Корреспондент: Клінічний випадок. 90% українців не довіряють вітчизняній охороні здоров'я

Непрофесіоналізм, хабарництво і відсутність реформ у галузі призвели до того, що вже 90% українців не довіряють вітчизняній охороні здоров'я. Вони не просто не довіряють - вони хворіють і вмирають, - пише Максим Бутченко в №27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року.

У лікарняній палаті із сірою облупленою фарбою на стінах, зі старими вікнами і тьмяною лампочкою під стелею мешканка Горлівки Оксана Турченко провела цілий місяць. Весь цей час у неї трималася висока температура, а лікарі ніяк не могли визначитися з діагнозом. У підсумку, коли Турченко, взявши гроші в борг, витратила кілька тисяч гривень на різні ліки, медики повідомили дівчині, що у неї була звичайна кишкова інфекція. "Тепер я в державні клініки ні ногою", - говорить горлівчанка.

Її кинута спересердя фраза претендує на те, щоб стати національним гаслом. Результати опитування українського відділення міжнародного агентства IFAK Institut, що займається соціологічними і маркетинговими дослідженнями, свідчать: вітчизняною системою охорони здоров'я незадоволені 87% мешканців країни. Гірші справи лише у міліції і парламенту.

Головні причини розчарування в медицині криються у використанні застарілого обладнання - так вважають троє з чотирьох опитаних, - а також, на думку майже половини респондентів, - в низькому рівні професіоналізму лікарів

Головні причини розчарування в медицині криються у використанні застарілого обладнання - так вважають троє з чотирьох опитаних, - а також, на думку майже половини респондентів, - в низькому рівні професіоналізму лікарів.

Причому за останні кілька років кількість людей, які не в захваті від держмедииіни, подвоїлася. На сьогодні лише один українець зі ста готовий висловити повне задоволення роботою людей у ​​білих халатах.

Плачевний рівень довіри до сфери охорони здоров'я, вважають експерти, підсилений постійним зростанням лікарської корупції, а також затягуванням давно назрілої галузевої реформи. За оцінками фахівців, середня "винагорода" лікарю держполіклініки від пацієнта на сьогодні досягла 200-250 грн., фактично зрівнявшись з вартістю консультації в приватному медзакладі.

Недовіра пацієнтів стала лише частиною клінічної картини важкої хвороби, від якої все ніяк не може вилікуватися держмедицина.

Україна пасе задніх у рейтингах тому, що держава досі застосовує радянський підхід до фінансування охорони здоров'я, а в ринкових умовах він не працює

Так, за рівнем дитячої смертності, яка є об'єктивним індикатором стану медицини в будь-якій країні, Україна перебуває на одному з останніх місць в Європі: за даними, наведеними у звіті ВООЗ за 2011 рік, на берегах Дніпра в кожній 1 тис. новонароджених десять немовлят гинуть. Цей показник гірший лише в Росії, Болгарії, Румунії, Албанії та Молдові.

У рейтингу загального стану здоров'я нації - The World's Healthiest Countries 2012, складеному агентством Bloomberg, - Україні дісталося 99-е місце серед 145 країн. Для порівняння: Естонія - на 57-му, Грузія - на 77-му, а Узбекистан - на 85-му.

"Україна пасе задніх у рейтингах тому, що держава досі застосовує радянський підхід до фінансування охорони здоров'я, а в ринкових умовах він не працює", - вважає Дмитро Шерембей, український представник Світової дорадчої ради спільнот WorldCAB, що займається захистом прав пацієнтів. На його думку, медицина - єдина галузь в країні, не порушена повноцінною реформою.

Собачі умови

У коридорі відділення терапії київської міськлікарні №1 яблуку ніде впасти. Хворі лежать на старих ліжках, розкладених кріслах і навіть розкладачках. Поруч розкидані пакети з ліками, їжею і зім'ятий одяг. "Ніно, залишилося одне вільне місце в коридорі, несіть хворого", - звертається медсестра до своєї колеги.

52-річний киянин Анатолій, який попросив не називати його прізвище, лежить тут з пневмонією. На питання Корреспондента про якість обслуговування в лікарні хитає головою: "Після такого лікування хоч би вижити". Пацієнт скаржиться на те, що вдень коридором постійно снують люди і скрізь протяги.

