Корреспондент: Кара земна. У світі триває полювання на нацистських злочинців, серед яких є й українці

Тисячі нацистських злочинців все ще ховаються від заслуженого покарання, стверджують фахівці Центру Симона Візенталя, який спеціалізується на затриманні лиходіїв часів Другої світової війни. У списку найбільш розшукуваних центром екс-нацистів – двоє українців, яким перевалило за 90, пише Кароліна Тимків у №35 журналу Корреспондент від 6 вересня 2013 року.

Ворушити минуле – справа клопітка, знає історик Пер Андерс Рудлінг, професор Лундського університету в Швеції, який спеціалізується на розслідуванні нацистських злочинів. 15 років знадобилося Рудлінгу, щоб довести: 91-річний українець Володимир Катрюк, який нині живе в Канаді, під час Другої світової війни брав участь у каральних операціях СС – наприклад заганяв у сараї жителів білоруського села Хатинь, які потім були спалені живцем.

Подія давно стала історією, проте деякі її учасники розшукуються досі. Зокрема, цим займається американський Центр Симона Візенталя – найбільша організація, що спеціалізується на затриманні нацистських злочинців й організаторів Голокосту.

Нещодавно центр опублікував щорічний список десяти найбільш розшукуваних лиходіїв часів Другої світової. У нього, крім Катрюка, увійшов ще один українець – 92-річний екс-поліцай Джон (у минулому Іван) Калимон, який брав участь у стратах львівських євреїв. Крім українців у списку фігурують військові злочинці з Литви, Австрії та Італії.

Мисливців за нацистами не бентежить їх більш ніж солідний вік і те, що у разі піймання злочинців чекає тривале тюремне ув'язнення.

"Не варто шкодувати цих людей лише тому, що вони старі, – вважає Ефраїм Зурофф, ізраїльський історик і глава єрусалимського бюро Центру Візенталя. – Свого часу вони жалості не показували".

Сьогодні, за підрахунками Зуроффа, по землі вільно ходять ще 15 тис.
екс-нацистів. Центр Візенталя залишився практично єдиною великою структурою, яка серйозно займається цим питанням 

Сьогодні, за підрахунками Зуроффа, по землі вільно ходять ще 15 тис. екс-нацистів. Якщо у другій половині минулого століття їх розшуку сприяли правоохоронні органи СРСР, Німеччини, США та Франції, то сьогодні Центр Візенталя залишився практично єдиною великою структурою, яка серйозно займається цим питанням. З моменту свого заснування в 1977 році він довів до суду більше 1 тис. справ.

Діяльність організації викликає повагу і разом з тим в окремих випадках питання професійних істориків-дослідників. Останні зауважують, що далеко не завжди центр збирає достатню доказову базу щодо ймовірних злочинців, та й зробити це через 70 років після подій майже неможливо.

Без терміну давності

Рудлінг розповідає Корреспонденту про труднощі, з якими він отримував в архівах України та Білорусі матеріали, пов'язані з діяльністю Катрюка, і по крихтах відновлював хронологію його злодіянь.

У процесі розслідування професор нажив чимало недоброзичливців з крайніх націоналістів і у шведській українській діаспорі.

"Мене почали звинувачувати в роботі на "промисловість Голокосту і його сутенерів", – розповідає Рудлінг. – А один український мігрант у Швеції, прихильник [української політичної партії] Свободи, писав у мій університет, щоб дізнатися, хто фінансує мої дослідження".

Насправді, стверджує швед, вивчення справи українця-поліцая було частиною його роботи в галузі історії, результати якої він опублікував в оксфордському журналі Holocaust and Genocide Studies. За її матеріалами, уродженець Чернівецької області Катрюк був членом 118-го українського поліцейського батальйону, сформованого німцями переважно з радянських військовополонених.

За спогадами свідків, Катрюк конвоював у сараї для спалення 149 жителів Хатині, а також брав участь у знищенні 26 мирних жителів

За спогадами свідків, Катрюк конвоював у сараї для спалення 149 жителів Хатині, а також брав участь у знищенні 26 мирних жителів – сільських лісорубів, які потрапили під гарячу руку карателям під час перестрілки з місцевими партизанами під Мінськом.

