Головна
 

Корреспондент: Дочиталися до дірок. Україна скотилася в аутсайдери Європи за кількістю книголюбів

3 квітня 2012, 14:41
0
21
Корреспондент: Дочиталися до дірок. Україна скотилася в аутсайдери Європи за кількістю книголюбів
Фото: Фото Наталі Кравчук
Українці читають мало не в останню чергу через високу ціну книг, впевнена Ольга Жук

Україна стала європейським аутсайдером за кількістю людей, які читають книги. В країні через відсутність моди на освіченість, старі бібліотеки і високі ціни зникла традиція читання, а отже, під загрозою опинилося вміння нації критично мислити і творчо обробляти інформацію, пише Христина Бердинських у №12 журналу Корреспондент від 30 березня 2012 року.

"Не читаєш? Не йду з тобою в ліжко!" Такий "ультиматум" став девізом кампанії, проведеної в минулому році кількома польськими студентками. Суть її – активістки випустили серію фотографій, на яких люди лежать в ліжку з книжкою.

Моніка Чаплицька, одна з організаторів цієї трохи провокаційної акції, розповіла Корреспонденту, що до таких дій їх спонукали дані соцопитувань, які демонструють сумну тенденцію: майже половина поляків за рік не здолали жодної книги. Студентки вирішили розбудити в співвітчизників спрагу до друкованого слова, взявшись довести, що начитана людина не книжковий черв’як або асоціальний тип, а сучасна креативна особистість.

"Зазвичай всі скаржаться, що на читання немає часу. Це неправда. Якщо щодня хоча б кілька хвилин витрачати на читання, за рік вийде кілька книг", – впевнена Чаплицька, яка сама не розлучається з книгою не тільки на фотоплакатах, а й у житті.

Студенткам вдалося захопити своїми ідеями молодь – на сторінці акції у Facebook вже понад 20 тис. фанів, а найбільший польський книжковий магазин Traffic Club, розташований у центрі Варшави, вирішив провести фотовиставку "читають у ліжку".

Розпач активісток з приводу того, що поляки не цікавляться книгами, Корреспонденту, який зазирнув у Traffic Club, важко зрозуміти. Відвідувачі чотириповерхового книжкового магазину читають скрізь – стоячи біля книжковим стендів, сидячи в кріслах, на сходинках і навіть на підлозі. Таких розмірів магазин і такий наплив його шанувальників для України фантастика.

Причому Польща далеко не найбільш читаюча європейська країна, а середняк: тут одну книгу за рік, за даними Eurostat, здолали 60% населення. Попереду всієї Європи йдуть шведи – майже 84% з них присвятили час хоча б одній книзі на рік. Трохи менша частка читачів в сусідній Фінляндії, де цей показник дорівнює 79,5%. У спину дихають фінам книжкові черв’яки з Чехії – тут частка людей, які подужали за рік мінімум одну книгу, лише на 1% менша.

Внизу списку найбільш читаючих європейських націй перебувають португальці та італійці. Це доводить загальну євротенденцію: чим далі на південь і захід континенту, чим менш популярні книги.

Тенденція вірна навіть для частини країн колишнього СРСР. Так, естонці, латвійці й литовці – представники північного сходу континенту – очікувано займають перші позиції за розміром частки книголюбів.

Ряд вітчизняних досліджень кажуть, що з читанням справи в Україні дуже погані. Так, за оцінками дослідницької компанії GfK Ukraine, для 73% населення країни
воно не є сферою інтересу, а кожен четвертий українець не відкриває книг взагалі

Проте вся ця схема розбивається об кордон України. Порівняльних даних по східному сусідові ЄС, щоправда, немає. Але ряд схожих вітчизняних досліджень кажуть, що з читанням справи в Україні дуже погані. Так, за оцінками дослідницької компанії GfK Ukraine, для 73% населення країни воно не є сферою інтересу, а кожен четвертий українець не відкриває книг взагалі. Це тим більше вражає, що за часів існування Радянського Союзу регулярно присвячували час книгам, за офіційними даними, понад 90% населення і гасло СРСР – найбільш читаюча країна у світі відповідало дійсності.