У держлікарнях не вистачає не тільки місць для пацієнтів, але і грошей на їхнє лікування. Так, сума, що виділяється з бюджету на лікування одного хворого, в Україні становить 1 тис. грн., або $125, на рік. За даними Світового банку, в Польщі подібні витрати дорівнюють $900, в Естонії - $987, у Греції - $2,8 тис., у Фінляндії - $4,3 тис.

Сума, що виділяється з бюджету на лікування одного хворого, в Україні становить 1 тис. грн., або $125, на рік

На харчування пацієнта в українській медустанові передбачені взагалі копійки - 4-5 грн. на день. Людмила, медсестра однієї з луганських лікарень, яка не побажала назвати своє прізвище у пресі, неодноразово помічала, що кухарі лікарняної кухні готують їжу зі злегка зіпсованих продуктів, які зазвичай коштують дешевше від свіжих.

Але справа навіть не в їжі: за її словами, 90% необхідних ліків, а також шприци і навіть бинти пацієнти клініки купують за власний рахунок. "Особливо шкода самотніх старих, які лежать на дірявій постільній білизні, іржавому протиснутому ліжку, не в змозі купити і половину потрібних медикаментів", - зітхає вона.

Адже пацієнтам доведеться пройти ще й випробування персоналом. Наприклад, одеситку Сніжану Пінчук, яка страждає на серйозне захворювання - ниркову недостатність, лікар направив у звичайну міськлікарню для проходження діалізу нирок. Проте зробити невідкладну процедуру вчасно дівчині не судилося. "Виявилося, медсестра привела пуделя в лікарню і стригла його, тому не могла мене обслужити, - обурюється Пінчук. - І це в стерильному приміщенні! Такий вчинок навіть халатністю важко назвати".

Цинізм, байдужість, хамство і непрофесіоналізм медиків - найбільш поширені претензії пацієнтів до обслуговування в держполіклініках і лікарнях.

"Минулого року я була на прийомі у сімферопольській онколікарні, і мені потрібно було пересунути [інвалідний] візок, так лікар на мене накричала: "Що я вам, вантажник?!"- розповідає Віра Савицька, мешканка Запорізької області, яка страждає на невиліковне захворювання Кугельберга -Веландера, а також на онкологічну недугу.

На харчування пацієнта в українській медустанові передбачені взагалі копійки - 4-5 грн. в день

До слова, в інвалідному кріслі Савицька теж опинилася з вини медиків: свого часу вітчизняні ескулапи призначили їй наркоз, який не можна було робити, - в результаті пацієнтка прикута до візка на все життя.

Дефіцит професіоналів - головна проблема вітчизняної медицини, причому як бюджетної, так і приватної, вважає Ігор Скурухін, гендиректор недержавної клініки Медіком.

"Коли ми відкривали в цьому році нову клініку, з 1,5 тис. медиків, які прийшли на співбесіди, змогли відібрати лише двох. Що вже говорити про державні лікарні і поліклініки", - нарікає глава Медікома.

Некомпетентність людей у ​​білих халатах безпосередньо пов'язана зі зниженням якості медичної освіти, а крім того небажанням лікарів підвищувати свій рівень після навчання, впевнений експерт.

Але з чого б їм підвищувати свій рівень, якщо ніяких фінансових стимулів до цього в держклініках не існує. За даними Держкомстату, в 2012 році середня зарплата лікаря в Україні становила 2,1 тис. грн., або $257. Приміром, в Ізраїлі вона дорівнює 20 тис. шекелів, або $5 тис.

Цинізм, байдужість, хамство і непрофесіоналізм медиків - найбільш поширені претензії пацієнтів до обслуговування в держполіклініках і лікарнях

Хронічне недофінансування медустанов їхні адміністрації компенсують поборами з хворих у вигляді "добровільних" пожертвувань до фондів клінік, без яких на прийом до лікаря не потрапити, а також хабарів - за надання безкоштовних за законом послуг.

Суми внесків зросли настільки, що зрівнялися з прайсами комерційних клінік, тому багато пацієнтів сьогодні воліють користуватися послугами комерційної медицини. За підрахунками представників приватних клінік, з 2011 року кількість українців, охочих лікуватися в недержавній медустанові, зросла втричі.

Якщо лікар державної лікарні не бере хабар, у нього немає іншої мотивації сумлінно виконувати свої обов'язки, крім моральної, вважає Володимир Дудка, народний депутат від ПР і голова фонду Здоров'я. "По суті, зараз медицина тримається на етиці і внутрішній порядності деяких лікарів", - резюмує він.

