RU
Головна
 

Корреспондент: Чорна столиця. Горлівка перетворюється у найбільш екологічно брудне місто України

12 серпня 2013, 09:34
0
363
Горлівка - екологія - забруднення
Фото: Корреспондент
Близько 300 тис. т отруйних сульфатів лежать під відкритим небом в населеній зоні Горлівки

Горлівка перетворюється у найбільш екологічно брудне місто країни завдяки своїм 40 заводам і шахтам. Мешканці цієї газової камери стають національними рекордсменами за захворюваністю й смертністю, - пише Максим Бутченко в №31 журналу Корреспондент від 9 серпня 2013 року.

В одну із липневих ночей мешканці Горлівки прокинулися від задухи, вирішивши, що в місті сталася техногенна катастрофа.

"Сусіди вискакували на сходові клітки і дзвонили один до одного в двері", - розповідає 42-річна горлівчанка Олена Рязанцева.

Мешканці Горлівки, подібно до японців, які постійно готові до землетрусів, теж завжди напоготові: газові атаки трапляються тут з періодичністю щонайменше раз на тиждень.

А 6 серпня нова біда вразила місто: в результаті аварії на місцевому заводі азотних добрив Стирол загинули шестеро людей, ще 21 співробітник підприємства доставлений до лікарні. Причина аварії з'ясовується, і вже відомо, що стався великий викид аміаку.

Промислових монстрів, що псують повітря, в окрузі хоч відбавляй. Крім Стиролу це коксохімічний завод ІСТЕК, нафтопереробне підприємство Нафтек та хімічна Тар Альянс. Всього в місті близько 40 заводів і шахт.

"Між собою ми називаємо свій Калінінський район "чортовим трикутником": довкола нас скрізь одна хімія, - нарікає Рязанцева, - тому майже у кожного третього легеневі захворювання або астма".

До того ж місто є одним з лідерів країни щодо захворюваності на рак. А смертність тут випереджає народжуваність удвічі, тоді як в Україні - в 1,2 рази. І все через те, що мешканці Горлівки щодня дихають хімічною сумішшю з аміаку, формальдегіду, фенолу та оксиду вуглецю, що перевищують у декілька разів гранично допустиму норму. У лічені роки вона губить легкі і репродуктивну систему.

Головні причини техногенного лиха в Горлівці - аварії на місцевих хімзаводах, що почастішали, які до того ж не вживають заходів для ефективного очищення викидів

У 2013 році екологи визнали Горлівку найбруднішим містом країни. Згідно з даними моніторингу Мінекології, проведеного в 53 містах України, рівень індексу забруднення атмосфери досяг у цьому промисловому центрі Донбасу рекордних 16 пунктів. Причому позначка 14 вже свідчить про екологічну катастрофу, констатують експерти.

Для порівняння: у Маріуполі, що вважався найбільш забрудненим українським містом у 2011 році, індекс дорівнює 13,2, а найменші його значення зафіксовані в Комсомольську Полтавської області (2,5) і Обухові Київської області (2,9).

Головні причини техногенного лиха в Горлівці - аварії на місцевих хімзаводах, що почастішали, які до того ж не вживають заходів для ефективного очищення викидів, стверджує Володимир Ющенко, керівник донецького департаменту комітету охорони навколишнього середовища Всеукраїнської громадської організації Народна рада.

"Ситуацію посилює те, що всі хімпідприємства розташовані в межах міста, - уточнює Ющенко. - Вони періодично неправомірно зменшують протяжність санітарно захищеної зони навколо них. У підсумку на голови городян викидаються сотні тонн отрутохімікатів".

Сектор газу

Промисловий краєвид Горлівки особливо вражає з висоти терикону, розташованого в самому центрі міста. З одного боку в житлову зону вклинилися кілька шахт, вугільно-збагачувальна фабрика і ртутний завод. З іншого димлять десятки труб і факелів хімічних підприємств.

До густонаселеного мікрорайону Хімік примикає Горлівський хімзавод. Хоча завод давно закрито, на його території розкладаються сотні тонн неутилізованих речовин, небезпечних для життя. За округою стелиться солодкуватий дим, що дурманить голову.


"Відчуваєте запах мигдалю? - запитує у Корреспондента Тимур Марченко, місцевий екологічний активіст, і тут же ставить діагноз: - Вітаю, у вас починається отруєння мононітрохлорбензолом (МНХБ), 1 мг якого смертельний для людини".