Що ж сталося з українцями, які найбільш читали? Експерти впевнені, що на них тиснуть наслідки лихих 1990-х, розвал галузі друкарства, старіння бібліотечних фондів і відсутність моди або навіть потреби бути освіченим. Все це відбилося на українських сім'ях, в яких старше покоління не прищеплює спадкоємцям любов до книг.

У кращому випадку молоді українці дивляться інтернет-матеріали, але це, скоріше, лише для втамування інформаційного голоду. "У нас виросло покоління, яке не застало навколо себе в життєвому просторі книг, якщо їх не було в домашній бібліотеці у мами і тата", – каже відома українська письменниця Оксана Забужко.

У найближчому майбутньому ситуація навряд чи зміниться на краще. А отже шанси зустріти українця з книгою або друкованим виданням в руках з кожним роком будуть зменшуватися.

Європа, що читає

Щоб зрозуміти різницю між Європою, що читає, й Україною, що не читає, досить поглянути на Фінляндію – другу за чисельністю регулярних читачів країну Європи.

Як розповіла Корреспонденту посол Фінляндії в Україні Ар’я Макконен, у неї на батьківщині існує давня традиція читання. Пресу доставляють додому рано вранці, ще до того, як люди йдуть на роботу. Тому робочий день чи не кожного фіна починається з кави і газети.

Рівень шкільної освіти у Фінляндії – найвищий у світі, і в місцевих початкових навчальних закладах дітей вчать любити книги і цінувати одержувані з них знання

Крім того, велику роль відіграє освітня система. Рівень шкільної освіти у Фінляндії – найвищий у світі, і в місцевих початкових навчальних закладах дітей вчать любити книги і цінувати одержувані з них знання. Макконен, з посмішкою згадавши власні шкільні роки, каже, що у віці 7-15 років вона читала по десять книг на тиждень.

Ще один фактор, який робить з фінів завзятих книголюбів, – сучасні бібліотеки. У лісистій країні, значна частина якої розташована за Полярним колом, навіть у невеликих населених пунктах обов'язково є бібліотеки з книжковими новинками, а також свіжою пресою, музикою і фільмами. Пошук, замовлення, продовження терміну користування відбувається по інтернету, причому взяти книгу можна в одному місці, а здати в іншому.

Схожими методами користуються і в інших європейських країнах – лідерах за кількістю книголюбів. І отримують закономірний підсумок. "У якийсь німецький Фастів або Жмеринку щотижня приїжджає письменник – німецький або зарубіжний, не кажучи вже про [наявність там] книжкових магазинів. Тобто книга є нормальною частиною соціального життя країни", – каже Забужко.

Навіть у благополучних з цієї точки зору державах ЄС, а вже тим більше там, де книги читають середньо, друковане слово відчуває на собі сильний тиск з боку слова недрукованого – інтернету

Втім, навіть у благополучних з цієї точки зору державах ЄС, а вже тим більше там, де книги читають середньо, друковане слово відчуває на собі сильний тиск з боку слова недрукованого – інтернету. Особливо це помітно в сфері періодичних видань.

Міхал Кобоско, головний редактор польського тижневика Wprost, розповідає, що коли у 2001 році в Польщі стартував журнал Newsweek, він за дуже короткий час вийшов на рівень продажів 300-350 тис. примірників. Зараз же четвірка провідних місцевих тижневиків – Wprost, Newsweek, Polityka і Uważam Rze – борються за те, щоб утримати рівень продажів в районі 110-130 тис. примірників кожен. Що ж стосується щоденних газет, то в середньому їхні продажі падають на 10-15% в рік.

Але друкована преса не помре, впевнений Кобоско. Наприклад, тижневики сприймаються читачами як книги, тому у них більше шансів вижити на ринку. Утримати ж аудиторію вони намагаються тим, що повністю відходять від новин, публікують більше аналітики, рецензій та іншого.

Андрій Шевченко проти Тараса Шевченка

Про європейські підходи до популяризації друкованого слова, як і про європейські проблеми в цій сфері Україна може тільки мріяти.

У країні, яка подарувала світові двох Шевченків – футболіста і поета, – футбол за популярністю на дві-три голови вище за читання. І це не дивно, тому що в будь-якій сфері, що стосується книг, зяють чорні діри проблем.