Лікування системи

Представники державної медицини про проблеми галузі говорити відмовляються. Звернення Корреспондента щодо цього проігнорували, наприклад, головлікар київської міської лікарні №17 Микола Дьомін та його колега з міськлікарні №1 Ігор Чермак. Така позиція цілком відповідає лінії поведінки, якої дотримується керівництво МОЗ. Чиновники цього відомства у відведений законом термін не відповіли Корреспонденту на питання, що стосуються проблем у медицині. Зате вони із задоволенням коментують розпочаті два роки тому реформи, що торкнулися, правда, лише чотирьох "пілотних" регіонів - Києва, Вінницької, Донецької та Дніпропетровської областей.

У низці тамтешніх медустанов меддопомогу розділили на первинну - сімейні лікарі та амбулаторії, які обслуговували близько 80% звернень пацієнтів, вторинну - лікарні, і третинну - спеціалізовані клініки. Крім того, в поліклініках скасували прив'язку населення до дільничних лікарів. При такій системі пацієнти самі обирають, до якого конкретного фахівця звертатися, а заробіток кожного лікаря залежить від кількості прийнятих ним пацієнтів. Та й бюджетні кошти розподіляються за всіма трьома "рівнями" меддопомоги більш раціонально.

Медустанови меддопомогу розділили на первинну - сімейні лікарі та амбулаторії, які обслуговували близько 80% звернень пацієнтів, вторинну - лікарні, і третинну - спеціалізовані клініки

За схожим принципом працює державна охорона здоров'я в більшості розвинених країн світу. "Якщо ти поганий лікар, до тебе ніхто не буде ходити, і тобі нічого буде їсти", - розповідає Алекс Маляр, українець за походженням, котрий вже 20 років працює психіатром в ізраїльській держклініці.

Однак українські нововведення мають серйозний недолік - вони впираються в можливості бюджетного фінансування, вкрай мізерного на сьогоднішній день. Просте перерозподіл скромних грошових потоків ситуацію покращує лише косметично: так, зарплата лікарів в регіонах, де тестується реформа, зросла всього на третину - до 3 тис. грн.

Радикального поліпшення стану матеріальної бази лікарень і фінансового становища їхнього персоналу, на думку більшості експертів, можна чекати лише у разі впровадження обов'язкового медичного страхування (ОМС), якого в Україні очікують вже не перший рік.

За підрахунками Дудки, якщо ОМС стане реальністю, навантаження на фонд заробітної плати в країні збільшиться лише на 3%, при цьому можна буде акумулювати близько 15 млрд грн. виключно на лікування українців. Для порівняння: весь бюджет МОЗ в 2013 році склав 56 млрд грн.

Зарплата лікарів в регіонах, де тестується реформа, зросла всього на третину - до 3 тис. грн

Результати, яких можна досягти за допомогою загального медстрахування, стають зрозумілі на прикладі Ізраїлю, де вже багато років діє аналог ОМС - лікарняні каси. "Можливості ізраїльської медицини максимальні - найкраще, що є в цій галузі у світі, можна знайти в Ізраїлі, - пишається Маляр. - З іншого боку, навіть найбідніша людина може пройти діагностику та пролікуватися на найдорожчому обладнанні".

Багато в чому завдяки якості медобслуговування Ізраїль посідає четверте місце в світі за середньою тривалістю життя - 82 роки, а дитяча смертність становить тут чотири випадки на 1 тис. новонароджених. В Україні ці показники помітно гірші: випадків дитячої смертності в 2,5 рази більше, а середня тривалість життя дорівнює 69 років.

Офіційний Київ щодо цього, схоже, не надто сумує, взявши на озброєння принцип чумаків - вже коли їхати, то не швидко, зате у вірному напрямку. Так, пілотні проекти у сфері охорони здоров'я дадуть свої перші плоди років через п'ять, про що Корреспонденту розповів Костянтин Надутий, керівник департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ. А там, дивись, і ОМС запрацює. "Протягом трьох років потрібно провести реструктуризацію медустанов, а потім починати вводити медичне страхування, - планує чиновник. - Це загальносвітовий механізм, який, сподіваюся, втілиться і у нас".

***

Цей матеріал опубліковано в №27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.