"Підходячи до місця розстрілу, я бачив, як по людях, які тікали в ліс, стріляв Іванків з ручного кулемета, а в поранених, хто лежав на шосе, стріляли Катрюк, Мелешко і Паньків", – давав свідчення Олег Кнап, який теж служив у 118-му батальйоні, і чиї спогади стали надбанням громадськості у 2009 році.

Катрюк заперечує свою причетність до злодіянь, однак змушений був визнати, що служив поліцаєм і співпрацював з фашистами. Емігрувавши після війни до Канади і отримавши її громадянство, він навіть був засуджений за те, що приховував від влади своє минуле. Тепер він доживає свій вік у годині їзди від Монреаля, розводить бджіл і отримує пенсію.

Однак Центр Візенталя наполягає на повторному, набагато суворішому вироку і депортації Катрюка в Україну чи Німеччину для відбування тюремного ув'язнення.

Такого ж покарання мисливці за нацистами вимагають і щодо уродженця Львівської області Калимона, який з 1942 по 1944 рік брав участь у розстрілах і відправці євреїв до концтаборів

Такого ж покарання мисливці за нацистами вимагають і щодо уродженця Львівської області Калимона, який з 1942 по 1944 рік брав участь у розстрілах і відправці євреїв до концтаборів. Калимон, який перебрався під час війни до Німеччини, а пізніше – у США, також заперечує свою причетність до злочинів.

Не так давно центру вдалося роздобути переконливий доказ – збіг підпису українця з автографом на аусвайсі поліцая, виданому в 1942-му у Львові німецькою адміністрацією певному Івану Калімуну. Незважаючи на невелику різницю в написанні прізвища, розчерки схожі як дві краплі води.

У 2007 році Калимон у зв'язку з початком розслідування його минулого був позбавлений американського громадянства, однак з країни до закінчення справи не видворений.

Тим часом таке слідство може тривати десятиліттями. Причому нерідко засуджені через свій вік не доживають не те що до закінчення тюремного терміну, але навіть до оголошення вироку.

Так, справа ще одного українця, Джона Дем'янюка, якому закидали факт роботи охоронцем у таборах смерті в Польщі і Німеччині, розтягнулася на цілих 30 років. Весь цей час правосуддя кількох країн розбиралося, чи є катом людина, яка обслуговувала газові камери, на чиїй совісті садистські тортури і подальше знищення 29 тис. осіб.

У підсумку в травні 2011 року Дем'янюка засудили до п'яти років позбавлення волі, проте у в'язницю 91-річному екс-нацистові потрапити не судилося з причини важкого стану здоров'я. Через рік він помер в одному з комфортабельних будинків для літніх людей у німецькій Баварії.

Багато підозрюваних у злочинах періоду Другої світової все ще живі і перебувають у розшуку. Сьогодні на стадії розслідування є більше 1 тис. справ

Багато підозрюваних у злочинах періоду Другої світової все ще живі і перебувають у розшуку. Сьогодні на стадії розслідування є більше 1 тис. справ, свідчать дані Центру Візенталя, а з квітня 2011 по березень 2012 року в різних країнах були засуджені десять нацистських злочинців і ще шість звинувачені в співучасті.

Останній шанс

У нинішньому списку найбільш розшукуваних злочинців перебувають 92-річний Герхард Зоммер, який служив у СС і обвинувачений у вбивстві 560 мирних жителів Італії, а також австрієць Аріберт Хайм, відомий як Доктор Смерть. Будучи лікарем концтабору Маутхаузен, він проводив медичні досліди над ув'язненими.

Незважаючи на те що у 2012 році Німеччина заявила про припинення міжнародного розшуку Хайма, отримавши незаперечні, на її погляд, докази смерті злочинця, Центр Візенталя припускає, що він все ще живе на півдні Чилі, в Патагонії.