Так, новинки в бібліотеках, за словами Олександра Красовицького, гендиректора видавництва Фоліо, – рідкість. Навіть у найкращі роки у вітчизняні заклади громадського читання постачалося в 15 разів менше нових книг, ніж того вимагають норми ЄС. А в бібліотеки, за словами видавця, йдуть, насамперед, за новинками. Але якщо їх апріорі там не знайти, зрозуміло, що немає і відвідувачів. "Українські бібліотеки перетворилися з місць освіти і попиту на книги в сховища старих книг, які не потрібні споживачеві", – каже Красовицький.

Втім, будь справа тільки в бібліотеках, підстав для тривог навряд чи було б менше.

Сама книга стала рідкісним товаром. Після розпаду Союзу до 1993 року повністю розвалилася і книготорговельна мережа, яка налічувала близько 4 тис. спецмагазинів, розповідає Олександр Афонін, президент Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів (УАКК).

У перші десять років незалежності тема книг в державній політиці взагалі не виникала. Убили любов до читання в українців і соціально-економічні проблеми перших пострадянських років 

Крім того, в перші десять років незалежності тема книг в державній політиці взагалі не виникала. І якщо в Росії з 1996 року галузь друкарства повністю звільнили від податків і на рівні держави проводили політику збереження спецмагазинів, в Україні про пільги для галузі заговорили лише у 2001-му.

Убили любов до читання в українців і соціально-економічні проблеми перших пострадянських років. Попит на друковане слово впав, новинок майже не друкували, і книги, особливо нові, стали рідкістю в будинках. Але якщо для дорослого покоління ситуація не стала критичною, то діти і молодь постраждали, так і не знайшовши культуру спілкування з книгою.

За даними українських досліджень, саме в середовищі молодих українців інтерес до книги знижується більше, ніж в інших вікових категорій. І якщо у 2009 році серед тих, хто кожного тижня відкриває книгу, був 31% людей до 30 років, то у 2011-му їхня частка знизилася до 26%. "Замість читання молоді люди стали більше часу приділяти інтернету і комп'ютерним іграм", – констатує Інна Волосевич, старший дослідник GfK Ukraine.

І тому якщо в Німеччині продажі бестселерів можуть обчислюватися 1 млн екземплярів, то в Україні показник кілька десятків тисяч – вже успіх. Торік, за даними УАКК, із майже 23 тис. найменувань, які вийшли в Україні, 13,3 тис.припав на видання, чий наклад не перевищував 500 примірників.

До всього друковане слово в країні дорого коштує. Так, польський тижневик в середньому коштує покупцеві $ 1,7, тоді як ціна українського журналу становить близько $ 2. І це при тому, що в Польщі середня зарплата в 3,3 рази вища. Тому й наклади провідних українських щотижневих видань України в чотири-п'ять разів менші, ніж у західного сусіда.

Експерт: Більшість населення бореться із зубожінням, рівень добробуту середнього українця непорівнянний із загальним рівнем цін на книги в порівнянні з іншими
європейськими державами

Висока ціна б'є і по продажах книг. "Більшість населення бореться із зубожінням, рівень добробуту середнього українця непорівнянний із загальним рівнем цін на книги в порівнянні з іншими європейськими державами", – вважає Ольга Жук, куратор міжнародного фестивалю Книжковий арсенал й одна з засновниць книжкової крамниці Чулан.

Книжкові черви сумніву

Низький рівень читання це не тільки проблема видавців та книготорговців, а й суспільства в цілому. Втрачається освіченість, культура.

Те, що книги втрачають популярність, приводить до "опопсіння" суспільства, впевнена Забужко. "Я нічого не маю проти інтернету або голлівудських фільмів. Але всьому має бути своє місце", – впевнена письменниця.

Букви на папері формують культуру вдумливого читання, а не клікового, розвивають логіку, вміння аналізувати ситуацію, пробуджують фантазію і креатив

Звичайно, краще читати інтернет, ніж взагалі нічого. Але надрукована книга, за словами Забужко, на людину діє зовсім інакше, ніж інформація, отримана з онлайн-сфери. Букви на папері формують культуру вдумливого читання, а не клікового, розвивають логіку, вміння аналізувати ситуацію, пробуджують фантазію і креатив.

