Українські металурги закривають ще вчора успішні підприємства і виганяють на вулицю і за кордон десятки тисяч людей. Світова криза винна лише почасти. Допомагають їй власники підприємств і застарілі технології, пише Олександр Пасховер у №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року.
Робочих Запорізького заводу феросплавів (ЗЗФ) на
центральному вході зустрічають два взаємовиключних плакати. Вгорі – Бажаємо
успіхів у праці. Трохи нижче – Завод зупинений. Прохідна закрита. Смикати за
ручку дверей марно. На пропускному пункті жодної душі.
Потрапити всередину підприємства Корреспонденту допоміг
Олексій Алексєєнко, заступник голови правління ЗЗФ. Він і розповів, що 1
грудня, після тривалої боротьби зі світовою кризою та українською владою, завод
довелося зупинити. Із 31 сталеплавильної печі горить тільки одна, та й то не
заради виробництва феросплавів.
"Якщо ми зараз, у морози, зупинимося, труби перемерзнуть,
почнуть лопатися, а заміна комунікацій – це по суті нове будівництво заводу", –
пояснює Алексєєнко.
ЗЗФ не перше і не останнє підприємство
гірничо-металургійного комплексу України, що вішає замок на двері. Наприклад,
на 80-му році успішного життя фактично згорнув свою діяльність Запорізький
алюмінієвий комбінат (ЗАЛК).
"Ми закривалися не протягом тижня, – уточнює глава місцевого
профкому Сергій Рибалко. – Ми закривалися чотири роки".
Втрати тих, хто все ще працює, колосальні. Обсяги закордонних продажів у порівнянні із ситим 2007 роком скоротилися на чверть, ціни стиснулися на третину
Втрати тих, хто все ще працює, колосальні. Обсяги
закордонних продажів у порівнянні із ситим 2007 роком скоротилися на чверть,
ціни стиснулися на третину. Є мінімум п'ять причин цього.
По-перше, терплять європейці й азіати – найбільш заможні
клієнти українців, які зіткнулися з економічними бідами, – знизили обсяги
замовлень. По-друге, світ переживає перевиробництво прокату. Третя і четверта
причини застою – низька якість вітчизняної сталі і надзвичайно висока її
собівартість. П'ята причина заплаканих очей сталеварів – необхідність купувати
найдорожчу у світі електроенергію та вугілля у монополіста, компанії
бізнесменів Ріната Ахметова і Вадима Новинського.
За чотири роки кризи галузь втратила 136 тис. робочих місць. Звільнені співробітники пішли шукати щастя на біржу праці. Деяким пощастило залишитися в
професії, але для цього довелося залишити країну
У підсумку всіх перипетій з національної металургії
стався масовий вихід. За чотири роки кризи галузь втратила 136 тис. робочих
місць. Звільнені співробітники пішли шукати щастя на біржу праці. Деяким
пощастило залишитися в професії, але для цього довелося залишити країну.
"Це явище стало масовим, – каже Валерій Сєдов, голова
запорізького обкому Профспілки металургів і гірників України. – Коли
алюмінієвий комбінат закривався, [робочим] пропонували укладати контракти і
виїжджати на Урал, в Казахстан, в Африку".
Ми їх втрачаємо
З рота Алексєєнко валить густий пар. Через люті морози
він і хвилини не може простояти на місці, тому весь час просить Корреспондент рухатися
швидше. Жодних заперечень заступник голови правління ЗЗФ не зустрічає, оскільки в
плавильних цехах дійсно стоїть моторошний холод, абсолютно не властивий
приміщенню, де ще зовсім недавно палали печі. Тепер вони всі задути.
Одна з причин цієї вічної мерзлоти пояснюється
оголошенням, яке вивішене всередині обмерзлого цеху: Піч відключена <...>
через відсутність збуту.
Унаслідок поганої ринкової кон'юнктури скорочують свою
діяльність й інші гіганти галузі. У Луганську намертво встав Стахановський
феросплавний. Безрадісно і в Маріуполі.
Енвер Цкітішвілі, гендиректор Азовсталі, в інтерв'ю
місцевій газеті Приазовский рабочий зауважив: "Цей ринок [світовий ринок
металопрокату] обвалився остаточно. Зникли замовлення".
Запорізький комбінат Дніпроспецсталь також викинув білий
прапор, визнавши, що попит на його продукцію здувся.
Якщо у 2008 році обсяг всієї української виплавки досяг рекордних 42,8 млн т, то в нинішньому – лише 32,6 млн т. Втрата галузі за чотири роки – понад 10 млн т
Якщо у 2008 році обсяг всієї української виплавки досяг
рекордних 42,8 млн т, то в нинішньому – лише 32,6 млн т. Втрата галузі за
чотири роки – понад 10 млн т. Це дорівнює одночасному зникненню в Україні трьох
гігантів – криворізького АрселорМіттал, Алчевського меткомбінату і
Запоріжсталі, разом узятих.
Олександр Крайніков, доктор фізико-математичних наук,
начальник аналітичного відділу держпідприємства Укрпромзовнішекспертиза,
пропонує Корреспонденту включити калькулятор і підрахувати розмах фінансових
втрат колись найбільш грошовитої галузі України.
Експортні втрати меткомбінатів – $ 9 млрд на рік. Ця сума дорівнює розміру зовнішнього держборгу України, який країні слід заплатити у 2013-му
У солодкому для сталеварів 2007 році за кордон було
продано 28,4 млн т металопродукції за середньою ціною $ 750 за 1 т. У
нинішньому році промисловість сповзла до 22,6 млн т. При цьому ціна за 1 т
металу скотилася до середньої позначки $ 550 . Експортні втрати меткомбінатів –
$ 9 млрд на рік. Ця сума дорівнює розміру зовнішнього держборгу України, який
країні слід заплатити у 2013-му.
Справедливості заради варто сказати, що тотальне
згортання металургійних виробництв відбувається по всьому світу. Британський
АрселорМіттал пакує валізи у Франції і Люксембурзі, російська сталеварна група
Мечел повністю продала свої активи в Болгарії.
Павло Перконос, заступник керівника аналітичного відділу,
директор з розвитку проекту Дельфіка, пояснює масовий розпродаж тим, що з 2009
року загострилася проблема світового надвиробництва. Чверть металургійних
потужностей планети простоює. Однак ні у Перконоса, ні у його колег язик не
повертається в усіх бідах звинувачувати винятково світову кризу. Головні
причини національної катастрофи – всередині України.
Великі ілюзії
Крайніков згадує повчальну історію початку 2008-го. Тоді
Запоріжсталь замовила його відомству дослідження перспектив розвитку
профільного ринку. На фінансовому горизонті не було жодної хмаринки. Ціни на
сталь зростали, продукція розліталася в усі кінці планети. Тим не менше
експерти Укрпромзовнішекспертизи написали у звіті, що цей мармелад ось-ось
закінчиться.
"Потім я отримав три листи від керівництва підприємства:
ви, хлопці, молодці, але ми в це не віримо, наші фахівці кажуть, що зростання
триватиме, – розповідає Крайніков. – Ми відповіли: неможливо, щоб це зростання
було постійним. Вони знову нам написали, але на цей лист вже не довелося
відповідати – у цей момент все завалилося".
Заробляючи на експорті понад $ 20 млрд на рік, власники меткомбінатів не поспішали вкладати у технологічне переоснащення
Українці рідко втрачають можливість втратити можливість.
Заробляючи на експорті понад $ 20 млрд на рік, власники меткомбінатів не
поспішали вкладати у технологічне переоснащення. У всьому світі, зокрема у США,
щорічно в модернізацію і без того сучасних виробництв вкладали в середньому $
60 на кожну 1 т виплавленої сталі. В Україні – до $ 15.
