Президент Нікарагуа Даніель Ортега має намір побудувати альтернативу Панамському каналу на китайські гроші й істотно перекроїти світову економіку, пише Олексій Бондарев у №24 журналу Корреспондент від 21 червня 2013 року.
"Те, що бог з'єднав,
людина роз'єднати не може", –
сказав іспанський король Філіпп II, коли йому запропонували розділити дві
Америки, проривши канал з Атлантичного океану в Тихий.
Діло було в кінці
XVI століття, і у могутнього короля було багато важливіших справ. Він виселяв
маврів з Іспанії, воював проти мусульман, влаштовував гоніння на євреїв і
протестантів, захоплював португальський престол. Торговий оборот з Індією, про
який так мріяв першовідкривач Нового Світу Христофор Колумб, ще не обіцяв таких
вигод, щоб змусити монарха вирватися з пут середньовічного мракобісся.
У наступні століття
економіка з легкістю розправилася з релігійними забобонами, і думка про те, щоб
забезпечити торговим судам короткий шлях з Атлантики в Тихий океан, закріпилася
в умах правителів відразу кількох держав.
Спочатку найбільший
інтерес до проекту виявляла Іспанія, яка мала намір прокласти новий морський
шлях територією Нікарагуа. Потім, після відкриття золотих копалень у
Каліфорнії, ініціатива перейшла до США, які також запланували спорудження
каналу в Нікарагуа. Потім цією ідеєю захопилися у Франції, що мала досвід
будівництва Суецького каналу в Єгипті, що з'єднує Європу й Азію. Французи
обрали місцем будівництва Панаму, проте їхній проект так і не був реалізований.
Зрештою канал між
двома океанами був проритий на гроші американських платників податків у Панамі.
Перший корабель пройшов по ньому в 1914 році – через два століття після того,
як богобоязливий іспанський король поховав перший проект найкоротшого шляху
крізь Американський континент.
Панамський канал часто називають одним з найбільш масштабних і значущих будівельних проектів в історії людства. Будівництво дозволило в два з половиною
рази скоротити шлях суден від Західного узбережжя США до Східного і майже вдвічі – з Азії до США
Панамський канал
часто називають одним з найбільш масштабних і значущих будівельних проектів в
історії людства. Будівництво дозволило в два з половиною рази скоротити шлях
суден від Західного узбережжя США до Східного і майже вдвічі – з Азії до США.
Щорічно по каналу, протяжність якого становить 81 км, проходять 13-14 тис.
суден, що перевозять понад 200 млн т вантажів.
Не виключено, що
незабаром поєднане богом буде роз'єднано ще раз, іронізують експерти. Влада
Нікарагуа готується воскресити проект каналу, що проходить територією її країни.
Нове творіння буде глибше Панамського каналу, забезпечить прохід суден більшого
тоннажу, а отже, справить колосальний вплив на світову економіку.
Новий морський шлях, що зв'яже Атлантику і Тихий океан, побудують за спиною у
США, які досі фактично контролювали Панамський канал, і без їхньої участі
Пікантність
ситуації полягає в тому, що новий морський шлях, що зв'яже Атлантику і Тихий
океан, побудують за спиною у США, які досі фактично контролювали Панамський
канал, і без їхньої участі. Концесію на будівництво в Нікарагуа терміном на 50
років отримала китайська компанія.
Проект вартістю як
мінімум $ 40 млрд не лише обіцяє стати будівництвом століття, а й дозволить
Китаю взяти під контроль вантажопотік з Південно-Східної Азії у США, Європу і
країни Південної Америки.
Мрія революціонера
Відкриття
Панамського каналу в 1914-му було до неможливості пафосним. Президент США Вудро
Вільсон натиснув на кнопку в своєму кабінеті в Білому домі, й електричний
сигнал, промчавши по спеціально прокладеному для цього випадку кабелю довжиною
4.000 км, ініціював вибух 20 т динаміту біля перемички Гамбоа – останнього
фрагмента будівництва каналу. Після того як гребля була зруйнована, води Тихого
і Атлантичного океанів вперше з'єдналися з волі людини.