Відмінності клікового і вдумливого читання Забужко ілюструє реакцією німецької та української публіки на вихід її книги Музей покинутих секретів.

За її словами, деякі українські ЗМІ після виходу 830-сторінкового томика нового роману підняли шум: як можна було написати таку величезну книгу? У рецензіях прямо писали: якби книгу скоротити вдвічі, вийшов би екшен. "Стало очевидним, що в цієї книги є читач, якому важко її подужати саме через розмір", – каже Забужко.

Вже маючи цей досвід, вона вирушила презентувати новинку в Німеччину. Там Забужко стала розповідати аудиторії, що головне продертися через перші 300-400 сторінок роману. Далі персонажі переплітаються, і стає зрозуміло, що Музей – по суті детективна історія. "На мене читачі дивилися як на божевільну. У людей не виникло абсолютно ніяких проблем, пов'язаних з обсягом книги, їм зовсім не потрібен був якийсь голлівудський екшен", – згадує письменниця.

Надія Україні – на те, що в країні ще залишилися люди, яким неквапливе спілкування з книгою необхідно. Наприклад, Жук зараз читає приблизно по книзі на тиждень. "Хороша книга – це як ще одне життя в подарунок", – каже вона, уточнюючи, що від такого подарунку відмовлятися не варто.

________________________________________________________________________________

Як читають книги в Україні

Читають книги

%

Щодня або більшу частину днів на тиждень

15,3

Принаймні раз на тиждень

18,2

Принаймні раз на місяць

19,0

Рідше ніж раз на місяць

21,5

Николи

23,1

Важко відповісти

2,9

Читання не є сферою інтересу – 73,1%
Читання є сферою інтересу – 26,9%

Дані опитування міського населення України, проведеного в березні 2011 року, GfK Ukraine

________________________________________________________________________________

Як у країнах Європи читають книги

Країна

Частка людей, які прочитали хоча б одну книгу протягом останніх 12 місяців, %

Швеція

83,5

Фінляндія

79,5

Чехія

78,5

Естонія

74,3

Австрія

74,3

Словаччина

73,5

Данія

73,0

Латвія

71,5

Литва

66,0

Бельгія

66,0

Словенія

65,0

Угорщина

61,5

Іспанія

60,5

Польща

60,5

Кіпр

54,0

Хорватія

53,0

Болгарія

52,0

Греція

50,5

Італія

47,5

Португалія

41,5

Дані Eurostat

________________________________________________________________________________

Щоденні видання європейських країн з найбільшим накладом в порівнянні з чисельністю їхнього населення *

#

Країна

Населення,

млн осіб

Трійка газет з найбільшим накладом,

наклад, тис. екз.

 

Австрія

8,5

Kronen Zeitung

818,4

Kleine Zeitung

274,9

Kurier

160,8

 

Бельгія

10,8

Het Laatste Nieuws

317,7

Het Nieuwsblad

245,2

Het Belang van Limburg

121,4

 

Німеччина

81,8

Bild

3.918,5

Süddeutsche Zeitung

559,3

Frankfurter Allgemeine

477,4

 

Данія

5,6

Jyllands-Posten

120,0

Berlingske

103,7

Politiken

97,9

 

Польща

38,5

Fakt

542,0

Gazeta Wyborcza

417,0

Super Express

293,0

 

Росія

143,0

Аргументы и факты

2.750,0

Московский комсомолец

700,0

Комсомольская правда

660,0

 

Фінляндія

5,4

Helsingin Sanomat

412,4-468,5

Ilta-Sanomat

176,5

Aamulehti

138,3

 

Франція

65,8

Ouest-France

789,0

Le Figaro

321,5

Le Monde

314,0

 

Чехія

10,5

Blesk

350,0

Metro

260,0

Mladá fronta DNES

224,0

 

Швеція

9,5

Aftonbladet

310,9

Dagens Nyheter

292,3

Expressen

270,9

* Наклади українських газет не наводяться через неможливість оцінки їхніх реальних розмірів

Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опублікований в № 12 журналу Корреспондент від 30 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Українакниги
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах