Скоєне правоохоронцями зґвалтування спонукало жителів селища Врадіївка, що на Миколаївщині, на бунт проти місцевої міліції, пише Христина Бердинських у №26 журналу Корреспондент від 5 липня 2013 року.
Центральна частина
селища Врадіївка на північному заході Миколаївській області сьогодні схожа на
кадри хроніки сирійських або турецьких бунтів. Обгоріла будівля місцевого
райвідділу МВС, яка дивиться на світ розбитими вікнами, прикритими щитами спецпідрозділів
міліції. Навколо неї – збурений натовп.
Тут дійсно стався
бунт: у ніч на 2 липня жителі селища, обурені спробами правоохоронців прикрити
дії колег, які зґвалтували їхню землячку, спробували штурмом взяти райвідділ.
"Міліція у нас
творить свавілля. Нахабні, ходять п'яними по місту, почувають себе царями", –
розповідає Корреспонденту 59-річна Любов Дар’єнко, стоячи біля стін РВВС вдень 2 липня. Пристрасті вже
вщухли, але до миру ще далеко – поруч з Дар’єнко все ще продовжують стояти
кілька сотень врадіївчан, які блокують будівлю і не вірять, що міліціонерів-ґвалтівників
притягнуть до відповідальності.
Обурену юрбу не
заспокоїло ні особисте втручання у справу глави МВС Віталія Захарченка, ні
гарантії справедливого розслідування, що злетіли з вуст генпрокурора Віктора
Пшонки, ні особистий контроль з боку глави держави. У Врадіївці занадто довго
терпіли знущання від правоохоронців, щоб повірити в чудове і моментальне
позбавлення джерела своїх бід.
Останнім часом співробітники МВС, підозрювані у злочинах проти звичайних людей, все частіше стають об'єктами спалахів спонтанного народного гніву по всій Україні
Останнім часом співробітники
МВС, підозрювані у злочинах проти звичайних людей, все частіше стають об'єктами
спалахів спонтанного народного гніву по всій Україні. Так, зовсім недавно
натовп іванофранківчан намагався особисто затримати двох інспекторів ДАІ, дії
яких призвели до загибелі водія мікроавтобуса.
Усе це частини
однієї сумної для української міліції тенденції: довіра до неї, підточена
численними випадками безкарності співробітників МВС, які скоїли різні злочини,
зруйнувалася. На сьогодні, за даними опитування Інституту соціології НАНУ,
міліції в країні повністю довіряють лише 0,8% населення – в абсолютних
величинах ця частка приблизно дорівнює числу людей, які служать в органах
правопорядку.
З урахуванням того,
що вже кожен сьомий українець, за даними Центру Разумкова, вважає самосуд
єдиним способом покарати злочинців, бунт у Врадіївці не стане останнім.
Зона напівбойових
дій
У ніч на 2 липня
територія офіційної влади у Врадіївці стиснулася до розмірів будівлі райвідділу
міліції – у ній забарикадувалися всі місцеві правоохоронці, які поховалися від
сотень розлючених жителів селища.
Тільки глуха
оборона з використанням сльозогінного газу і кийків врятувала людей у формі від самосуду: з боку натовпу в будівлю всю ніч
летіли камені і пляшки із запальною сумішшю. На вході до райвідділу у процесі
зіткнень зі співробітниками МВС пролилася кров кількох пересічних врадіївчан.
Фото Дмитра Ніконорова
Розгромлена врадіївчанами будівля місцевого РВВС
Причиною бунту, що
охопив 8,5-тисячне селище, стали два міліціонери, які в ніч з 26 на 27 червня зґвалтували
і жорстоко побили в лісосмузі місцеву жительку – 29-річну Ірину Крашкову, яка
самотужки виховує сина.
"Лікар, оглянувши
голову моєї Іри, сказав: "Тебе не били – тебе вбивали", – розповідає Марія
Крашкова, мати постраждалої, стоячи у дворі свого будинку вдень 2 липня. У її
дочки, як констатували лікарі, в кількох місцях проломлений череп, зламаний
ніс, розірвана губа.
Спочатку жертва, насилу
вибравшись з лісосмуги до людей, боялася привернути до себе увагу міліції.