Мер Горлівки Євген Клеп в бесіді з виданням запевняє, що 3 тис. т МНХБ вивезли з міста і поховали в спеціально відведеному місці. Екологи мають іншу інформацію: через неякісну утилізацію небезпечна сполука частково залишилася в Горлівці, і її випари розносяться по всьому місту.

Також тут прямо під відкритим небом лежать 300 тис. т сульфатів, які під час спеки виділяють отруйні пари, що піднімаються над білими пагорбами цих хімікатів, як міраж у пустелі.

27-річна Олена Рязан, мешканка багатоповерхівки, що стоїть неподалік, каже, що її чотирирічна донька хворіє місяцями. Лікарі грішать на поганий імунітет, ослаблений екологією.

Дорослі почуваються не краще. У багатьох зовсім молодих знайомих Рязан зуби руйнуються без видимих ​​причин, а кашляють вони, як старезні люди похилого віку.

У горлівській міськадміністрації підрахували: у 2012 році кількість захворювань органів дихання склала близько 25 тис. випадків на 100 тис. осіб. Для порівняння: у Донецьку цей показник дорівнює майже 15 тис., а в Харкові - 23 тис.

Поширеність раку серед горлівчан близька до українського рекорду - 395,4 випадки на 100 тис. осіб при середніх по країні 358. Хоча пальму першості тримає інший індустріальний центр - Кіровоград з показником 546 на 100 тис.

Головні згубники населення забутої богом Горлівки - фенол, формальдегід і аміак, які щодня видихають хімпідприємства і викликають легеневі захворювання, а також оксид вуглецю, що пригнічує репродуктивну функцію.

Крім того, тисячі вантажних машин, що обслуговують заводи і шахти Горлівки, внаслідок відсутності об'їзної дороги щорічно тут же викидають сотні тонн вихлопних газів. За оцінкою екологів, вони складають половину тутешнього атмосферного забруднення.

А в цілому шкідливі викиди включають в себе понад 200 хімічних елементів. Ця суміш осідає не тільки в легенях людей, а й на деревах і будинках у вигляді білого інею.

Один з таких районів поблизу заводу ІСТЕК тамтешні мешканці охрестили Аргентиною: у часи СРСР тут жили будівельники, запрошені з Південної Америки. Тепер цією назвою аборигени іронічно підкреслюють "чистоту" свого повітря: мовляв, дихається, як в Андах.

"З коксохіму вітер дме - вся місцевість в отруйному диму, - розповідає мешканець Аргентини Олександр Анісін. - З іншого боку, зі Стиролу випускають аміак - неможливо на вулиці стояти, біжимо в дім". За словами Анісіна, у всіх його домашніх в моменти хімічних атак, які трапляються щонайменше раз на тиждень, часто нестерпно болить голова. А як тільки сім'я виїжджає за місто або до моря, болі проходять.

Проблему регулярних викидів, що отруюють життя населенню, адміністрація ІСТЕК Корреспонденту коментувати відмовилася. Представники Стиролу були більш комунікабельними.

Як зазначає Сергій Павлючук, голова правління компанії, їхнє підприємство за останні чотири роки зменшило обсяг шкідливих викидів більш ніж удвічі - з 4,9 млн до 2,1 млн т. А за поточний рік обсяги забруднення атмосфери на Стиролі знизилися на третину. Для порівняння: хімзаводи США щорічно викидають в атмосферу в середньому 1,5-1,7 млн ​​т речовин.

Павлючук готовий дивитися правді в очі. "Хімічний завод - це не цукеркова фабрика, - суворо резюмує він. - Шкідливі викиди були, є і будуть".

Чорнобиль Донбасу

У Мінекології стверджують, що у Горлівки, хоч вона і визначена як головна екологічна клоака країни, чимало серйозних конкурентів, і всі вони зосереджені в основному у Донецькій області.

Близько 80% забруднюючих речовин в атмосферу регіону викидають, крім Горлівки, ще вісім промислових центрів - Маріуполь, Донецьк, Єнакієве, Макіївка, Дебальцеве, Краматорськ, Дружківка і Добропілля.

