Корреспондент представляє історії п'яти українців, які перетворили свої захоплення на успішні бізнес-проекти, пише Ксенія Карпенко у №35 видання від 6 вересня 2013 року.
Спроба купити
подешевше гумові чоботи; невеликий особистий блог про мережеву інформацію;
прохання керівника організувати що-небудь для підняття корпоративного духу;
вечір, проведений за переробкою старого намиста; розповіді про власні подорожі
в соцмережах – з таких незначних подій розпочався успішний бізнес п'яти
українців, про яких вирішив розповісти Корреспондент.
В їхніх історіях
немає місця словам про цілодобову роботу в поті чола, про мільйонні початкові
вкладення і серйозний бізнес-аналіз – це п'ять розповідей про те, як звичайне
хобі в умілих руках може перетворитися на цілком успішну справу.
По суті, це історії
про те, як можна стати середнім класом в країні, де великий капітал, здавалося
б, захопив усі вільні ніші. Але місце під сонцем є і в Україні. Щоправда, щоб
переконатися в цьому, необов'язково дивитися вгору, на яскраве світило, – можна
подивитися під ноги, приділивши увагу повсякденним справах і захопленням. П'ять
наших нинішніх героїв зробили це і в підсумку побудували бізнеси, операційні
обороти яких перевищують 1 млн грн.
Взяла і взула
Наталія Валевська,
у минулому – перекладачка, нині – власниця магазину брендового взуття ShoeShoe
Шість років тому
Наталія Валевська почала вести подвійне життя. Одна його частина складалася з роботи
перекладачки у фінансово-інвестиційній компанії. Інша була цілком присвячена
взуттю: вільний від перекладу текстів про ринок цінних паперів час Валевська
віддавала власному тематичному блогу.
Спочатку вона
наповнювала онлайн-сторінку перекладними і переробленими текстами про туфлі,
черевики і чоботи із західних ресурсів. Через два місяці у Валевської вже було
5 тис. прихильників, але в якому напрямку розвивати все це далі, вона не знала.
Допомогли гумові чоботи.
Березень 2008 року видався
дощовим, а закордонні таблоїди рясніли фотографіями знаменитостей, які
хизувалися в так званих rubber shoes. Спроби Валевської знайти схожі модні
"калоші" в Україні виявилися марними, і вона вирішила замовити їх на
американському сайті.
Щоб мінімізувати витрати на доставку, фанатка взуття замовила відразу вісім пар. Потім, написавши замітку про "гумову моду", зазначила, що сім пар вона готова
перепродати. За три дні знайшлися покупці на всі "калоші"
Щоб мінімізувати
витрати на доставку, фанатка взуття замовила відразу вісім пар. Потім, написавши
замітку про "гумову моду", зазначила, що сім пар вона готова перепродати. За
три дні знайшлися покупці на всі "калоші". Інструмент заробітку був знайдений,
і Валевській нічого іншого не залишалося, крім як поставити справу на потік.
"Так вийшло, що,
задовольняючи свою потребу у взутті, я допомогла вирішити таку саму проблему
своїм клієнтам. Ось так і вийшов бізнес на хобі", – каже вона.
Рік тому колишня
перекладачка вийшла з Мережі, витративши $ 7 тис. на те, щоб відкрити в центрі
столиці мінімалістично оформлений бутік брендового взуття ShoeShoe. Сьогодні
його оборот перевищив 1 млн грн.
Оцифрований світ
Максим Саваневський,
у минулому – журналіст, нині – власник цифрового агентства Plus One, засновник
сайту про цифрові технології Watcher
Фото Дмитра Ніконорова
Максим Саваневський свою любовь до інформації перетворив на цифрове агенство Plus One
Максим Саваневський
називає себе "інфоголіком" – так він позначає свою гіпертрофовану любов до
інформації.
Свою кар'єру він
розпочав у 1995 році в економічній журналістиці, працюючи в Інвестгазеті, а
паралельно вивчаючи можливості , які приховував у собі інтернет. Через кілька
років Саваневський влаштувався на фондову біржу спеціалістом з комунікацій, а
також вів власний блог, в якому розповідав читачам про можливості онлайн-комунікацій.
Ця персональна сторінка і допомогла колишньому журналісту перекваліфікуватися
на політконсультанта.
Я бачив, як на Заході люди створювали бізнес на цифрових комунікаціях, рекламуючи себе у власних блогах. Цим зайнявся і я, виявившись в Україні одним з
перших
"Я бачив, як на
Заході люди створювали бізнес на цифрових комунікаціях, рекламуючи себе у власних
блогах. Цим зайнявся і я, виявившись в Україні одним з перших", – згадує
Саваневський часи, коли онлайн в країні був ще в дивину.
Орієнтованість на
розвинені країни допомогла йому йти на крок попереду за інших. Так, у 2008-му,
вивчивши та проаналізувавши президентську кампанію Барака Обами, Саваневський
став розробляти стратегію просування політичних і корпоративних брендів в
УАнеті.