Поки що невідомо,
яку церемонію вибере для відкриття Нікарагуанського каналу президент Даніель
Ортега. Але вона, без сумніву, буде не менш урочистою. І справа не тільки в
тому, що дорогий проект, який передбачає масу складних інженерних рішень, вже
встигли охрестити будівництвом століття, а й у тому, що він завжди був мрією
великого революціонера.
Ортега, один з
лідерів Сандіністської революції 1979 року, очолював Урядову хунту національної
реконструкції, яка повинна була побудувати в злиденній Нікарагуа соціалізм.
Режим сандіністів багато в чому спирався на допомогу Радянського Союзу. Саме
уряду СРСР Ортега наполегливо пропонував брати участь у створенні каналу, який
поклав би край гегемонії США в морській торгівлі.
Але "великому і
могутньому" у 1980-х вже було не до епохальних будівництв, тим більше так
далеко від своїх кордонів. Війна в Афганістані, застій в економіці, комунізм,
що постійно віддалявся у світле майбутнє, а потім і похмурі реалії перебудови
не дали СРСР можливості допомогти дружньому режиму далекої латиноамериканської
країни. У 1990-му Ортега програв президентські вибори, і незабаром
громадськість забула про ідею каналу.
У 1996 і 2001 роках
Ортега робив спроби повернутися. Його погляди почали змінюватися. Колишній
революціонер став тепліше відгукуватися про ідею приватної власності, а його ставлення
до великого капіталу перестало межувати з ненавистю.
"Я виніс уроки з
минулого, – казав він. – Команданте Ортега більше не існує".
Повернувшись до
влади у 2006-му, Ортега відновив спроби здійснення своєї мрії, яка, щоправда,
зазнала певних змін. Якщо у 1980-х він мріяв побудувати канал на радянські
гроші, щоб міцно насолити американському капіталізму, то через два десятиліття
колишній команданте просто вирішив відібрати у США шматок соковитого пирога
світової морської торгівлі і за рахунок цього наповнити вічно порожній
держбюджет Нікарагуа. А джерелом фінансування для будівництва каналу замість
зниклої наддержави СРСР він вибрав Китай, що перетворюється на наддержаву.
І все ж Ортега не
забув витоків своєї ідеології. Його дітище офіційно буде названо ім'ям
революціонера Аугусто Сесара Сандіно.
Проект сторіччя
Мегапроект XXI
століття, як уже встигли охрестити задум журналісти, коштуватиме фантастичну
суму $ 40 млрд, що в п'ять разів більше річного ВВП Нікарагуа. Технічні
характеристики каналу також виглядають неймовірними. За заявою Ортеги, канал
глибиною 22 м і шириною 20 м протягнеться на 286 км. Іншими словами, він
перевершить Панамський за всіма параметрами і зможе пропускати судна тоннажем
до 270 тис. т – удвічі більше, ніж максимальний тоннаж судна, здатного пройти
по Панамському каналу навіть після невеликої модернізації, яку влада Панами
запланувала на 2016 рік.
Мегапроект XXI століття, як уже встигли охрестити задум журналісти, коштуватиме
фантастичну суму $ 40 млрд, що в п'ять разів більше річного ВВП Нікарагуа
Вже сьогодні
морські простори підкорюють більше 900 суден, чий тоннаж перевищує допустимі
для Панамського каналу 130 тис. т. До 2024 року, а саме до цього терміну Ортега
сподівається завершити будівництво, таких суден у світі стане втричі більше. А
отже, новий канал точно не залишиться без роботи. На думку ряду експертів,
практично відразу після запуску Нікарагуанський канал зможе захопити приблизно
4,5-5,0% всього світового товарообігу.
Сама природа
Нікарагуа сприяє масштабному будівництву. Не дарма ця країна була серйозною
альтернативою Панамі із самого початку появи ідеї про канал між двома океанами.
Місцевість тут позбавлена височин,
які довелося б шляхом дорогих зусиль обходити або вирівнювати.