"Цього для підтримки штанів, можливо, і вистачить, –
наголошує Олег Гнітецький, експерт Укрпромзовнішекспертизи. – Але про будь-яке просування
вперед не йдеться". Природу цього індустріального мінімалізму експерт пояснює
банальною жадібністю. "Зростав ринок, шкода було втрачати гроші. Це ж треба
було зупинятися і проводити реконструкцію, – розводить руками Гнітецький. – А
потім прийшла криза, і гроші розчинилися".
Профспілковий активіст Сєдов згадує, що ще у 1999 році
був прийнятий закон, що надав металургам всі необхідні пільги в обмін на технологічну
революцію. "Вони все отримали, а модернізація ... – Сєдов робить паузу і потім
дипломатично закінчує думку: – Я не скажу що її нуль, але дуже низький
відсоток".
Немодернізоване обладнання як споживало, так і споживає рекордний обсяг енергоресурсів. Чверть обсягу сталі виплавляють старим мартенівським способом,
який вельми марнотратний і пожирає величезний обсяг імпортного палива
У підсумку немодернізоване обладнання як споживало, так і
споживає рекордний обсяг енергоресурсів. Чверть обсягу сталі виплавляють старим
мартенівським способом, який вельми марнотратний і пожирає величезний обсяг
імпортного палива.
"Природний газ у доменному виробництві використовується
тільки у двох країнах – в Росії та Україні, – констатує Перконос. – Більше ніде".
Завищену собівартість виробництва металургам забезпечує
не тільки його технологічна давність, а й ринковий феодалізм. Практично вся
сировинна база, без якої ніякої сталі не звариш, перебуває в руках однієї
компанії, яку контролюють два бізнесмени – Ахметов і Новинський.
Завищену собівартість виробництва металургам забезпечує не тільки його технологічна давність, а й ринковий феодалізм. Практично вся сировинна база, без якої ніякої сталі не звариш, перебуває в руках однієї компанії
Залізорудні ГЗК, шахти, які видобувають коксівне та
енергетичне вугілля – це потужний важіль з придушення будь-якої конкуренції. За
даними інвесткомпанії Dragon Capital, компанія ДТЕК (власник – Ахметов)
контролює 66% національного видобутку енергетичного вугілля. Як результат, каже
Крайніков, внутрішні ціни вкрай перегріті.
"Українське вугілля незавидної якості, дорожче, ніж найкраще
світове вугілля", – обурений експерт.
Коли Алексєєнко чує слово "вугілля", його рука тягнеться
до телеграми. Вона датована 19 листопада, адресована керівництву ДТЕК і
підписана міністром енергетики та вугільної промисловості Юрієм Бойком. У ній
великий чиновник пише, що з листопада 2012 року сировина повинна закуповуватися
винятково у ДТЕК або у держпідприємств, оскільки останні стикаються зі
складнощами в реалізації продукції. "А також припинити закупівлю вугілля з
ресурсу недержавних виробників", – завершується цей лист.
"Ви розумієте, що відбувається?" – обурюється Алексєєнко.
Тепер його завод не може закуповувати вугілля в іншого постачальника, з яким
зазвичай мав справу.
ДТЕК не тільки вугільний, а й електроенергетичний
монополіст, що контролює більшу частину вітчизняних обленерго, він таки є
єдиним експортером видобутого в країні струму. За даними Dragon Capital,
компанія контролює 29% в електро- і 59% в теплоенергетиці.
За кордон ДТЕК відправляє електроенергію за встановленими
держцінами – $ 60 за 1 кВт / год, дорожче ніхто не купить. Але всередині країни
мінімальна вартість 1 кВт / год – $ 93, і дешевше в Україні купити немає в
кого. Феросплавні підприємства – одні з найбільших споживачів обленерго. У них
немає вибору – плати або вмирай.
За рівних складових вартість електроенергії у кожній 1 т імпортних феросплавів – $ 250, а українських – $ 391
Алексєєнко включає калькулятор і починає рахувати, якої
фори обленерго дало його закордонним конкурентам. Після простих множень
виходить, що за рівних складових вартість електроенергії у кожній 1 т імпортних
феросплавів – $ 250, а українських – $ 391. "Ну як перетиснути різницю у $
150?" – запитує топ-менеджер.
