Корреспондент: Великі надії. Транснаціональні компанії готуються перетворити Україну з імпортера на експортера газу

Транснаціональні мільярдери готують Україну до незалежності від дорого російського палива. Шанс перетворитися з імпортера на експортера газу великий. Як би його не впустити, пише Олександр Пасховер у №40 журналу Корреспондент від 11 жовтня 2013 року.

Перед вікнами Львівської облради три жінки з плакатами в руках зображують акцію протесту. Позаду них стоїть з десяток чоловіків, один з яких озброївся гучномовцем і вимагає від влади не допустити в Україні видобуток сланцевого газу. В іншому разі на країну чекає забруднення атмосфери, води, ґрунту, пройде хвиля землетрусів, настане мор.

У цей самий час з трибуни облради Ірина Сех, народний депутат України від ВО Свобода, звертається до еліти регіону: "Загальна біда об'єднала схід і захід, об'єднала академіків у Києві та Харкові, і сьогодні вони приїхали сюди".

Винуватець "свята" – Пітер Кларк, регіональний представник американської енергетичної компанії Chevron в Україні, яка планує розпочати розвідку газових родовищ в регіоні. Кларк незворушний, він сидить в останньому ряду сесійної зали і конспектує всі виступи, в тому числі і промову Сех.

Незважаючи на загострення пристрастей, 4 жовтня львівські депутати після депутатів Івано-Франківська проголосували за те, щоб американський транснаціональний гігант приступив до геологорозвідки на території у понад 6 тис. кв. км так званого Олеського родовища. У відповідь на гостинність Chevron обіцяє інвестиції розмахом у сотні мільйонів доларів, а також наплив високотехнологічних компаній.

"Так було й у США – каже Кларк. – Там з'явилося багато компаній, які зайнялися технологією гідророзриву [застосовується для видобутку газу в сланцевих породах], утворилося конкурентне середовище. Схожого сценарію можна очікувати і тут".

Chevron замикає довгий ланцюжок великих інвесторів галузі, які лише за рік окупували Україну: британсько-нідерландська Shell, італійська Eni, австрійська OMV, американська ExxonMobil та інші

Таким чином, Chevron замикає довгий ланцюжок великих інвесторів галузі, які лише за рік окупували Україну: британсько-нідерландська Shell, італійська Eni, австрійська OMV, американська ExxonMobil та інші.

Остання, ExxonMobil, замахнулася не так на сланцеві поклади, як на шельф Чорного моря, в ті глибини, куди ще не ступала труба Чорноморнафтогазу. На цей інтернаціональний флешмоб в Едуарда Ставицького, міністра енергетики та вугільної промисловості, великі надії – за п'ять років звести російський імпорт блакитного палива до нуля.

Місія здається здійсненною. Адже крім гостей України, примножують газовидобуток і гуллівери місцевого бізнесу – мільярдери Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Вадим Новинський.

"Для чого ми це робимо? – запитує і відповідає Олексій Тимофєєв, гендиректор Smart-Energy, енергетичного підрозділу компанії Новинського. – Уся привабливість у високій маржі. Ця маржа висока, тому що їй потрібно виправдовувати ризики, невдачі на пошуково-розвідувальній стадії. Так от у нас в Україні висока маржа".

Будемо шукати

Наприкінці вересня Микола Азаров, прем'єр-міністр України, заявив в ефірі телеканалу Россия 24, що своїх запасів сланцевого газу – а це близько 4,5 трлн кубометрів – країні вистачить на 150 років. Щоб не викликати підозри в дилетантизмі, глава українського уряду нагадав росіянам, що він закінчив Московський державний університет за фахом геолог-геофізик.

"Я проходив такий курс, як геологія нафтових і газових родовищ", – уточнив Азаров.

Щоправда, рік тому, у листопаді 2012-го, виступаючи в Осло (Норвегія), глава Кабміну похвалився наявністю запасів сланцевого газу в обсязі 7 трлн кубометрів. Така нестабільність суджень продиктована не прогалинами в освіті, а дефіцитом об'єктивної інформації.

Покрити цей дефіцит взялися відразу кілька великих транснаціональних компаній. Shell отримала право працювати на Юзівському родовищі (Донецька і Харківська області). Eni влітку 2014-го розпочне дослідження надр Волині. А на початку нинішнього жовтня, після виснажливих дебатів американська Chevron отримала дозвіл від місцевої влади провести розвідку на Олеській ділянці (Львівська та Івано-Франківська області). Наступний крок – угоди з урядом про розподіл продукції.

Судячи з настрою членів Кабміну, документ ось-ось буде підписаний. Ставицький, рекламуючи можливості Chevron, каже, що компанія запропонувала інвестувати в попередні дослідження запасів близько 3 млрд грн., і таку саму суму на першому етапі видобутку газу.

Такі числівники викотила країні і Shell – вкладення трохи більше 3 млрд грн. в пошук нетрадиційного газу в Харківській і Донецькій областях.

"Якщо підтвердиться кількість комерційно видобутих газів, тоді мова піде про те, що, наприклад, Shell проінвестує $ 10 млрд", – каже Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру Номос.

Не чекаючи результатів роботи геологів, міністр енергетики та вугільної промисловості вже намалював перед країною солодкий сюжет

Не чекаючи результатів роботи геологів, міністр енергетики та вугільної промисловості вже намалював перед країною солодкий сюжет. Ось його короткий зміст: до 2017 року видобуток сланцевого палива щорічно приноситиме Україні додаткові 15 млрд кубометрів газу, а від роботи на шельфі Чорного моря консорціуму, що складається з ExxonMobil (40%), Shell (35%), OMV (15% ) і Надр України (10%), країна до того часу зможе розраховувати ще на 8-10 млрд куб. м.

Якщо додати до цього наявний видобуток в обсязі 21 млрд куб. м щорічно, то через п'ять років російський імпорт може впасти з нинішніх 33 млрд до 5-7 млрд куб. м. Та й цей струмочок здатні осушити українські компанії, нарощуючи видобуток на вже наявних родовищах.

Гончар згоден з оцінкою перспектив, але навідріз відмовляється вірити, що таке зростання можливе лише за одну п'ятирічку.

Експерт: Це фантастика. За п'ять-сім років ми зможемо тільки отримати картину, які у нас обсяги запасів, які можна комерційно видобувати. Про перспективу
повної незалежності від імпорту газу, швидше за все, можна буде говорити ближче до кінця 2020-х років

"Це фантастика, – реагує експерт. – За п'ять-сім років ми зможемо тільки отримати картину, які у нас обсяги запасів, які можна комерційно видобувати. Про перспективу повної незалежності від імпорту газу, швидше за все, можна буде говорити ближче до кінця 2020-х років".

Говорячи про перспективи видобутку газу на шельфі Чорного моря, Гончар також стриманий, але все ж оптимістичний. Він розповідає, що пошуки палива в Чорному морі – тренд останніх трьох років. Великі компанії вже бурять дно в акваторії Росії, Туреччини і Болгарії.

У 2011 році ExxonMobil відкрила родовище з покладами близько 80 млрд куб. м в румунському морському секторі. Експерт каже, що ця знахідка додає оптимізму Україні, оскільки родовище Скіфська площа є частиною того, що американці відкрили в Румунії.

У ExxonMobil розповідають, що дорожать можливістю пробурити дно в Україні. Досі видобуток газу на українському шельфі здійснювався винятково в прибережній зоні на мілководді, пояснюють у компанії.

"У міру того як удосконалювалися геологорозвідувальні технології, Чорне море посилило свою привабливість для нафтогазових компаній, – розповідає Корреспонденту Джим Джонстон, глава представництва ExxonMobil Exploration & Production Ukraine. – Ми раді наданій можливості оцінити глибоководний потенціал України".

Фото Наталі Кравчук
Джим Джонстон, представник ExxonMobil, радіє з того, що його компанія оцінюватиме поклади газу в українській зоні Чорного моря

Те, що гра варта свічок, розкусили й акули вітчизняного бізнесу. Smart-Energy придбала 54% акцій у британській нафтогазовій компанії Regal Petroleum, яка видобуває в Полтавській області близько 180 млн куб. м газу на рік. Це приносить Новинському операційний прибуток у розмірі $ 45 млн, який реінвестується у подальшу розробку. У найближчі два роки бізнесмен планує уп'ятеро збільшити тут видобуток. У кожну нову свердловину він вкладає до $ 12 млн. Загалом на кожному майданчику їх з десяток.