За задумом авторів
проекту, будівництво полегшить наявність на території країни однойменного озера
Нікарагуа. Площею понад 8 тис. кв. км, воно займає 20-ту сходинку в рейтингу
найбільших озер світу. Це єдине у світі прісноводне водоймище, в якому мешкають
акули. Фактично чверть загальної протяжності каналу пройде по озеру, таким
чином, копати доведеться істотно менше.
Однак масштаби
проекту все одно вражають. Це буде найдовший морський канал у світі (286 км порівняно
зі 172 км Суецького каналу і 82 – Панамського). Для будівництва доведеться
витягти 2,7 млрд кубометрів ґрунту, які будуть використані для зведення гребель
і загат.
Будівництво каналу дасть роботу 1 млн нікарагуанців (тобто одній п'ятій частині населення країни). А почавши функціонувати, канал забезпечуватиме робочими місцями 40 тис. нікарагуанців і приносити у скарбницю понад $ 1,2 млрд
чистого прибутку на рік
За словами Ортеги,
для забезпечення функціонування каналу поблизу будуть споруджені два аеропорти,
проведені нафтопровід і залізниця. Особливий привід для гордості президента –
той факт, що одне тільки будівництво каналу дасть роботу 1 млн нікарагуанців
(тобто одній п'ятій частині населення країни). А почавши функціонувати, канал забезпечуватиме
робочими місцями 40 тис. нікарагуанців і приносити у скарбницю понад $ 1,2 млрд
чистого прибутку на рік, що дозволить майже вдвічі збільшити ВВП злиденної
країни, гірше якої в регіоні живе тільки Гаїті.
"Будівництво каналу
стане локомотивом для економічного зростання держави", – вважає Пауль Окіста,
секретар з політичних питань уряду Нікарагуа.
Китайська експансія
Тим часом одна
справа – забезпечувати проект робочою силою, інша справа – керувати ним, але
головне фінансувати його. І тут Ортега вирішив довірити вирішальну роль Китаю.
Концесію на спорудження і керування каналом строком на 50 років влада Нікарагуа
віддала китайській компанії HK Nicaragua Canal Development Investment Co.
Іншими словами, фактично
Нікарагуа віддає новий морський шлях з Тихого океану в Атлантичний в управління
Піднебесній. Протягом перших десяти років з моменту його запуску керуюча компанія
виплачуватиме нікарагуанському уряду по $ 10 млн. Потім почне ділитися доходами
від його експлуатації (як і у випадку з Панамським каналом, з кожного судна
буде стягуватися плата в залежності від тоннажу).
Спочатку це буде
скромний 1%. З часом ця цифра зростатиме аж до закінчення терміну дії договору.
Втім, як з'ясували західні журналісти, в договорі є пункт, який передбачає
продовження його дії ще на 50 років за погодженням сторін. Таким чином, китайці
можуть отримати контроль над транспортним шляхом, який стане одним з
найважливіших у XXI сторіччі, терміном на 100 років.
Китай як ніхто інший зацікавлений у швидкій появі альтернативи Панамському каналу. Пропускної здатності старого каналу явно недостатньо для того, щоб задовольнити всі потреби світової логістики
Китай, на думку
експертів, як ніхто інший зацікавлений у швидкій появі альтернативи Панамському
каналу. Пропускної здатності старого каналу явно недостатньо для того, щоб
задовольнити всі потреби світової логістики. Найбільші транспортні компанії
одна за одною вводять в експлуатацію нові кораблі все більшої водотоннажності.
Обсяги морських поставок продовжують зростати – не менше ніж на 10% щорічно. І
дуже значна частина з них здійснюється з Азії до Європи і США. Крім того, все
більше виявляє себе і нова тенденція.
"Раніше Китай був лише
центром виробництва, але зі зростанням його економіки тут відкриваються
величезні можливості для імпорту товарів із західних країн", – вважає Джеймс
Еммет, глава торговельного відділення британського банку HSBC.