Вони ж змагаються один з одним за першість у рейтингу найбільш екологічно небезпечних міст країни, і радикально цей список лідерів не змінюється десятиліттями.

Тому, кажуть експерти, пригноблені отруєної атмосферою мешканці цих міст найбільш близькі до соціального вибуху: хворих людей тут стає все більше. А населення Горлівки ще й стрімко вимирає. За даними Держкомстату, в 2012 році смертність досягла тут 17,3 на 1 тис. населення на рік при середньому показнику в Україні 14,5.


Головною причиною екологічного лиха аналітики вважають не стільки сам факт присутності "хімії", скільки близькість підприємств до житлових масивів. У середині минулого століття всі заводи і шахти перебували за межею міста, однак житлова забудова поступово увійшла в небезпечне сусідство з ними.

Павлючук стверджує, що, наприклад, в Данії є аналоги Стиролу, що викидають в атмосферу нітрохи не менше шкідливих речовин, але вони не турбують людей, оскільки побудовані далеко від міст.

Однак це аж ніяк не головний чинник чистоти повітря в Західній Європі. За даними Єврокомісії, забруднювачів повітря там жорстко контролюють шляхом оподаткування. Так, у Великобританії за кожну 1 т викидів підприємство має заплатити до бюджету $26, а в середньому в Європі цей податок становить 4 євро за 1 т.

Тобто український Стирол, будь він на території ЄС, заплатив би держскарбниці за власну шкідливість $8,4 млн, а в Британії - всі $54,6 млн, що дорівнює половині бюджету Горлівки.

Таким чином власників заводів стимулюють до модернізації систем очищення, що дає результати: всі підприємства в ЄС відповідають міжнародному стандарту безпеки виробництва. Зокрема, на них встановлено ​​дворівневий захист, що у разі аварії не допускає великих викидів в атмосферу.

Наприклад, завдяки впровадженню на хімзаводах Гамбурга сучасних очисних фільтрів і мінімізації викидів місто, що вважалося в 1990-х найбруднішим у Європі, в 2009 році визнане Єврокомісією "зеленою столицею" континенту поряд зі Стокгольмом.

Тим часом Горлівці саме час давати статус "чорної столиці". Очисне устаткування на більшості її підприємств застаріло фізично і морально, і їхнє керівництво не поспішає вкладати гроші в модернізацію, стверджує Ющенко, що збільшує ймовірність нештатних ситуацій.

У 2011 році на хімзаводах сталися чотири великі аварії, в 2012-му - п'ять, а за перше півріччя 2013-го - два епізоди великого викиду шкідливих речовин, які здійснили Стирол і Тор Альянс, згідно з даними екологічної інспекції Донецької області.

При цьому штрафи за такі порушення для індустріальних гігантів копійчані. За даними обласної екологічної інспекції, обидва підприємства заплатили в цілому 73 тис. грн.

Заводи-забруднювачі не відчувають не тільки фінансового, але й соціального тиску. За словами горлівської журналістки Ірини Шевченко, яка багато років займається екологічною темою, далеко не всі місцеві мешканці обізнані про реальний стан справ, тому немає гучних громадських виступів.

"Мертві люди на вулиці не лежать, і ніби все спокійно, - передає Шевченко настрої мешканців. - А те, що люди "пачками" вмирають від раку або легеневих захворювань, мало кому помітно".

Зате масштаби лиха добре відомі батькам міста. Мер Клеп вже перестав звертати увагу, на якому місці за забрудненістю перебуває довірена йому Горлівка: мовляв, дихати від цього легше не стане.

Не так давно в кабінеті мера народився амбітний план - перетворити індустріальний центр у найзеленіше місто регіону, поетапно, протягом десяти років довівши стан повітря до рівня санітарно-гігієнічних норм. Живі перекази, але Ющенкові в нього віриться насилу.

"У горлівському повітрі настільки багато хімічних речовин, що вони прямо над нашими головами постійно вступають в реакції один з одним, породжуючи нові сполуки, - говорить експерт. - І хоча викиди аміаку в нинішньому році зменшились удвічі, місто залишається хімічним Чорнобилем Донбасу".

***

Цей матеріал опубліковано в №31 журналу Корреспондент від 9 серпня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

СПЕЦТЕМА: Аварія на заводі Стирол у Донецькій області
ТЕГИ: промисловістьекологіязабруднене повітряГорлівка
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах