Корреспондент: Кінець білоруської казки. Після особистісних свобод у Білорусі випарувалися і соціальні стандарти

Довгі роки економіку Білорусі підтримували величезні російські дотації. Кремль втомився, і диво зникло - після особистісних свобод випарувалися і соціальні стандарти. Єдине і незмінне надбання нації тепер - президент Олександр Лукашенко, - пише Олександр Пасховер у №27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року.

На високій трибуні президент Білорусі, одягнений в мундир маршала, закликає вишикуваних перед ним солдатів і офіцерів бути пильними. Навколишній світ випробовує на міцність їхню країну, повідомляє він учасникам параду з нагоди Дня Незалежності Білорусі 3 липня. "Для тиску використовуються не тільки силові методи, а й економічний диктат, інформаційні війни", - наводить жах на присутніх Олександр Лукашенко. За дійством спостерігають почесні гості, які прибули з Куби, з Венесуели і Лаосу. В оточенні такого соцреалізму і відбулося одне з основних свят країни. Тут глава держави продемонстрував співвітчизникам непохитність своєї лінії, яку він гне ось вже 19 років.

Траєкторію цієї лінії з високою часткою іронії описав Корреспонденту Леонід Заїко, керівник білоруського аналітичного центру Стратегія. "У міжнародній транскрипції Білорусь позначається як by, - каже вчений-економіст. - Я в цьому бачу сакральний сенс, англійською це означає "бути при комусь". By oil - при нафті. By gas - при газі".

Без дотації Росії, без зовнішніх ринків білоруська модель не може існувати

Опора на російські вуглеводні і є таємною зброєю верховного командувача Білорусі. Переробка сировини, що діставалася Лукашенкові втричі дешевше, ніж решті світу, дозволяла отримувати пристойні доходи, що складали до 49% від усього білоруського експорту. До того ж національному машинобудуванню був гарантований безперешкодний доступ на величезні ринки РФ, куди йшла сільгосптехніка, вантажні автомобілі і т. д. І ось тепер все пішло не так.

У 2011-му внаслідок світової кризи білоруський рубль знецінився більш ніж на 100%. Рятуватися від дефолту довелося поступкою Москві найсолодших активів.

"[Олександр] Суріков, посол Росії, чітко сказав: хочете грошей, давайте активи", - каже Антон Болточко, експерт аналітичного співтовариства Ліберальний клуб.

Нинішній рік теж не солодкий. Експорт до Євросоюзу скоротився майже вдвічі, а імпорт зріс більш ніж на чверть. Білорусь знову вирвалася в чемпіони Європи за темпами інфляції, і очевидне стало явним.

"Стався кінець соціально-економічної моделі, яка тримається на впливі держави, - резюмує Болточко. - Без дотації Росії, без зовнішніх ринків білоруська модель не може існувати".

Звичайне диво

На питання Корреспондента, як змінилося ваше життя в період економічної кризи, випадковий перехожий, як з'ясувалося пізніше, відомий мінський архітектор Арсен Сардаров, відповів досить двозначно: "Я як купував хліб, молоко, сметану, рідше - м'ясо, так і купую їх зараз. На свято можу купити вина чи горілки, мене це не пригнічує". Вимірювати якість життя мінімальним продуктовим набором властиво для досить бідних економік, до яких належить і Білорусь.

Два роки тому країна пережила нечуване знецінення національної валюти - 108% за рік. У нинішньому році місцеві експерти прогнозують інфляцію на рівні 36%, в шість разів вище від очікуваної в Україні. Це континентальний рекорд.

А почалися всі проблеми для Білорусі в 2009-му, коли Росія підвищила для неї вартість газу та нафти. Незважаючи на це, Лукашенко, отримавши кредит МВФ, в популістському пориві кинув його на підвищення зарплат напередодні виборів у 2010 році.

Два роки тому країна пережила нечуване знецінення національної валюти - 108% за рік

Економіка Білорусі протрималася ще рік і звалилася. "Фактично всі магазини були спустошені, - згадує Болточко наслідки кризи 2011 року. - Були викуплені холодильники, пральні машини. Люди ставили вдома два холодильника, потім перепродували". Щоб утримати гроші в банках, депозитні ставки були роздуті до 60% річних. Відсотки на кредити подолали планку в 100% річних.

З метою компенсувати збитки населення і не втратити всенародну любов президент видав указ встановити в країні середню зарплату в $500. Цей етап вже пройдено, до кінця року Білорусь вийде на $600, наступна висота - $1 тис.

Ярослав Романчук, керівник Науково-дослідного центру Мізеса, каже, що керівникам держпідприємств від таких указів ні холодно, ні спекотно, оскільки вони отримують з держбанку дешеві, а то й безкоштовні кредити. "Директори ніяк не зацікавлені в капіталізації компанії, підвищенні вартості бренду, завоюванні частки ринку, - пояснює в недавньому минулому кандидат у президенти Білорусі. - Це той же совок, який і працює в логіці совка. Звідси і складські запаси".

Складські запаси - тема номер один нинішньої білоруської дійсності. З початку року експорт до Росії провалився як ніколи раніше. На 18% здулися поставки тракторів, майже на 50% - поставки вантажних автомобілів. У 2012 році РФ вступила в СОТ, імпортні мита обнулились та продукція світового машинобудування стала для країни більш доступною. Купувати білоруські машини, які тепер поступалися не тільки якістю, а й ціною, стало безглуздо.

Почалися всі проблеми для Білорусі у 2009-му, коли Росія підвищила для неї вартість газу та нафти

Оскільки в світі ніколи не було великого ажіотажу навколо товарів Made in Belarus, обвал експорту до Росії боляче вдарив по білоруських підприємствах. Склади фабрик і заводів забиті під зав'язку. Заморожена продукція на суму близько $4 млрд. Це майже третина річного доходу держбюджету.

"Ми зіткнулися з класичною кризою надвиробництва, - підхоплює тему Заїко. - Це ознака капіталістичної економіки, а нею намагаються управляти соціалістично. Хлопці, ви виробляли продукцію, яка неконкурентна, дорога, високі витрати. Одні дурні виробляли товари, тепер інші дурні думають, куди їх дівати".

Через промисловий застій відбувається зростання цін і комунальних тарифів. Після лютневого підвищення Лукашенко публічно розкритикував уряд: "Досить. Треба зупинитися ". Але з 1 червня тарифи знову зросли. З початку 2013-го електрика для населення подорожчала вже на 35%. Як моральну компенсацію споживачам щодня рівно о 21:00 в новинах Лукашенко карає недбайливих начальників підприємств і колгоспів. На очах телеглядачів директори позбавляються крісел, і на їхнє місце призначають нові кадри.

Друковані ЗМІ також висвітлюють події в щадних тонах. "Вчора читаю центральну газету Республіка, - розповідає Болточко. - Там була стаття про нашу економічну ситуацію, а наприкінці фраза "необхідно трохи почекати". Білоруси цим і підгодовуються, їм ніхто не говорить, які зміни необхідні".

Дві сторони однієї медалі

Білоруське економічне диво останніх років - медаль з двома сторонами. На одній стороні Лукашенко, на іншій - теж Лукашенко. На першій він стоїть з простягнутою рукою, заглядаючи за стіну Кремля, на другій роздає субсидії бідній промисловості, розписує трудові плани фабрикам і заводам, робітникам і селянам.

Лицьову сторону медалі бачить весь світ. Економіка Білорусі цілком залежить від настрою Москви. До останнього часу керівництво РФ старанно підтримувало білоруську економіку. "У мене був виступ на раді із зовнішньої політики, - каже Заїко. - Коли я повідомив, що Білорусь отримує приховане субсидування на рівні $8 млрд, всі були здивовані. Невже так багато?".

Багато - це м'яко сказано. Якщо експерт не перебільшує, то йдеться про суму, що перевищує половину річних доходів держбюджету. Механізм субсидування Корреспонденту демонструє Романчук: "Нафту ми отримували по $400, а не по $850-900. Газ - по $175, а не $450, плюс доступ [білоруських товарів] на російський ринок. Все це і є переваги, які білоруське керівництво капіталізувало, монетизувало".