"Донька казала [людям, які її виявили]: "Не треба міліції, викличте тільки
швидку", – розповідає Крашкова-старша. Але пізніше, потрапивши в руки людей у білих халатах, її дочка без краплі сумніву назвала
прізвища своїх кривдників – в селищі всі один одного знають.
Одного з ґвалтівників,
лейтенанта міліції Дмитра Поліщука, племінника миколаївського прокурора, разом
з таксистом Сергієм Рябіненком, який підвіз злочинців і жертву до місця
трагедії, затримали і помістили в СІЗО. Арешт відбувся під акомпанемент
стихійного мітингу трьох сотень обурених жителів Врадіївки, які оточили будівлю
райсуду, де розглядався запобіжний захід для підозрюваних.
Фото Дмитра Ніконорова
Жителі Врадіївки чекають інформації про хід розслідування злочину проти своєї землячки біля місцевого РВВС
А ось іншого
ймовірного учасника насильства – капітана міліції Євгена Дрижака, якого
постраждала також упізнала, – ніхто затримувати не став. За версією
правоохоронців, у нього було алібі: він, мовляв, не залишав РВВС у ніч
трагедії. І Дрижак, хрещеник глави МВС у Миколаївській області Валентина
Парсенюка, продовжував жити колишнім життям і навіть виїжджав на допити
Крашкової в одну з миколаївських лікарень.
Перші протести нічому
не навчили місцеву владу, зате додали сил обивателям, і 1 липня велика група
врадіївчан оточила будівлю РВВС, де перебував Дрижак, спробувавши силою змусити
міліцію затримати колегу. Подальші події вже наступного дня потрапили на перші
шпальти національних газет і у випуски новин центральних телеканалів.
За межею терпіння
Місцеві називають
різні версії того, з чого почався штурм РВВС. Одні кажуть, людям не
сподобалося, що міліціонери, які сидять всередині будівлі, знімали їх через
вікна на камери. Інші стверджують, що натовп спровокували п'яні мешканці
селища. "Всі стояли осторонь, і раптом алкашня стала кидати каміння", –
розповідає мешканка Врадіївки Людмила Владіженко. У вікна полетіли пляшки,
петарди. Далі міліція стала застосовувати газ, почалася бійка.
Але прихильники і
першої і другої версій упевнені, що яка б іскра не привела до вибуху, у
місцевих були причини так вчинити: Дрижак, та й міліція в цілому допекли всіх.
Жителі, з якими
спілкувався Корреспондент, кажуть, що Дрижак поводився, як місцевий князь.
Прикриваючись родинними зв'язками і будучи правою рукою начальника місцевої
міліції Віталія Синицького, капітан часто з'являвся на людях напідпитку, навіть
якщо в цей час перебував при виконанні службових обов'язків. Він нібито вибивав
мзду у господарів кафе і дискотек. У його патрона Синицького репутація не
краще: врадіївчани кажуть, що любові до розкоші той не приховував і поводився
зухвало – не дотримуючись правил, ганяв по селищу на своєму Skoda Superb.
Але неприйняття
поведінки місцевої міліцейської верхівки зовсім не головна причина, що
спонукали населення Врадіївки на відкритий бунт. Селище вже кілька років живе в
страху перед людьми в мундирах. Про це Корреспонденту каже Ігор Поркул,
моложавий чоловік із сивою головою і сумними очима. Для нього історія страждань
селища – це ще й особистий біль.
Випадок з Крашковою
далеко не перший у Врадіївці. Кілька років тому тут зґвалтували і вбили ще одну
жінку, а два роки тому біда прийшла у родину Поркула – в селищі знайшли тіло
вбитої 15-річної Аліни, його дочки.
Фото Дмитра Ніконорова
Ігор Поркул, батько вбитої два роки тому 15-річної школярки
Батько жертви з
жахом згадує про терор, який розв'язала тоді проти місцевого населення міліція,
намагаючись знайти винуватців трагедії. Синицький хвалився, що на предмет
причетності до злочину правоохоронці перевірили кожного четвертого жителя
селища.
"Знімали відбитки
пальців, викликали на допити. Підозрювали у вбивстві навіть мене і мою дружину",
– згадує Поркул.
