Корреспондент: Тигр з людським обличчям. Сінгапур змінює свій економічний курс

Сінгапур, один з азіатських тигрів, вперше за півстоліття змінює економічний курс. Країна – рай для іноземного бізнесу повертається обличчям до власних громадян і нарощує соціальні витрати, пише Інна Прядко у №35 журналу Коррепондент від 6 вересня 2013 року.

Сінгапурське колесо огляду Singapore Flyer – найвище у світі. З висоти 165 м, на яку піднімаються кабінки, чудово видно все це дивовижне місто-державу з його хмарочосами, що виросли тут за останні десятиліття економічного злету.

А 9 серпня, коли країна відзначала 48-му річницю незалежності, колесо огляду було одним з найкращих місць, щоб побачити всі святкові урочистості. Втім, зовсім не традиційний парад, не концерти і не феєрверки виявилися кульмінацією цього дня.

Серед прийдешніх змін – курс на посилення уваги до рівня життя самих сінгапурців на противагу колишній орієнтації на залучення іноземного капіталу

Прем'єр-міністр Лі Сянь Лун звернувся до нації, анонсувавши найсерйозніші зміни за майже півстолітню історію незалежного Сінгапуру. Серед прийдешніх змін – курс на посилення уваги до рівня життя самих сінгапурців на противагу колишній орієнтації на залучення іноземного капіталу. Масштабні реформи – а з ними і витрати – чекають насамперед соціальну сферу, в тому числі медицину й освіту.

"Сьогодні ми повинні здійснити стратегічне зрушення в нашому підході до розвитку нації, – наголосив Лі Сянь Лун. – Ми зробили ривок з третього світу в перший, але нам необхідно замислитися про те, куди ми рухаємося в довгостроковій перспективі".

Зміни дійсно назріли, в один голос запевняють місцеві економісти і пересічні сінгапурці, з якими вдалося поспілкуватися Корреспонденту. І їхня головна причина не стільки зовнішні, скільки внутрішні виклики, з якими зіткнулася країна на нинішньому етапі свого розвитку.

Серед головних проблем – зростаюча крива соціального розшарування, неспівмірна із заробітками вартість життя, занадто висока залежність економіки від зарубіжних інвесторів і їхніх настроїв

Серед головних проблем – зростаюча крива соціального розшарування, неспівмірна із заробітками вартість життя, занадто висока залежність економіки від зарубіжних інвесторів і їхніх настроїв, а також труднощі, пов'язані зі стрімким розвитком міста-держави, – від перевантаження інфраструктури до зростання конкуренції сінгапурців та іноземців на ринку праці.

"Хоча всі ми згодні, що перетворення Сінгапуру на частину глобального ринку пішло на користь країні, на мікрорівні багато громадян відчувають, що не отримують від цього достатньо переваг", – вказує на корінь проблем Чу Сун Бень, професор економіки Наньянського технологічного університету (Сінгапур).

Саме тому для країни життєво необхідний стратегічний перехід до нової економічної моделі, яка посилить соціальний захист, погоджується з професором Ману Бхаскаран, віце-президент Економічного товариства Сінгапуру і директор консалтингової компанії Centennial Group International.

Людський фактор

37-річний сінгапурець Келвін Енг, спеціаліст з фінансового планування і батько трьох дітей, порівнює рідну країну на порозі 50-річчя незалежності з дівчинкою-підлітком, яка намагається розібратися в самій собі.

"Чи повинні ми пожертвувати економічним зростанням в обмін на більш придатний для життя Сінгапур?" – озвучує Енг ключове питання, яке турбує як більшість його співвітчизників, так і владу держави.

На перший погляд, ці тривоги здаються надуманими, адже запідозрити Сінгапур в непридатності для життя вкрай складно. Останнє десятиліття країна демонструє впевнене економічне зростання – в середньому на 5,8% ВВП щорічно. Таким цифрам можуть позаздрити і локомотив європейської економіки Німеччина (1,2% в середньому за той самий час), і потужні США (1,7%).

