Корреспондент: Кристальних справ майстер. Підприємство у Красному Лучі підкорило три високотехнологічні ринки

Клівер, невелике підприємство у Красному Лучі, підкорило три різні ринки – виробництво штучних сапфірів для швейцарських годинників, ремонт гідроакустики для військових фрегатів і виготовлення акумуляторів для літаків і поїздів, пише Максим Бутченко у №39 журналу Корреспондент від 4 жовтня 2013 року.

Вітчизняний бізнесмен чи політик, на чиїй руці красується престижний швейцарський годинник, може навіть не здогадуватися, що скло його аксесуара виготовлено в Україні, на підприємстві Клівер в Луганській області.

Однак почалася ця історія з банкрутства. У місті Красному Лучі завод з однойменною назвою, що випускав гідроакустику для оборонного комплексу, в середині 2000-х доживав останні дні. На підприємстві, де працювало 300 осіб, борги із зарплати перевалили за 15 млн грн. Причина банальна: після 1990-х держзамовлення пішло на спад, і завод опинився на межі розорення. Так було аж до 2006 року, поки на об'єкт не прийшов приватний інвестор.

Валерій Алексєєнко, нинішній власник підприємства Клівер, створеного на основі колишнього заводу, розповідає Корреспонденту, що йому довелося здійснити дві міні-революції – в економічних показниках компанії і в умах працівників. Першу забезпечило повне оновлення обладнання: за $ 700 тис. Клівер придбав швейцарську систему металообробки, що дозволило підняти якість виробництва до світового рівня.

Валерій Алексєєнко, нинішній власник підприємства Клівер, розповідає, що йому довелося здійснити дві міні-революції – в економічних показниках компанії і в умах працівників

"Алексєєнко здійснив нетиповий крок – коли всі вкладали гроші в торгівлю, він не побоявся вкласти у наукоємне виробництво", – зазначає Едуард Лозовський, перший заступник Луганської облдержадміністрації.

Крім того, погасивши багатомільйонну заборгованість із заробітної плати, новий керівник вирішив змінити ставлення співробітників до власного виробництва. Групу працівників він відправив до Швейцарії освоювати нове обладнання. А наступним етапом кадрової революції стала реформа оплати праці.

Зараз 500 працівникам Клівера, крім фіксованої заробітної плати, нараховується відсоток від вироблення і реалізації продукції підрозділами заводу. У підсумку середня зарплата на заводі зросла з 1,5 тис. до 7 тис. грн., а якість продукції помітно підвищилася – рівень браку знизився майже до нуля.

Втім, незважаючи на всі нововведення і коло замовників, що швидко сформувалося, – переважно з довколишніх підприємств, у роки кризи Кліверу довелося нелегко.

"Ми знову стали простоювати без значного навантаження по кілька місяців. Становище було досить сумним", – згадує глава компанії.

Із ситуації Алексєєнко знайшов перевірений вихід, вирішивши модернізувати підприємство для освоєння нових ринків. У 2009 році він вклав близько 12 млн грн. в устаткування для вирощування штучних монокристалів сапфіра. Тоді ж Кліверові вдалося отримати державну ліцензію на розробку, виготовлення і модернізацію військової техніки, що обіцяло великі замовлення від військово-промислового комплексу.

Зроблено для Швейцарії

Штучний сапфір має унікальні властивості – він прозорий, твердий, при цьому практично не стирається і не дряпається, а також стійкий до високих температур, розповідає Руслан Гапоненко, заступник директора з виробництва Кліверу. Не дивно, що саме цей кристал застосовується у виробництві скла для циферблатів дорогих швейцарських годинників, таких як Patek Philippe, вартість яких починається з $ 17 тис.

У Красному Лучі порівняно недавно, лише півтора роки тому, почали вирощувати стрічки кристалів для випуску сапфірового скла. Але вже зараз Клівер щомісяця відвантажує продукцію вартістю до $ 100 тис. З урахуванням вузького ринку його виробів це непоганий початок, тим більше що краснолучани – єдині в Україні виробники сапфірного скла для знаменитих годинників.

Надано НВО Клівер
Штучні монокристали сапфіру використовуються для створення скла для швейцарських годинників

Скло постачають швейцарській фірмі, яка після невеликої обробки відправляє українську продукцію безпосередньо виробникам наручних годинників всесвітньо відомих марок. Крім того, вітчизняні сапфіри відправляються на експорт до Ізраїлю для випуску медичного обладнання і до Росії, де їх як захисні екрани використовують металурги.

"Під час роботи з підвищеними температурами, +800-900 градусів за Цельсієм, в металургії тільки сапфіри витримують такий нагрів", – пояснює затребуваність продукції Гапоненко.

Краснолучани зайняли вигідну нішу: завдяки розвитку сучасних оптичних і електронних технологій сапфір можна назвати матеріалом XXI століття

Краснолучани зайняли вигідну нішу: завдяки розвитку сучасних оптичних і електронних технологій сапфір можна назвати матеріалом XXI століття, зазначає Олександр Будніков, завідувач відділом монокристалів тугоплавких оксидів в Інституті монокристалів НАН України. За словами Буднікова, цей матеріал широко використовують у виробництві електролюмінесцентних джерел світла, які за світлотехнічними характеристиками у 14-15 разів перевершують лампи розжарювання. За оцінками фахівців, це одна з найперспективніших енергозберігальних технологій сучасності.

"Для України, яка є імпортером енергоресурсів, створення таких технологій є надзвичайно важливим. Обсяг світового ринку джерел світла нового покоління до 2015 року оцінюється в $ 9-10 млрд", – заявляє Будніков.

