Корреспондент: Ігри патріотів. Лист із Шотландії

Найстрашніше, що чекає туриста в Шотландії, це національна страва хагіс – баранячий шлунок, начинений потрухами. Інші жахи про шотландську агресію і похмурість придумані англійцями, пише журналістка Юлія Бондар у рубриці «Лист з…» у №49 журналу Корреспондент від 16 грудня 2011 року.

"У Шотландії є тільки одна проблема. Там повно шотландців", – так англійські друзі готували мене до спільної поїздки на північ британського острова. До того ж вони копіювали акцент, зображуючи похмурих і колючих нащадків кельтів. І якщо їхні жарти викликали у лондонському пабі гучне захоплення, перший же день в Единбурзі все виправив. Якою б дивною не здавалася мова Шотландії і якою похмурою – погода, патріотизм її жителів викликає захоплення. Їх лише 5 млн, 9% населення Великобританії, але кожен називає себе не британцем – шотландцем.

Якою б дивною не здавалася мова Шотландії і якою похмурою – погода, патріотизм її жителів викликає захоплення

У центрі столиці, Единбурга, височить місцевий парламент, що видає закони для шотландських громадян з 1999 року. І хоча уряду Великобританії дістаються більш важливі економічні та соціальні питання, шотландським політикам вистачає компетенції, щоб відзначитися. У підсумку освіта у всій країні безкоштовна, але тільки для громадян Шотландії. Цьому і позаздрили мої скептично налаштовані англійські друзі, яким не скоро вдасться виплатити борги своїм університетам.

Не бути схожими на англійців кельтам вдається і в питаннях релігії. Покажчики біля розкішних готичних костелів повідомляють про їхню належність до Національної церкви Шотландії. У супермаркеті вам видадуть решту не британськими, а шотландськими фунтами. Приймають їх у всьому Сполученому Королівстві, а з банкнот дивляться літературні стовпи нації – сер Вальтер Скотт і Роберт Бернс.

Сучасний Единбург не схожий на інші європейські міста – він вражає простором. Враження створюють широкі вулиці, відсутність хмарочосів і лише півмільйонне
населення

Сучасний Единбург не схожий на інші європейські міста – він вражає простором. Враження створюють широкі вулиці, відсутність хмарочосів і лише півмільйонне населення. Хоча часом і шотландська столиця переживає великий приплив приїжджих – наприкінці літа тут проходить масштабний фестиваль гумору Fringe, на який з'їжджаються знамениті британські коміки і спраглі посміятися туристи.

В інший час місто відпочиває і дихає середньовічною атмосферою. Особливо глибоко її відчуваєш біля Единбурзького замку і Королівської милі – низки старовинних вулиць, що тягнеться від нього. Тут туристи тамують сувенірну спрагу за допомогою картатих шарфів, кашеміру і віскі. Не менш популярні символи – квіти будяків, волинки та кілти.

Найщасливіші мандрівники – ті, які не обмежуються Единбургом. Ми вирушили на північ країни, щоб піднятися на Бен-Невіс. Кожен день цю найвищу гору острова підкорюють туристи всіх вікових груп, тому що висота Бен-Невісу – лише половина нашої Говерли і підйом займе всього лише кілька годин. Єдина проблема – холод, який особливо дошкуляє на вершині. Але видовище, яке відкривається звідти, коштує витрачених зусиль і фотокадрів.

Любителі менш активного відпочинку орендують автомобілі або велосипеди і кружляють по ідеально рівних серпантинах між розкішних гір. Переваг у такого знайомства з місцевою природою ще більше. Подорожуючи таким чином, ми побачили шотландські водоспади та озера з кришталевою водою, старовинні замки, а також величезні віадуки і мости. Однак не варто сильно розганятися: заблукале оленятко в будь-який момент може перейти вам дорогу.

В Шотландії починаєш відчувати себе, як у старовинній кельтській або ще якійсь казці, – багато кадрів з улюбленого Гаррі Поттера були зняті саме тут

Ця країна з трьох боків оточена морями, тому вітри і дощі тут звичайна справа. І для такої таємничої та незайманої природи кращого і не вигадаєш. Скоро в Шотландії починаєш відчувати себе, як у старовинній кельтській або ще якійсь казці, – багато кадрів з улюбленого Гаррі Поттера були зняті саме тут.

Дивною красою знамениті і шотландські острови. Вони ідеальні для кемпінгу, хоч і утепленого. А на острові Скай, наприклад, збереглася справжня гаельська мова. Нею також розмовляє північ країни і Гебридські острови. Від шотландського діалекту ця давня мова кельтів сильно відрізняється, і навіть відмінне знання англійської вам не допоможе. Є й більш простий спосіб знайомства з гельською – зловити радіохвилю BBC, яка до цього часу веде мовлення цією мовою.

Особливої ​​уваги заслуговує місцева кухня. Якщо в англійських пабах їжу подають тільки до обіду, то в Шотландії можна бенкетувати весь день. Через близькість моря в меню завжди є свіжа риба і морепродукти, а також обов'язкова туристична програма – національна страва хагіс. Це суміш баранячих тельбухів, зварена в баранячому ж шлунку. Оскільки опис рецепта звучить не дуже апетитно, про інгредієнти іноземцям розповідають уже після трапези. Деякі новачки і зовсім вірять, що хагіс – це особливе звірятко, яке водиться тільки в шотландських горах.

- Чому ти вирішив переїхати до Шотландії? – питаю свого друга Алексіса з Ліхтенштейну. Два роки тому ми разом вчилися в Лондоні, а зараз він перебрався вивчати економіку в Единбурзький університет.

- Я вибирав місто, а не університет, – відповідає він. – Тут дешевше і спокійніше, ніж в Лондоні. Люди більш приємні і завжди допоможуть. Хоча з акцентом іноді є проблеми.

Шотландці й справді не виправдовують стереотип – вони зовсім не похмурі і зовсім не агресивні. Навпаки, вони часто жартують, хоч і залишаються при цьому стриманими.

***

Цей матеріал опубліковано в № 49 журналу Корреспондент від 16 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.