Це означає, що
Китай подвійно зацікавлений у будівництві ще одного морського шляху, адже
кораблі можуть бути завантажені під зав'язку в обидва боки.
"Нікарагуанський
канал може внести істотні зміни в світову торгівлю і принести величезну
економічну вигоду Нікарагуа", – каже Рональд Маклін, представник китайської
компанії, якій належить втілити в життя найбільший на поточний момент
будівельний проект XXI століття.
Удар у відповідь
Нікарагуанський канал стане гідною альтернативою Панамському і забезпечить Китаю провідну роль у світовій торгівлі
|
Панамський канал
|
Нікарагуанський канал
|
Рік будівництва
|
1914
модернізація – 2014
|
2019
|
Забезпечує сполучення
|
Атлантичний океан – Карибське море – Тихий океан
|
Карибське море – р. Сен-Хуан – о. Нікарагуа – Тихий океан
|
Вартість
|
$ 375 млн
|
$ 40 млрд
|
Глибина
|
12,5 м
після модернізації – 19 м
|
22 м
|
Ширина
|
33,5 м
після модернізації – 55 м
|
20 м
|
Протяжність
|
81 км
|
286 км
|
Максимальна вантажопідйомність
|
70 тис. т
після модернізації – 130 тис. т
|
270 тис. т
|
Зрізаючи кути
Судноплавні канали завжди відігравали і відігратимуть ключову роль у світовій торгівлі. Деякі з них годують цілі країни і навіть регіони
Гранд-канал
(р. Хуанхе – р. Янцзи)
Час побудови: VI ст. до н. е. – XIII в. н. е.
Країна: Китай
Параметри: довжина – 1.776 км, ширина – 40-3.500 м, глибина – 2-3 м, 21 шлюз
Найдовший і найдавніший канал у світі з'єднує міста Пекін і Ханчжоу, порти Шанхай і Танцзинь. Відкритий для навігації вантажних і туристичних суден
__________________
Канал Ері
(о. Ері – р. Гудзон)
Час побудови: 1817-1825
Країна: США
Параметри: довжина – 584 км, ширина – 50 м, глибина – 4 м, 36 шлюзів
Став першою транспортною системою, яка поєднала Східне узбережжя США з Великими озерами на кордоні з Канадою, що сприяло становленню Нью-Йорка як головного порту країни
__________________
Біломорсько-Балтійський канал
(Біле море – Онезьке озеро)
Час побудови: 1931-1933
Країна: Росія
Параметри: довжина – 227 км, ширина – 36 м, глибина – 3,5-8 м, 19 шлюзів
Побудований ув'язненими ГУЛАГу в рекордно короткі терміни – близько 20 місяців – за мінімального технічного забезпечення. З'єднує Біле море з Волго-Балтійським водним шляхом
__________________
Суецький канал
(Середземне море – Червоне море)
Час побудови: 1859-1869
Країна: Єгипет
Параметри: довжина – 193 км, ширина – 205 м, глибина – 24 м, немає шлюзів
Бесшлюзовий канал з'єднує по воді Європу і Азію без необхідності навігації навколо Африки. З часу відкриття канал розширювався і поглиблювався сім разів
__________________
Канал Рейн – Майн – Дунай
(р. Рейн – р. Дунай)
Час побудови: 1960-1992
Країна: Німеччина
Параметри: довжина – 171 км, ширина – 55 м, глибина – 4 м, 16 шлюзів
Канал, що будувався протягом 32 років, забезпечує транспортне сполучення між Атлантичним океаном, Північним і Чорним морями. Канал перетинають 115 мостів
____________________
Кільський канал
(Балтійське море – Північне море)
Час побудови: 1887-1895
Країна: Німеччина
Параметри: довжина – 98 км, ширина – 100 м, глибина – 11 м, 4 шлюзи
Найбільш завантажений судноплавний шлях Європи пропускає в середньому близько 95 великих суден на добу, скорочуючи необхідну для проходження відстань на 500 км
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента***
Цей матеріал опубліковано в №24 журналу Корреспондент від 21 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.