Відкусити свій шматок від пирога не проти і глава Кліверу. З 2009-го його підприємство спільно з виробничим об'єднанням Донець налагодило виготовлення верстатів для вирощування штучного сапфіру, призначеного для виробництва світлодіодів. Випуск цього обладнання, як і замовлення від Збройних сил України, допомогло компанії пережити посткризові часи.

Українська оборонка зобов'язана Кліверу набагато більше, ніж
швейцарські годинникарі. За останні три роки саме це провінційне підприємство в
прямому сенсі відновило боєздатність українських кораблів ЧФ

До слова, українська оборонка зобов'язана Кліверу набагато більше, ніж швейцарські годинникарі. За останні три роки саме це провінційне підприємство в прямому сенсі відновило боєздатність українських кораблів Чорноморського флоту.

Як відомо, у спадок від Радянського Союзу Україні дісталися переважно протичовнові кораблі. Проблема полягала в тому, що гідроакустичні системи фрегатів не функціонували. Флот був буквально сліпим, й уявному ворожому підводному човну без проблем можна було підібратися до вітчизняних кораблів якнайближче, щоб знищити їх і залишитися непоміченим.

Така ймовірність існувала впродовж двох десятиліть незалежності країни: сумний стан кораблів перетворював їх на легку мішень. Але три роки тому флагман українського флоту, фрегат Гетьман Сагайдачний, отримав акустичний зір: Клівер за кілька місяців відновив всі його прилади. Слідом за ним "прозріли" корвети Луцьк і Тернопіль, розповідає Корреспонденту Олексій Алексєєнко, начальник відділу ремонту гідроакустики підприємства.

Експерт пояснює, що гідроакустичне обладнання є критично важливим для сучасного військового судна. Тому в розробках для армії Клівер пішов ще далі – на базі власного конструкторського бюро його співробітники створили гідроакустичну станцію, здатну виявити раніше невразливі підводні човни класу Кіло. Ці субмарини російського виробництва мають спеціальний гумовий корпус і додаткове шумопониження, тому за допомогою звичайної акустики вистежити їх до цього часу було неможливо.

До технологічних ноу-хау Клівера вже виявили інтерес чиновники КНР – незабаром туди попрямує перша гідростанція

До технологічних ноу-хау Клівера вже виявили інтерес чиновники Китайської Народної Республіки – незабаром туди попрямує перша гідростанція. Таким чином, приклад краснолуцького підприємства спростовує твердження, що Україна може продавати лише сировину, а не високотехнологічне обладнання, вважає Лозовський. Він нагадує, що ринок військової техніки – один з найбільш конкурентних і там зазвичай панують величезні корпорації і компанії.

З іншого боку, застерігає Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони України, важливо, щоб такі вітчизняні ноу-хау були затребувані не тільки за кордоном.

"Якщо наші технології цікаві іноземцям, то держава теж не повинна залишати їх без уваги", – вважає Гриценко.

Терра нова

Сьогодні завдяки Кліверу в Луганській області працюють близько двох десятків підприємств, які отримують від нього різні замовлення, наголошує Лозовський.

Не потрібно соромитися, що чогось не знаєш або не вмієш робити, – краще визнати недоліки і безперервно вчитися новому, не боячись освоювати незвідані ринки

Втім, для Алексєєнка це навряд чи межа. Глава Кліверу викладає свою бізнес-філософію гранично просто: не потрібно соромитися, що чогось не знаєш або не вмієш робити, – краще визнати недоліки і безперервно вчитися новому, не боячись освоювати незвідані ринки. Приміром, цього року Клівер придбав Луганський акумуляторний завод (ЛАЗ), який виробляє акумулятори для літаків і поїздів, – це абсолютно новий напрям бізнесу для компанії.

Вже зараз географічний ареал поставок ЛАЗу досить широкий: це десять країн Європи та Азії. Але заповзятливий краснолучанець і тут не оминув інновацій. Спільно з німецькими підприємствами українці розробляють акумулятори, що заряджаються за допомогою сонячних батарей. Ці пристрої встановлюють на дахах приватних будинків, тим самим дозволяючи бережливим європейцям економити витрати електроенергії.

Безперервний процес навчання фахівців для власного підприємства – ще один стовп, який утримує Клівер на плаву навіть під час економічних потрясінь

Безперервний процес навчання фахівців для власного підприємства – ще один стовп, який утримує Клівер на плаву навіть під час економічних потрясінь.

На підприємстві створений ціла майданчик для навчання співробітників. Наприклад, за рахунок компанії 15 студентів заочно навчаються в Київському політехнічному інституті та паралельно працюють у Красному Лучі. Серед них і 23- річна Антоніна Єрмакова, студентка заочного відділення КПІ, яка працює на незвичній для дівчини роботі – у Клівері вона займається ремонтом гідроакустичних приладів. Вона запевняє, що вважає свою професію цікавою і перспективною.

"У мене дух захоплює, коли я подумаю, що величезний військовий корабель може нормально плавати тільки завдяки мені", – зізнається Єрмакова.

На думку Алексєєнка, самого прагнення до самовдосконалення українцям не вистачає найбільше. Керівник Кліверу впевнений: у західних країнах персонал отримує високу зарплату передусім завдяки своїй високій кваліфікації та максимальній віддачі. Немає іншого вибору, крім як вчитися й освоювати нові технології й у самої України, переконаний він.

"Тільки так можна змінитися, – наголошує бізнесмен. – Інакше створюється враження, що ми живемо в якомусь своєму болітці і думаємо, що красиві і розумні, а на перевірку виходить навпаки".

***

Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 4 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.