Завзяті слуги закону, розплутуючи справу, змусили 11 людей взяти провину на себе, з них троє наклали на себе руки. Але справжні злочинці так і не були знайдені
Завзяті слуги
закону, розплутуючи справу, змусили 11 людей взяти провину на себе, з них троє
наклали на себе руки. Але справжні злочинці так і не були знайдені, а слідство
у справі триває досі.
Поркул, переживши
трагедію і дізнавшись про новий випадок, не замислюючись пішов протестувати під
будівлю РВВС. І його не дивує, що аналогічним чином вчинили сотні його
земляків. Навіть селищний голова, 57-річний Микола Москаленко, підтримує
мітингувальників.
"Наші правоохоронні
органи повинні захищати мешканців, а не нападати на них", – каже Москаленко,
пояснюючи, що на вулицю люди вийшли тому, що бояться за життя своїх дітей.
Найдивовижніше в цій історії те, що про складну обстановку у Врадіївці давно знає вище керівництво МВС
Найдивовижніше в
цій історії те, що про складну обстановку у Врадіївці давно знає вище
керівництво МВС. Нардеп Геннадій Москаль, перший заступник голови
парламентського комітету з питань боротьби з оргзлочинністю, розповідає, що
побував у селищі ще в минулому році.
Після спілкування з
місцевими жителями, які розповіли депутату про міліцейський терор, він
звернувся до глави МВС з проханням відправити до регіону слідчу групу. Москаль
зазначив, що невдоволення міліцією може привести до соціального вибуху і варто
замінити керівництво райвідділу. Захарченко перенаправив лист обласному
начальству, яке відповіло Москалю, що претензії безпідставні.
"Злочинна
самовпевненість – це форма управління нинішнього керівництва МВС", – карбуючи
слова, каже нардеп Корреспонденту.
Плани, що зайшли далеко
2 липня врадіївська
історія не закінчилася – натовп місцевих жителів, незважаючи на негоду та
робочі дні, продовжує блокувати райвідділ. Біля будівлі РВВС чергують
журналісти майже всіх центральних телеканалів, на місце подій прибув ряд
опозиційних політиків. Крім того, випадок став предметом розгляду на засіданні
Верховної Ради.
У справу був
змушений втрутитися глава МВС, який усунув від роботи Синицького і Парсенюка.
Звернули увагу на Врадіївку генпрокурор Пшонка і Президент Віктор Янукович.
Спільні зусилля такого представницького "пулу" захисників селища привели до
того, що нарешті був затриманий і Дрижак, якому 3 липня суд обрав запобіжним
заходом арешт.
Але у Врадіївці
досі бояться, що правоохоронцям вдасться уникнути відповідальності. Молода
місцева мешканка Вікторія, яка відмовилася назвати своє прізвище, каже, що
добре знає таксиста Рябіненка, який підвіз ґвалтівників і жертву, але в
знущаннях не брав участі.
"Він точно буде
покараний. А у тих [міліціонерів] сильний дах, боюся, їх відмажуть", – каже
співрозмовниця видання.
Багато жителів селища охоче спілкувалися з журналістами, розповідали про безчинства правоохоронців, але не хотіли називати свої прізвища. Врадіївчани
бояться, що після того як галас навколо справи вщухне, міліціонери помстяться їм за бунт
Бажання Вікторії
залишитися в статусі аноніма не є випадковим. Багато жителів селища охоче
спілкувалися з журналістами, розповідали про безчинства правоохоронців, але не
хотіли називати свої прізвища. Врадіївчани бояться, що після того як галас
навколо справи вщухне, міліціонери помстяться їм за бунт. Тим більше що за
фактом нападу на райвідділ вже відкрито кримінальне провадження.
Однак поки що люди
не втрачають надії і віри в свої сили і збирають гроші на лікування Крашкової.
Опозиційно
налаштовані політики, озираючись на події у Врадіївці, заговорили про початок
масових виступів проти влади. Але соціологи, оцінюючи подію, кажуть про інше.
Низький рівень довіри до МВС і маса злісних порушень з боку людей у синій формі ще неодноразово сколихнуть народні маси.
Однак це, за словами Ірини Бекешкіної, керівника фонду Демократичні ініціативи,
будуть лише локальні конфлікти. Поки що локальні.
***
Цей матеріал опубліковано в №26 журналу Корреспондент від 5 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.