Компаньйон Новинського, донецький підприємець Ахметов, цього року акумулював у себе 50%-ву частку в Нафтогазовидобуванні, найбільшому приватному вітчизняному видобувачі вуглеводнів. У 2013-му компанія планує підняти на поверхню 500 млн куб. м газу, в наступному – подвоїти показник.

Майже такими самими темпами ростуть апетити Пінчука, власника Гео-Альянсу. У 2012 році він витягнув з надр 212 млн кубометрів блакитного палива, у 2013-му планує 370 млн.

Потенціал на цій арені у газовидобувачів надзвичайно високий. Він каже, що зараз у приватних руках перебуває близько 190 ліцензій на нафтогазодобування, а в активному користуванні не більше 30

Потенціал на цій арені у газовидобувачів надзвичайно високий, впевнений Тимофєєв. Він каже, що зараз у приватних руках перебуває близько 190 ліцензій на нафтогазодобування, а в активному користуванні не більше 30.

"Решта лежить баластом на руках. Чекає інвестора або ще чогось, – здивований гендиректор Smart-Energy. – Ставай поруч з Shell і свердли. Але це не відбувається. Хтось плекає надію, що Shell першу свердловину пробурить, піде газ, почнеться бум і можна буде ліцензію вигідно продати". Незважаючи на уявну легкість буття, будні інвесторів газової галузі приправлені перцем.

Кінець світу вручну

Назар Блищак, голова громадської організації Альма-матер, роздає під стінами Львівської облради листівки, вимагаючи заборони на розвідку і видобуток нетрадиційного газу по всій країні.

"Ми згодні купувати дорогий газ у Росії, ніж дешевий в Україні, аби не допустити видобуток сланцевого газу, – пояснює Корреспонденту 32-річний викладач Львівського медуніверситету. – Я вибираю з двох бід меншу".

Фото Олександра Пасховера
Назар Блищак проводить акцію проти дозволу на розвідку сланцевого газу в Україні

Розмір "більшої біди" в загальних рисах описує Леся Назаревич, науковий співробітник Інституту геофізики НАН України. З її слів, внаслідок гідророзривів порід, які необхідні під час пошуку газу, Україну очікують землетруси силою шість балів за шкалою Ріхтера.

"Це дуже сильний землетрус, – уточнює вчений . – Його відчувають практично всі. Дахи падають, штукатурка тріскається".

Все це теорія. Як буде жахливо на практиці, демонструє з трибуни облради Ярослав Лазарук, в.о. директора Інституту геології і геохімії горючих копалин НАНУ. На слайдах – гнітючі види американського штату Техас. Мертва зона. Вогнища ураження ґрунту і т. д. Причина лиха – недбалість під час утилізації відходів виробництва нафтогазових компаній.

- Вас не злякала картинка з Техасу? – запитує Корреспондент у Кларка.

- Насправді ці фотографії не мають нічого спільного з діяльністю компанії Chevron, а також вони не мають нічого спільного з видобутком сланцевого газу. На деяких фотографіях зображені старі нафтові родовища, – відповідає представник американської корпорації . – Географічно умови в Україні більше схожі на Пенсільванію, де ми і працюємо.

Фото Олександра Пасховера
Пітер Кларк на засіданні Львівської облради

Видання переказало цей діалог Лазаруку. Той збентежений, але наполягає на своєму і при цьому каже, що слайди з Пенсільванії, де видобувається сланцевий газ, у нього теж є, вони не викликають у нього побоювань.

"Там культура видобутку цих газів вища", – зазначає вчений. Правда, зразкові пенсільванські фотографії під час дебатів він не демонстрував.

Загострення пристрастей навколо пошуку і видобутку нетрадиційного палива надзвичайно високе. Дістається навіть тим, хто не має ніякого відношення до сланцевих баталій. У березні нинішнього року Smart-Energy в Харківській області проводила сейсморозвідку родовищ традиційного палива. В цей самий час громадські організації Український вибір і Свобода провели два мітинги. Після чого збурене населення прийнялося трощити датчики, кабелі та інше обладнання. Кошторис розгрому – 4 млн грн.

