисконтом, стане звичайною ринковою ціною.
У Європі вже зараз утворився великий надлишок газу. Палива тепер настільки багато, що ціна не зростає навіть у зимовий період, чого раніше ніколи не було
У Європі вже зараз утворився великий надлишок газу. Директор італійської газової компанії Snam Карло Малакарне стверджує, що палива тепер настільки багато, що ціна не зростає навіть у зимовий період, чого раніше ніколи не було.
В енергетичному бізнесі континенту утворився спотовий ринок, де відносно дрібні компанії торгують дешевими надлишками вуглеводнів. Йдеться про $ 300 за 1 тис. куб. м. При цьому Газпром зайняв вельми незвичайну позицію, намагаючись утримати ціну свого палива вище тієї, яку пропонує спотовий ринок. Москва судиться зі своїми клієнтами (наприклад судова тяганина з великим європейським трейдером RWE), лається, втрачає ринки, але не здається.
Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Peterson Institute for International Economics, опублікував в агентстві Bloomberg статтю, в якій висловлює переконаність у тому, що менеджмент Газпрому обрав програшну політику, що веде до фінансового краху. За п'ять років капіталізація газового гіганта сповзла з $ 369 млрд до $ 83 млрд.
Експерт: За останнє десятиліття Газпром упустив три великі революції в газовій індустрії – експансію сланцевого газу в США, глобальний бум зрідженого природного газу і зростання попиту в Китаї
"За останнє десятиліття Газпром упустив три великі революції в газовій індустрії – експансію сланцевого газу в США, глобальний бум зрідженого природного газу і зростання попиту в Китаї", – пише Аслунд.
Останній напрям вміло перебрала на себе Середня Азія. Причина такої недалекоглядності – корупція і неефективний менеджмент.
Можливо, експерт згустив барви, але в Україні вже багато хто прислухається до таких сигналів SOS і тому вельми обережний у будівництві світлого майбутнього в парі з російським "слоном у посудній лавці".
Що робити?
Однак неповороткість Газпрому не є втіхою для українців. Справи в національній газовій галузі також кепські. Нафтогаз з року в рік занурюється в боргову прірву. Лише одному Ощадбанку компанія винна понад 20 млрд грн. Нафтогаз генерує збитки не без допомоги цінової політики Газпрому та соціальної політики Кабміну.
Бородін цей кругообіг грошей описує так: Нафтогаз купує імпортний газ по $ 420 за кожну 1 тис. куб. м, потім близько 8 млрд "кубів" він продає комунальним господарствам, але вже по $ 100. Різницю в мінус $ 2,5 млрд покриває, крім іншого, доходами від транзиту палива. Підвищити ціни на газ для населення наважиться хіба що політичний самогубець. Таких ні в уряді, ні в Адміністрації Президента немає і не передбачається.
Питання, що робити з трубою, яка порожніє, і високими цінами на імпортний газ, все ще актуальне, і відповіді на нього стають все більш креативними
Питання, що робити з трубою, яка порожніє, і високими цінами на імпортний газ, все ще актуальне, і відповіді на нього стають все більш креативними. Тодійчук та Гончар в один голос говорять про доцільність переключення на спотові ринки Європи, звідки в реверсному напрямку качати дешевий газ.
Другий крок до зміцнення енергетичної потужності країни – залучення західних банків до кредитування модернізації ГТС. Вадим Чупрун, заступник голови правління Нафтогазу, вже заявив, що охочі є. Німецький Deutsche Bank і компанія Ferrostaal згодні вкласти до $ 7 млрд у ГТС.
Корреспондент запитав у Deutsche Bank, чи справді там розглядають можливість участі в реконструкції української ГТС і які кошти може забезпечити банк для цієї мети. На два запитання – одна відповідь представника Deutsche Bank Тіма Олівера Амвросія: "Ми цю тему не коментуємо". Що в перекладі з дипломатичної німецької на літературну українську мову означає: переговори тривають, але рішень немає.
Експерт: Жоден розсудливий кредитор не дасть грошей без перспектив окупності. Перспектива окупності [ГТС] без розуміння мінімальних обсягів транзиту
російською стороною в майбутньому не прораховується
"Жоден розсудливий кредитор не дасть грошей без перспектив окупності, – пояснює Бородін. – Перспектива окупності [ГТС] без розуміння мінімальних обсягів транзиту російською стороною в майбутньому не прораховується".
Чи існує можливість забезпечити українську трубу роботою без залучення Газпрому? Ні, відповідає Бородін. Нереально, підтверджує Простаков.
А ми спробуємо, заявляє Президент України. У його голові визрів зухвалий план з приборкання Росії. 3 червня в щорічному зверненні до парламенту Віктор Янукович запропонував воскресити ідею будівництва газопроводу Білий потік, який по дну Чорного моря зв'яже Крим і Грузію, що дасть можливість роздобути газ з Азербайджану і країн Середньої Азії. Авантюрна ідея припала до душі навіть опозиції.
"Будемо сподіватися, що це не просто спосіб полякати Росію, – заявив Павло Розенко, народний депутат від партії УДАР, – що це буде дієвий спосіб вирішення диверсифікації поставок газу".
***
Цей матеріал опубліковано в №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.