Подорож до Ізраїлю наштовхнула до роздумів на тему, чому Україна така бідна. Все просто: мету стати багатими перед українцями ніхто ніколи і не ставив, пише Олександр Пасховер, оглядач журналу Корреспондент, у колонці, опублікованій у №41 видання від 18 жовтня 2013 року.
Добре там, де нас
немає. В Ізраїлі ми є, але там все одно добре. Ця країна займає перше місце у
світі з надоїв молока з кожної корови. Друге місце – за обсягом інвестицій у
венчурний капітал . Третє – за кількістю компаній, акції яких торгуються на
NASDAQ (позабіржовий ринок акцій високотехнологічних компаній). Чверть громадян
країни – випускники університетів. ВВП на душу населення – $ 31 тис. (в Україні
– $ 3,9 тис.).
"В Ізраїлі не треба
бути розумним, в Ізраїлі треба бути гарним: тут всі розумні", – іронізувала наш гід по Єрусалиму.
Знаєте, хто ці розумники і розумниці? Із 7 млн громадян цієї близькосхідної країни понад 2 млн народилися не в Ізраїлі. З 2 млн народжених не в Ізраїлі близько 1 млн з'явилися на світ у Радянському Союзі
І знаєте, хто ці
розумники і розумниці? Із 7 млн громадян
цієї близькосхідної країни понад 2 млн народилися не в Ізраїлі. З 2 млн
народжених не в Ізраїлі близько 1 млн з'явилися на світ у Радянському Союзі. З
1 млн вихідців з СРСР більше половини – уродженці України.
В Єрусалимі я
познайомився з колишнім киянином Давидом Годовським, який емігрував ще в 1991-му.
Тепер він завідує оргвідділом найбільш російськомовної партії країни, Наш дім –
Ізраїль. За словами Годовського, російськомовна частка держави займає п'яту
частину всього електорального поля і є однією з найбільш представницьких сил
кнесету.
У книзі Нація
розумних людей. Історія економічного дива Ізраїлю зазначається: "Зайдіть в
ізраїльську компанію або великий центр досліджень і розробок в Ізраїлі, і ви,
швидше за все, виявите, що там розмовляють по-російськи". Ізраїльське
економічне диво створене багато в чому нашими співвітчизниками і за гранично
короткий термін.
Іншими словами,
якість людського капіталу в Україні досить високого рівня. І перешкод для того,
щоб побудувати і тут капіталізм з людським обличчям, начебто і немає.
Час залишити всіляку балаканину на тему, що українській незалежності лише 22 роки. У сучасному світі для того, щоб досягти результату вище того, на якому застрягли ми, потрібно років 10-15
Час залишити всіляку
балаканину на тему, що українській незалежності лише 22 роки, це так молодо,
так невинно, так мало, щоб встигнути побудувати забезпечене суспільство.
Нісенітниця. У сучасному світі для того, щоб досягти результату вище того, на
якому застрягли ми, потрібно років 10-15. Подивіться на успішні історії
Словаччини, Чехії, Польщі, Ізраїлю, Сінгапуру, Ірландії. Вчорашні аутсайдери зазнали
перетворень за лічені роки.
"У світі немає
проклятих країн", – сказав якось в інтерв'ю Корреспонденту Каха Бендукідзе,
колишній державний міністр Грузії з координації економічних реформ. І я з ним
згоден.
Чому ж у списку успішних
держав немає України? Один з доданків успіху Ізраїлю – це чітко окреслена мета.
Країна встановила курс на інновації, науку і підприємництво. Голда Меїр,
колишня киянка, перша жінка на посаді прем'єр-міністра близькосхідної країни,
говорила: " У нас була секретна зброя – відсутність альтернативи".
Україна заплуталася у своїх численних альтернативах, векторах і полюсах. У неї немає чітко сформульованої мети
Україна заплуталася
у своїх численних альтернативах, векторах і полюсах. У неї немає чітко
сформульованої мети. Якщо послухати політиків усіх таборів, полюсів, мастей,
віку і світоглядів, загальний посил буде таким: я за те, щоб все було добре.
Панове, це не мета, це тост.
У такому ж напрямку
висловився глава держагентства з питань науки, інновацій та інформатизації України
Володимир Семиноженко: "Україна не мала жодного документа, на підставі якого
можна було б чітко відстежувати результативність роботи уряду. Більшість з них
містять формулювання "поліпшити", "підвищити", "поглибити" без будь-яких
чисельних, а іноді навіть і часових параметрів".
Але мета це не
тільки числівники, а й розуміння, а ще краще – моделювання того, де і в якій
якості твоя країна опиниться через п'ять-десять років. Які фахівці їй
знадобляться? Від чого слід відмовитися? На яких конкурентних перевагах буде
грати? З чим вона вийде на міжнародний ринок?
Вже більше 20 років Україна – країна з невизначеною конкурентною позицією
Вже більше 20 років
Україна – країна з невизначеною конкурентною позицією. Багато років вона
прикидається головним транспортним коридором Європи. Для реалізації цього статусу
у нас в наявності два моря, 19 морпортів, мережа (убитих) доріг, близькість
кордонів Євросоюзу і т. д. Через безліч причин перевалка вантажів все частіше
дістається нашим сусідам з Румунії, Болгарії, Польщі та Литви. Виною тому не
тільки тотальна корупція на митниці, а й високі портові збори. Вони вдвічі вище,
ніж у портах Чорномор'я і втричі – ніж у портах Середземномор'я.
Стільки ж років
Україна вдає із себе аграрну державу, залишаючись чи не єдиною країною в
регіоні, де рілля все ще не запущена в комерційний оборот, середня врожайність
пшениці – 31 ц/га, вдвічі нижче, ніж у Франції, і втричі скромніше, ніж в
Нідерландах. Нинішні рекордні врожаї України ідентичні її ж результату 1990
року.
Оскільки в України немає достойних, ясно виражених цілей, весь запал громадських дискусій пішов на розбіжності "з процедурного питання"
Оскільки в України
немає достойних, ясно виражених цілей, весь запал громадських дискусій пішов на
розбіжності "з процедурного питання". У телевізійних ток-шоу, в спілкуванні
лідерів думок, в соціальних мережах і т. д. відбувається поступальне
підбурювання один одного на теми, які взагалі не мають ніякого відношення до
якості життя та зростання рівня добробуту. Це закінчиться погано.
"Якщо ж один одного
гризете і з'їдаєте, стережіться, щоб не знищили ви один одного", – попередження
з Біблії. Унікальний підручник, до речі, прийшов в європейську культуру з
Ізраїлю.
Що ж стосується
нинішньої історії Ізраїлю, то її можна зверстати в сучасний підручник – Державне
будівництво для чайників. Епіграфом до нього я взяв би слова з монографії Меїр.
"Цілком природно,
що знову виниклі вільні нації повинні пам'ятати про колишні страждання і
приниження. Народ не може будувати своє майбутнє, якщо він забув про минуле.
Але жити, продовжуючи розмірковувати тільки про минуле, неможливо: всю свою
енергію, всі здібності потрібно вкласти в майбутнє".
***
Ця колонка опублікована в №41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]