Його діяльність
збіглася зі зростанням бажанням вітчизняних політиків популяризувати себе через
інтернет, створюючи сайти і сторінки в соцмережах. Саваневський, у свою чергу,
знав, як треба будувати подібні комунікації. У підсумку клієнти стали
шикуватися в чергу до колишнього журналіста, і першим серед них виявився
опозиціонер Арсеній Яценюк.
Через чотири роки
Саваневський разом з трьома друзями вирішив об'єднати свій різноплановий бізнес,
що розрісся, під крилом цифрового агентства Plus One, яке надає послуги як
політикам, так і корпоративним клієнтам. І якщо про першу категорію підприємець
каже, не називаючи прізвищ, то про другу розповідає з гордістю, перераховуючи
відомі бренди: мобільний оператор МТС, компанія Ріната Ахметова СКМ, банк ПУМБ,
телеканал Студія 1+1.
Сьогодні в компанії
Саваневського працюють 16 співробітників, а її оборот за станом на 2012-й склав
10 млн грн. на рік – непоганий результат для журналіста, який створив одну з
найуспішніших цифрових компаній на ринку, не інвестувавши в неї жодної копійки.
Гра на гроші
Владислав Рєзніков,
у минулому – акушер-гінеколог, нині – співвласник івент-агентства AutoQuest
Group
Фото Ольги Бабич
Бізнес Владислава Резнікова виріс з його захоплення екстремальними видами діяльності
Робота гінекологом
у міській лікарні – цей трохи екстремальний тест на витривалість Владислав
Рєзніков проходив кілька років поспіль, поки не перейшов на куди більш грошову
позицію регіонального представника міжнародної фармацевтичної компанії. Але
зміна місця роботи не вплинула на відсоток екстремальності в його житті, адже
захоплення рафтингом, дайвінгом, сноубордингом нікуди не поділися.
Про те, що поза роботою
він веде насичене життя, знали товариші по службі Резнікова. Не дивно, що коли
перед HR-директором компанії поставили завдання організувати що-небудь незвичне
для топ-менеджерів усіх відділень, той звернувся до екстремала- гінеколога.
Резніков був радий старатися і перетворив корпоративний тімбілдінг-паті на ралі-квест
на Криті – автомобільне змагання-подорож, у якому брали участь більше сотні
екіпажів.
Через рік він
провів для товаришів по службі ще один квест, уже в Криму, і розповів про це
змагання своєму товаришеві Віталію Розіну. Так для Резнікова закінчилися вісім
років роботи за наймом – у 2001 році партнери створили компанію AutoQuest,
основою для якої стала команда Лопухи у пошуках адреналіну. Причому спочатку це
було мало схоже на бізнес: "Лопухи" самі брали участь у квестах, а паралельно
тренували інші команди.
Перші два роки Резніков і партнер не могли похвалитися доходами, зате їхнє ім'я опинилося на слуху. Так, заробивши авторитет і популярність, AutoQuest став
рости і перетворився на івент-агентство, що спеціалізується на тімбілдінгу
Перші два роки
Резніков і партнер не могли похвалитися доходами, зате їхнє ім'я опинилося на
слуху. Так, заробивши авторитет і популярність, AutoQuest став рости і
перетворився на івент-агентство, що спеціалізується на тімбілдінгу. Клієнтами
Резнікова і Розіна стали такі гіганти, як міжнародна компанія LVMH, ДТЕК Ріната
Ахметова, телеканали Студія 1+1 та Новий.
Сьогодні компанія
розрослася – у неї входять агентство з організації заходів, продакшен-студія,
весільна агенція, картинг-центр, а також спортивно-розважальний клуб . Дітище
Резнікова розробляло конкурси для учасників проекту Зваженi та Щасливi на
телеканалі СТБ.
У штаті компанії
працюють 12 співробітників, ще два десятки людей Резніков з партнером залучають
під окремі проекти. За даними підприємця, річний оборот AutoQuest за 2012 рік
склав 6,8 млн грн.
До всього необхідно
підходити професійно, вважає Резніков, який не забув про свої професійні "витоки":
серед його бізнес-активів є й компанія, що спеціалізується на реєстрації ліків
і медичних товарів. Але більшу частину часу він все одно віддає AutoQuest.
Справа з дрібничок
Ірина Дронова, в
минулому – маркетолог, нині – співвласниця мережі магазинів біжутерії та
аксесуарів Конфітюр
З особистого архіву Ірини Дронової
Ірина Дронова для свого хейдмейд-бізнесу обрала Харків
До 2008 року киянка
Ірина Дронова заробляла на життя звичним чином – працюючи у сфері маркетингу,
вона виводила на український ринок нові продукти. Правда, у неї було своє
невелике захоплення, яке народилося в один з вечорів 2000 року, коли їй
знадобилося підібрати аксесуар під нове вечірнє плаття.
Купити такий не
вдалося, і Дронова взялася за переробку старого намиста. Результат киянку
задовольнив, та й процес сподобався, тому вона стала потроху звозити з поїздок
по Європи цікаві матеріали і фурнітуру, а вихідні присвячувати тому, щоб з
усього цього створювати нові аксесуари для особистого користування.