Сім років поспіль Сінгапур очолює рейтинг Світового банку за легкістю ведення бізнесу, що приваблює сюди світові фінансові потоки. Однак сінгапурці
зазначають, що їхнє благоденство не встигає за досягненнями країни

Сім років поспіль Сінгапур очолює рейтинг Світового банку за легкістю ведення бізнесу, що приваблює сюди світові фінансові потоки. Так, за даними консалтингової компанії Boston Consulting Group, у 2010 році країна посідала п'яте місце у світі за обсягом зосереджених в ній активів, керованих інституційними інвесторами (після США, Люксембургу , Франції й Австралії). А за версією впливового британського журналу The Economist, місто входить до десятки найкращих для того, щоб народитися тут.

Однак сінгапурці зазначають, що їхнє благоденство не встигає за досягненнями країни. Наприклад, однією з найгостріших проблем останніх років стало зростання вартості життя.

29-річна Жаклін Сіа, фахівець у галузі комунікацій, визнає, що більше за інших її турбує квартирне питання: можливість придбання власного житла вона називає примарною.

Якщо в 1980-х роках вартість середньої трикімнатної квартири вдвічі перевищувала річний дохід середнього домогосподарства, то зараз вона майже вп'ятеро вища, наводить приклад Чу Сун Бень. За словами професора, через прагнення уряду утримати профіцит бюджету в Сінгапурі давно не підвищують зарплати ні високопрофесійним кадрам, ні працівникам з кваліфікацією нижче.

У підсумку зростає соціальне розшарування: коефіцієнт Джині, що демонструє різницю між ідеальним і фактичним розподілом доходів населення, за 13 років збільшився з 0,442 до 0,478. За цим показником нерівності Сінгапур посідає 26-те місце в світі і друге серед розвинених держав після Гонконгу.

У суспільстві зростає напруженість щодо іноземців, які прийшли в країну разом із закордонним бізнесом: з 1970 року частка місцевих жителів в чисельності
населення скоротилася з 90% до 62%

На цьому тлі, зізнаються сінгапурці, в суспільстві зростає напруженість щодо іноземців, які прийшли в країну разом із закордонним бізнесом: з 1970 року частка місцевих жителів в чисельності населення скоротилася з 90% до 62%.

Університети сповнені зарубіжних професорів, а два з них навіть очолюють іноземці, розповідає професор Джон Вонг із Сінгапурського національного університету.

"Багато громадян незадоволені тим, що робочі місця в управлінському, інженерному, технічному секторах займають переважно іноземці", – ділиться Мелвін Лі, письменник і блогер , який живе в Сінгапурі з народження.

Крім зростання конкуренції за робочі місця, стрімкий розвиток мікродержави і приплив тисяч людей з-за кордону зробили її просто затісною. Навіть сучасній інфраструктурі міста, чиє населення з 1990 року зросло в 1,7 разу, до 5,3 млн осіб, все важче справлятися з великою кількістю людей. Лі розповідає, що за останній час помітно почастішали випадки збоїв і поломок в метро – головному громадському транспорті Сінгапуру.

"Часом поїзди та автобуси переповнені настільки, що в них важко сісти і доводиться довго чекати наступного", – описує Лі реалії.

Приблизно те саме розповідає про свій чудо-острів майже кожен місцевий житель. Згідно з даними опитування, оприлюдненого рік тому американським Інститутом Геллапа, жителі Сінгапуру ввійшли до десятки найбільш песимістичних націй світу. 26% його громадян вважають, що їхнє життя в найближчі п'ять років стане гіршим, ніж сьогодні, що забезпечило державі восьме місце в списку, очолюваному кризовою Грецією.

Тим часом на тлі припливу іноземців сінгапурських демографів все більше турбує вкрай низька народжуваність в країні – в середньому 1,3 дитини на сім'ю, що є одним з найгірших показників в Азії, наголошує Вонг, який раніше консультував сінгапурський уряд. Однією з причин проблеми експерт називає зміну моделі сім'ї під впливом західних цінностей.

"Освічені чоловіки і жінки – а більшість молодого покоління сінгапурців має вищу освіту – воліють відкладати одруження, – пояснює Вонг. – По суті, більшість освічених жінок [в Сінгапурі] залишаються незаміжніми".