З цими цифрами керівництво Запорізького і Стаханівського
феросплавних оббігло всі владні кабінети. Безрезультатно. Корреспондент запитав
у ДТЕК: "Хіба не у ваших економічних інтересах знизити тарифи до прийнятних,
щоб зберегти велике виробництво і великого клієнта? Чому закупівля вугілля
повинна проводитися тільки у вас чи у держкомпаній?". Після трьох днів мук у
ДТЕК відповіли, що утримаються від коментарів.
Скорочені штати
Алексєєнко проводить для Корреспондента екскурсію в цеху,
де вироблявся високотехнологічний металевий марганець. Він розповідає, що ще
рік тому тут працювали близько 450 професіоналів своєї справи. Тепер тут
бродять три охоронці, які охороняють німецьке і шведське обладнання, в яке
власники вклали $ 100 млн.
Тільки у Запорізькій області з металургії викинуті 15 тис. робітників
Усі печі і пульти управління наглухо заварені – як у
цьому, так і в сусідніх цехах. Близько 1,5 тис. осіб втратили досить добре
оплачувану роботу. Ще в листопаді середня платня по заводу становила 4,2 тис.
грн. Але не одним ЗЗФ сита нинішня криза. Тільки у Запорізькій області з металургії
викинуті 15 тис. робітників.
"Це вже революційна ситуація, – констатує Сєдов. – У них
же є сім'ї, а отже, постраждали 50-60 тис. осіб".
Рибалко розповідає Корреспонденту про сотні поламаних
доль працівників ЗАЛКу. Сьогодні тут працюють 270 осіб. У кращі часи їх було
понад 6 тис. Нещодавно колишній бригадир анодників (фахівець з виробництва
алюмінію), людина з вищою освітою, а нині – охоронець запорізького
стриптиз-бару завітав до Рибалка.
"Він до мене прийшов і каже: "Сергію Олександровичу,
можна я візьму у вас кубок, який я виграв на спартакіаді [з армрестлінгу]?". –
"Льошенька, а навіщо він тобі?" – питаю його. – "А я поставлю його в
стриптиз-барі, нехай знають, хто їх охороняє", – Рибалко робить паузу. – Ви
смієтеся? А мені плакати хочеться".
Багатьом фахівцям після тотального скорочення на українських підприємствах пощастило зберегти себе в улюбленій професії. Щоправда, для цього довелося
залишити країну
І все ж багатьом фахівцям після тотального скорочення на
українських підприємствах пощастило зберегти себе в улюбленій професії. Щоправда,
для цього довелося залишити країну. Колишній начальник відділу на ЗАЛКу очолює
тепер алюмінієвий завод у Нігерії, з ним туди переїхали п'ять його колег. Ще
один вчорашній залківець сьогодні є заступником директора з виробництва в
Гвінеї.
Урал, Красноярськ, Іркутськ, Казахстан – Рибалко не може
зупинитися, перераховуючи географію втечі висококваліфікованих колег. Він дивується:
якщо у всіх бідах металургів винна світова криза, то чому в Африці, Росії та
Казахстані робота є, а в Україні її немає?
Кореспондент по черзі запитав у трьох своїх
співрозмовників: "Чи є у вас підстави вважати, що успішні підприємства ведуться
до банкрутства штучно, щоб бути недорого купленими структурами, близькими до
влади?". Алексєєнко, Рибалко і Крайніков відреагували на запитання однаково –
завбачливо покосилися на диктофон. Але відповіли всі по-різному.
Перший сказав: "Не виключаю". Другий запротестував: "Я в
політику не втручаюся". Третій скромно відповів: "А навіщо?".
"Рано чи пізно ви зіштовхнетеся з тим, що вам вже нікого
буде поглинати, ви будете змушені змагатися з акулами капіталізму і ви ж
програєте [через технологічну відсталість], – резюмує Крайніков. – Ми ж бачимо,
що український експорт скорочується".
***
Цей матеріал опубліковано в №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.