Захоплення так і
залишилося б примхою, якби не світова фінансова криза. Компанія, в якій на той
момент працювала Дронова, істотно скоротила свої витрати на маркетинг, що і
підштовхнуло майбутню підприємницю до дій.
Півроку у неї пішло
на те, щоб "трансформувати свідомість" і створити бізнес-план. Як досвідчений
маркетолог, Дронова розуміла, що для успіху їй необхідно зайняти унікальну нішу
і продавати ексклюзивний товар.
Не бажаючи конкурувати з магазинами рукодільної біжутерії, які вже були у столиці, киянка залишила рідне місто і перебралася у "вільний" Харків
Не бажаючи конкурувати
з магазинами рукодільної біжутерії, які вже були у столиці, киянка залишила
рідне місто і перебралася у "вільний" Харків. Там її Конфітюр став першим
магазином у регіоні, що спеціалізується на створенні хендмейд-прикрас та
фурнітури для них.
Ставка на колишню
столицю України зіграла: зараз у Дронової вже чотири магазини в самому Харкові
і ще два – в області. На неї працюють 20 осіб, а оборот Конфітюра за минулий
рік склав 1,4 млн грн.
Крім цього, колишня
киянка на пару з чоловіком організувала школу з навчання рукоділлю. За словами
підприємниці, за три роки ці курси відвідали 1,5 тис. осіб.
"Я й уявити не
могла, що розібране намисто стане бізнес-проектом. Як не могла уявити, що від
бізнес-процесів буду отримувати ще більше задоволення, ніж від хобі", – каже
Дронова.
Грошові вітрила
Артемій Сурін, у
минулому – юрист, нині – засновник туристичного співтовариства One Life
Фото Антона Шевельова
Артемій Сурін заснував туристичну спільноту One Life
Свій виступ на
торішній конференції для молодих підприємців Entrepreholic один з її спікерів,
32-річний харків'янин Артемій Сурін, почав зі слів, що "світом правлять ідеї,
а не гроші". До його життя це правило застосовується на всі 100 %.
Заробивши у 26
років свій перший $ 1 млн на юриспруденції, Сурін віддав бізнес в управління
партнерам.
На запитання, що
змусило його, успішного юриста, чиїми клієнтами були український гігант СКМ і
мережі магазинів Metro Cash & Carry і Billa, Міноборони України та інші
серйозні організації, відійти від справ, Сурін відповідає хитромудро: мовляв, юрбізнес
перестав бути йому цікавим, і він не хотів жити у вузьких стінах капіталізму з
єдиною метою примноження фінансових активів.
Розсовувати стіни
Сурін став у прямому сенсі – блукаючи по світу: він став реалізовувати навіяні
романами Жюля Верна дитячі мрії про подорожі.
Першою серйозною
пригодою стало підкорення Північного полюса в грудні 2008 року. Тоді ж
харків'янин завів блог на одному з російських інтернет-ресурсів, де описував
свої подорожі. Незабаром сторінка Суріна стала дуже популярною. Секрет успіху
був у тому, що юрист-мандрівник писав про те, про що мріють більшість білих
комірців, – про вихід із зони власного комфорту, про нівелювання соціальних
стереотипів.
Мандрівник організував у соціальній мережі Facebook групу One Life, що стала майданчиком для спілкування любителів активного відпочинку
Незабаром
мандрівник організував у соціальній мережі Facebook групу One Life, що стала
майданчиком для спілкування любителів активного відпочинку. З того часу минуло
два роки, і сьогодні число учасників спільноти перевищує 65 тис. осіб з різних
країн світу.
У 2012-му, взимку –
час, який він традиційно проводить на острові в Південно-Західній Азії, творець
One Life оголосив про організацію першої масової подорожі під егідою спільноти.
Через півроку флотилія з десяти яхт і з екіпажами більш ніж із сотні осіб
вирушила під прапорами One Life в тижневий тур по островах Греції. Вартість
подорожі з урахуванням перельоту і послуг шкіпера склала 1,3-1,5 тис. євро для
однієї людини.
Ідея виявилася
настільки затребуваною, що за наступні 15 місяців One Life провів понад 20
подорожей та експедицій до Європи, Гімалаїв, Тибету і Латинської Америки. У
заходах спільноти взяли участь понад 2 тис. осіб. До організаторів стали
надходити гроші не тільки від учасників, а й від спонсорів: останні яхтові тури
відбулися за підтримки таких брендів, як Jack Daniels, Kyivstar і Pepsi.
Сурін не приховує
радості від того, що спонсорам сподобалася його ідея. Однак ідейний натхненник
One Life не вважає себе бізнесменом. Говорити про прибуток й обороти One Life
він теж не хоче: мовляв, все це підрахує в кінці року.
Підсумкові цифри,
ймовірно, порадують Суріна: за оцінками експертів, зробленими на прохання
Корреспондента, річний оборот від організації таких турів може перевищити 10
млн євро, а чистий прибуток становитиме близько 500 тис. євро.
Чим подорожі "від
Суріна" кращі за гарячі тури звичайних агентств? Сам харків'янин впевнений, що
One Life продає не тури, а стиль життя і відмінний нетворкінг.
***
Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 6 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.