Рівним чином

Сінгапур практично вичерпав можливості того шляху розвитку, яким ішов досі, переконані економісти. Модель інтенсивного економічного зростання за рахунок залучення капіталу, технологій і робочої сили ззовні, а також ретельної економії національних витрат була ідеальною для виведення країни на новий рівень. Однак тепер вона вимагає перегляду, вважає Лінда Лім, професор Школи бізнесу імені Стівена Росса при Мічиганському університеті (США), чия спеціалізація – економіка Сінгапуру і Південно-Східної Азії.

Лім пояснює, що територія, населення й обсяг домашнього ринку країни занадто малі, в той час як національне підприємництво залишається недорозвиненим через потужну підтримку державою закордонного бізнесу.

"Я думаю, що рішення – у розробці нової стратегії, що відповідає просунутій високоприбутковій економіці, яка повільно зростає і де метою зростання є не збільшення ВВП саме по собі, а максимальний добробут сінгапурців", – наголошує професор.

Однією з найпомітніших реформ стане збільшення субсидій на придбання квартир

У цьому напрямку вже окреслені конкретні кроки. Однією з найпомітніших реформ стане збільшення субсидій на придбання квартир: держава збільшить ці витрати в півтора рази, з $ 290 млн до $ 440 млн на рік. Причому якщо раніше на такі пільги могли розраховувати сім'ї, які заробляють не більше $ 2,25 тис., то тепер планку піднімуть до $ 6,5 тис. щомісяця, що полегшить життя сінгапурцям із середнім доходом.

Крім того, уряд спробує вирішити проблему стрімкого старіння населення, зробивши довічною і обов'язковою для всіх громадян платну медстраховку MediShield.

Істотна частина реформ пов'язана з розширенням освітніх можливостей, адже саме освіта давно стала основою добробуту в місцевому суспільстві

Істотна частина реформ пов'язана з розширенням освітніх можливостей, адже саме освіта давно стала основою добробуту в місцевому суспільстві. Наприклад, уже з 2014 року система Edusave із забезпечення школярів держдотаціями, введена 20 років тому, покриє всіх дітей від семи до 16 років , хоча до цього часу нею користувалися лише учні національних шкіл. Тепер Edusave охопить на 20 тис. дітей більше, включаючи студентів медресе, а також тих, хто навчається за кордоном або в домашніх умовах.

А фінансист Енг, батько двох школярів молодших класів й одного дошкільняти, радий майбутньому спрощенню системи випускних іспитів після початкової школи. За його словами, до цього часу 12-річні діти зазнавали небувалого стресу, адже бал за цей іспит враховувався аж до останнього знака і визначав рівень школи, де дитина може продовжити навчання. А тепер вибір стане більш вільним, сподівається Енг.

Ще одне поле для неминучих змін називають експерти – це свобода слова і права людини. Адже досі країна розвивалася за традиційним східноазійським сценарієм – спочатку економічний розвиток, а потім демократизація

Ще одне поле для неминучих змін називають експерти – це свобода слова і права людини. Адже досі, нагадує Вонг, подібно до Тайваню і Південної Кореї, країна розвивалася за традиційним східноазійським сценарієм – спочатку економічний розвиток, а потім демократизація.

Сьогодні Сінгапур займає неприйнятне для розвинених країн 149-те місце в світовому рейтингу свободи слова, складеному організацією Репортери без кордонів. А правозахисна організація Human Rights Watch у своєму останньому щорічному звіті зазначила, що у 2012-му уряд Сінгапуру "продовжував різко обмежувати основні права на свободу слова і мирні зібрання".

Враховуючи всі прийдешні зміни, експерти описують майбутнє обличчя Сінгапуру: зі стрімкого азіатського тигра він може перетворитися на азіатський варіант скандинавських країн, де панує знаменитий "соціалізм з людським обличчям".

"Сьогодні компроміс абсолютно зрозумілий: зниження економічного зростання заради поліпшення розподілу доходів за збільшення соціальних витрат, – наголошує Вонг. – Це неминуче".

***

Цей матеріал опубліковано в № 35 журналу Корреспондент від 6 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.