Нафту ми отримували по $400, а не по $850-900. Газ - по $175, а не $450, плюс доступ [білоруських товарів] на російський ринок. Все це і є переваги, які білоруське керівництво капіталізувало, монетизувало

Директор Національного агентства інвестицій і приватизації Білорусі Дмитро Клевжиц не бачить нічого незвичайного в тому, що Росія займає половину простору у зовнішньоекономічній діяльності білорусів. По-перше, росіяни мають досить великий капітал, по-друге, у цих країн спільний економічний простір і прозора державна межа. "Ментально ми дуже схожі, що теж важливо при веденні бізнесу", - говорить чиновник.

Так чи інакше, в обмін на економічні преференції Москва затягла найсолодші активи Білорусі під свою орбіту. На піку кризи 2011 року всього за один місяць Лукашенко продав Газпрому другу половину Белтрансгазу за $2,5 млрд. Крім грошей Лукашенко знову отримав прийнятну ціну на вуглеводні.

Також під заставу одного з місцевих нафтопереробних заводів виданий російський кредит, формально - на розвиток Беларуськалия. Болточко розповідає, що насправді ці гроші підприємство передало в золотовалютні резерви, щоб стабілізувати ситуацію з держборгом країни.

І ось тепер, щоб вижити, Білорусь просить у Москви кредит у $2 млрд. Суриков, посол Росії в Білорусі, запевняє: гроші не проблема. Проблема, на що саме вони підуть. "При ручному управлінні, жорсткому адміністративному регулюванні та плануванні модернізацію складно реалізувати, які гроші не вкидай", - висловлює Суриков офіційну позицію Кремля. Далі він пояснює, що позику можна отримати тільки на розвиток тих білоруських підприємств, в яких буде російська частка. Йдеться про такі компанії, як МАЗ і КамАЗ, Гродно Азот (найбільше підприємство нафтохімічного комплексу Білорусі, що входить у держконцерн Белнефтехим), і т. д.

В обмін на економічні преференції Москва затягла найсолодші активи Білорусі під свою орбіту

"Росія починає холодніше відноситися до Білорусі. Це видно за офіційними зустрічами. [Президент РФ Володимир] Путін не дає аудієнції білоруському лідерові, - констатує Болточко. - Якщо економіка витримає, то тільки при зовнішніх вливаннях".

Лукашенко старанно шукає ці зовнішні ресурси. Вони можуть бути здобуті за допомогою приватизації або ж за рахунок кредитів у міжнародних організаціях. Опитані Корреспондентом експерти впевнені, що тільки диво зможе вберегти країну від провалу. Клевжиц не поділяє подібний песимізм.

"Кінцева мета - це, зрозуміло, не "чудо", як ви висловилися, а модернізація білоруської економіки, - стверджує він. - Ми шукаємо шляхи, як це зробити". Поки Клевжиц шукає, Лукашенко у звичному стилі діє, демонструючи другу сторону медалі білоруської економіки. Він невпинно тиражує розпорядження, вказуючи, як управляти економікою малих і великих підприємств. У новинах йдуть довгі сюжети, де директори великих і дрібних підприємств отримують рекомендації щодо поліпшення процесів виробництва і торгівлі. "Лукашенко сам визначає, що за якою вартістю має продаватися, - наводить приклад Болточко. - Тиждень тому він визначив вартість квадратного метра, сказав, що він повинен бути прив'язаний до середньої зарплати. У сільському господарстві він розповідає, як треба вирощувати картоплю, які потрібно відкрити молочні ферми, це все відбувається в ручному управлінні, тут немає ринку".

Експерт каже, за останні 10 років в сільське господарство були спрямовані дотації на суму $49 млрд. Це більше, ніж прямі іноземні інвестиції за всю історію Білорусі. "Віддача мінімальна, - резюмує він. - Воно досі низькорентабельне, в деяких сферах йде в мінус. Коли держава вирішує, в яку сферу вкладати, то найчастіше ця сфера провалюється".