"Супроводжується це дикими звинуваченнями, – нервує Тимофєєв. – У когось облисіла коза, пішла вода з колодязів, чорні хмари сірководню не дають дихати. Ось це тотальна ахінея".

Одна з причин середньовічного страху, на думку Тимофєєва, – дефіцит об'єктивної інформації, а також політична складова в енергетичних питаннях. Інвестори в
цілому згодні з такою оцінкою

Одна з причин середньовічного страху, на думку Тимофєєва, – дефіцит об'єктивної інформації, а також політична складова в енергетичних питаннях. Інвестори в цілому згодні з такою оцінкою.

"Чим більше часу різні представники спільно працюватимуть над вивченням ризиків і переваг цієї угоди, тим більше вони будуть бачити переваг", – вважає Кларк.

Дороге задоволення

Виступаючи наприкінці вересня на пленарній сесії Генасамблеї ООН, Віктор Янукович на весь світ озвучив українську мрію. Вона полягає в тому, щоб в найближчі роки звільнитися від ярма імпортного дорогого газу.

"Ми хочемо будувати економіку на власних енергетичних ресурсах або ресурсах, які ми будемо купувати на ринку за тими цінами, які нас влаштовуватимуть", – заявив Президент країни.

У цій заяві є лише одна, але дуже важлива неточність – можливість купувати газ за низькими цінами, навіть якщо він буде видобутий в Україні. Такої можливості немає і вже не буде

У цій заяві є лише одна, але дуже важлива неточність – можливість купувати газ за низькими цінами, навіть якщо він буде видобутий в Україні. Такої можливості немає і вже не буде. Собівартість вітчизняного видобутку, а також видобутку на всьому континенті через геологічні особливості родовищ не буде низькою.

"Ціни в Європі набагато вищі, ніж у США, – каже Гелен Шульцова, енергетичний експерт Інституту економічної політики Europeum. – Та й собівартість [сланцевого газу] буде вищою, ніж у США".

Тимофєєв підхоплює тему, кажучи, що газ – надзвичайно дорогий продукт, в його пошуки і видобуток доводиться інвестувати мільярди, ризик натомість не одержати нічого досить високий.

"Якщо він [газ] стане дешевим, його перестануть шукати і добувати, – пояснює Тимофєєв. – Газ чудовий енергетичний ресурс, їм треба просто розумно розпорядитися".

Крім того, щоб нарощувати видобуток енергоресурсів, важливо також не палити даремно мільярди тонн палива

Тут топ-менеджер газодобувної компанії потрапив в яблучко. Крім того, щоб нарощувати видобуток енергоресурсів, важливо також не палити даремно мільярди тонн палива. Експерт з питань енергетики Угорського інституту міжнародних справ Андраш Дік наводить у приклад українського марнотратства суху статистику: Україна платить за газ приблизно 8 % свого ВВП.

"Споживання в Угорщині приблизно таке саме, але витрачається 3% від ВВП, – пояснює Дік. – Це макроекономічна проблема. Її треба вирішувати".

Скорочення обсягу споживання газу і зростання видобутку відкриває перед Україною нові можливості. Адже дороге паливо можна не тільки купувати, а й експортувати

Скорочення обсягу споживання газу і зростання видобутку відкриває перед Україною нові можливості. Адже дороге паливо можна не тільки купувати, а й експортувати. Для цього, на думку Тимофєєва, у країни є всі передумови. Плюс України – близькість європейського ринку, вільний доступ до інфраструктури. Мінус – надзвичайна забюрократизованість галузі та хронічний дефіцит коштів.

"Для того щоб отримати приріст додатково 1 млрд куб. м, треба вбухати 1 млрд грн. Звідки такі гроші в Нафтогазу? – запитує Гончар і сам відповідає: – Немає у нас таких грошей. Було прийнято рішення залучити тих, у кого вони є. Ну от вони і прийшли".

***

Цей матеріал опубліковано в № 40 журналу Корреспондент від 11 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.