Більшість об'єктів пошуку, як правило, приховують свої справжні імена і минуле, забившись у різні куточки земної кулі, від Єгипту до Канади, і притягти їх до суду непросто

Більшість об'єктів пошуку, як правило, приховують свої справжні імена і минуле, забившись у різні куточки земної кулі, від Єгипту до Канади, і притягти їх до суду непросто.

Але мисливці за нацистами перед труднощами не відступають. У липні поточного року в Німеччині центр ініціював пошукову кампанію Операція останній шанс II із закликом до місцевих жителів допомогти в затриманні військових злочинців, які залишилися в живих.

У Берліні, Гамбурзі та Кельні розклеєно близько 2 тис. плакатів із зображенням залізниці, що веде до воріт концтабору Аушвіц. "Пізно, але не занадто пізно, – свідчить заклик на ньому. – Мільйони невинних людей були вбиті нацистськими військовими злочинцями. Деякі з них живі і на волі. Допоможіть нам притягнути їх до суду".

За будь-яку інформацію, яка може бути корисна слідству, обіцяна нагорода до 25 тис. євро.

"У злочинну діяльність нацистів були залучені тисячі і тисячі, – міркує Зурофф. – Ми сподіваємося, що люди мають у своєму розпорядженні хоча б якусь інформацію і поділяться нею з нами".

Відомо, що основну допомогу в пошуках центру протягом всієї його історії надає ізраїльська розвідка Моссад. Саме цій спецслужбі в 1950-х вдалося зловити Адольфа Ейхмана, який керував в гестапо масовим знищенням євреїв у Європі, а також деяких інших військових злочинців.

Саме на Моссад працював і один з найвідоміших переслідувачів втікачів фашистів – Візенталь, чиїм ім'ям названо центр. Сам він свого часу теж постраждав від рук СС – разом з дружиною побував у львівському гетто і концтаборі Маутхаузен.

Відданість своїй справі однодумців Візенталя викликає повагу у всіх, хто вважає торжество справедливості обов'язковим, навіть якщо мова йде про історію. Тим часом деякі професійні історики висловлюють побоювання, що не завжди дослідження центру щодо конкретних підозрюваних у злочинах бездоганні. Довести їхню провину за давністю років непросто, попереджають вчені.

Звинувачення на адресу Дем'янюка великою мірою будувалися на свідченнях лише одного свідка, який бачив злочинця 70 років тому

Наприклад, звинувачення на адресу Дем'янюка великою мірою будувалися на свідченнях лише одного свідка, який бачив злочинця 70 років тому, розповідає Іван Петриляк, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

"Буває, я зустрічаю людину, якої не бачив десять років, і можу не впізнати, а що говорити про 70 років! – вигукує історик. – Та й чи є сенс домучували цих дідів? Адже дуже скоро вони нестимуть відповідальність перед вищим суддею".

Вітчизняних експертів насторожує і той факт, що українці постійно фігурують в списку Центру Візенталя. На думку Петриляка, не можна стверджувати, що вони більше співпрацювали з німцями, ніж представники інших національностей.

Доктор історичних наук Анатолій Чайковський, директор київського Інституту українознавства, стверджує, що під час Другої світової війни з німцями співпрацювало до 3-5 % населення УРСР, і серед них були люди, які вбивали співвітчизників. Наприклад, в Бабиному яру, розповідає Чайковський, діяв каральний загін, створений німцями переважно з українців, – він розстрілював мирних жителів.

Мотивація у прислужників окупантів була різною – від прагнення врятувати своє життя до ідейної ненависті до радянської влади, а також банального бажання розбагатіти чи навіть помститися сусідам за минулі образи.

"Але той, хто вчинив зло на цій землі, повинен бути покараний, тому не можна засуджувати роботу людей, які навіть через стільки років намагаються знайти і покарати нацистських злочинців", – переконаний Чайковський.

Ніхто не забутий

Список найбільш розшукуваних у 2013 році нацистських злочинців, опублікований Центром Симона Візенталя

Дані Центру Симона Візенталя, інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 6 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.