Куди йдемо

Незважаючи на ознаки економічного провалу, Мінськ не виглядає містом бідних. З даху Національної бібліотеки відкривається прекрасний вид на столицю Білорусі. Між численними будинками радянської побудови ростуть сучасні житлові і комерційні будівлі. Середня вартість однокімнатної квартири досить висока - близько $60 тис. Дорогами носяться недешеві позашляховики і спорткари.

"У мене чотири дні тому було інтерв'ю з фінським журналістом, - розповідає Заїко. - Він зазначив, що машини в Мінську кращі, ніж у Фінляндії". Дещо інша картинка в білоруській провінції, наприклад в Бобруйську. Несвіжі будинки, на околицях розбиті дороги, в центрі пахне свіжопофарбованим соціалізмом. Вулицею Радянською, повз кінотеатр Товариш, що дивиться на вулицю імені німецького комуніста Карла Лібкнехта, їде маршрутне таксі, на якому виведена реклама, що закликає гостей відпочивати в санаторії імені В. І. Леніна.

Середня вартість однокімнатної квартири досить висока - близько $60 тис. Дорогами носяться недешеві позашляховики і спорткари

У всіх обласних і районних адміністраціях працюють відділи з ідеології, які стежать за вмістом матеріалів у пресі, моніторять інтернет-портали, щоб у всьому була витримана єдина лінія імені Лукашенка.

Сардаров вважає, що подібна форма пильності цілком виправдана. "Коли нам дорікають у деяких авторитарних порядках, це не зовсім правильно, тому що керованість потрібна, анархія не потрібна, це небезпечна річ, - упевнений він. - Ось вам свіжий приклад - Туреччина, яка ніяк не може заспокоїтися. Те, що ми бачимо в Європі, в Греції, Італії, Португалії, - хіба це не говорить про те, що це не ідеал?".

Знання про стан справ у Євросоюзі білоруси черпають в основному з центральних ЗМІ. Останні в основному "рекламують" ЄС і США як країни загниваючі, де зростають безробіття і злочинність, а також стрімко падає рівень життя всього середнього класу. За даними Романчука, всього 17% білорусів побували в ЄС, решта якщо і виїжджали, то тільки в межах колишнього СРСР.

"Це Радянський Союз, - констатує експерт. - Тому вся логіка порядку денного підміняється пропагандою. Усі думають, що всі телефони прослуховуються. Зростає підозрілість. Шпигуноманія. Ваш [Віктор] Янукович порівняно з Лукашенком не виглядає навіть м'яким авторитарним лідером. Тут Путін вчиться, як управляти країною".

Усі думають, що всі телефони прослуховуються. Зростає підозрілість. Шпигуноманія

Говорячи про інтеграційний вибір українців між ЄС і МС, Заїко стверджує, що економіка гранично важлива, але вона вторинна.

- Євросоюз розпочався з того, що ці держави стали обирати основи свого зближення не так на економічних пріоритетах. У них би все це звалилося, якби вони, як це робить Кремль, пропонували економічну і політичну співпрацю.

- Але ж все саме так і починалося - з вугільного союзу Франції та Німеччини, - парирує Корреспондент.

- Дурниця. Насправді Євросоюз - це система, побудована на базових цінностях. Що може об'єднувати німця, француза, італійця, комуніста, соціал-демократа? Демократія. Другий принцип - це ринок. Все вирішує конкуренція. І третій принцип, на якому стоїть ЄС, - права людини. Якби Москва, Астана і Мінськ запропонували б Україні взаємодію в двох сферах: права людини і демократія, ось смішно б було. Правда? У цьому і полягає слов'янський глухий кут. Давайте до того, як почнемо будувати спільний економічний простір, хоча б домовимося про те, що ми будемо дотримуватися прав людини в Україні, Білорусі, Росії. Це загальна цінність. Мета.

***

Цей матеріал опубліковано в №27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.